Ухвала суду № 38264777, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/800/61816/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р.

у справі № 814/3564/13-а

за позовом Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур»

про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна,

В С Т А Н О В И В :

Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - позивач, Баштанська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур» (далі - відповідач, ТОВ «Сеймур») про надання Баштанській ОДПІ дозвол?у на погашення за р?ахунок майна, що знаходиться у? податковій заставі, суми податкового боргу ТОВ «Сеймур» в розмірі 1023001,87 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Баштанська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України встановлено судовий контроль (судовий дозвіл) за процедурою погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до декларацій позивача та податкових повідомлень - рішень від 14.09.2012 р. №0000271600 та від 15.03.2013 р. №0000061500 у позивача виник податковий борг на загальну суму 1023001,87грн.

25.06.2013 р. податковою інспекцією прийнято рішення про опис майна ТОВ «Сеймур» у податкову заставу. Податковим керуючим 25.06.2013 р. складено акт опису майна ТОВ «Сеймур», яке перебуває у податковій заставі. Право податкової застави зареєстровано в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В якості майна в акті опису майна ТОВ «Сеймур» зазначено наступне: «першочергові сходи соняшника зеленої маси (поле)» загальною кількістю 552 га на суму 1019,15 тис.грн.

Відповідно до п.89.3. Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до форми Акту опису майна, яке передається в податкову заставу, встановленої Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби (затверджено Наказом Міністерства фінансів України №1273 від 11.10.11р., зареєстровано в МЮ України 23.11.11р. за №1339/20077), передбачена наявність наступної інформації в акті опису: найменування майна (з детальною характеристикою кожного предмета, вага, метраж, розмір, одиниці усього, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), кількість, одиниця виміру, вартість грн.

Проте вказана інформація в акті опису майна від 25.06.13 р. відсутня. При цьому «першочергові сходи соняшника зеленої маси» описані у червні не можуть бути в наявності на етапі дозрівання врожаю соняшника у вересні.

Крім того, відповідно до ст.89 Податкового кодексу України у разі якщо балансова вартість майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Проте будь - якої оцінки описаного майна податковим органом не проводилось.

Також судами встановлено, що державною виконавчою службою Баштанського управління юстиції Миколаївської області, одночасно с діями податкового органу, проводились виконавчі дії щодо виконання зведеного виконавчого провадження.

Так, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.08.2013 року було накладено арешт на все майно, включаючи майбутній урожай 2013 року, що знаходиться на земельних ділянках загальною площею 366,01га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу податковому органу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, оскільки порушений порядок складання акта опису щодо конкретного переліку майна, відсутність будь-якої оцінки майна переданого у податкову заставу, а також відсутність доказів належності саме відповідачу описаного майна.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обстав?ин, касаційна скарга позивача? підлягає відхиленню?, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов