Ухвала суду № 38264722, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/21632/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Мезінова О.Г.,відповідача:Маісурадзе З.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р.

у справі № 1/118/07 (22-а-362/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2007 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішення, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду, який постановою від 21.10.2008 р. скаргу відповідача задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 р. вказане рішення суду апеляційної інстанції було скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2007 р.

Разом із тим, постановою Верховного суду України від 01.12.2009 р. наведену ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано, залишено в силі постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 р.

Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 р. за нововиявленими обставинами, мотивуючи її наявністю істотних для справи обставини, що не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р. заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 р. задоволено, скасовано вказане рішення та прийнято нове, яким постанову Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2007 р. залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з проведеною реорганізацією на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, а по-друге, це те, що такі обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

З огляду на зазначену процесуальну норму закону, як нововиявлені можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, обставини, а також обставини, які могли бути встановлені у ході судового розгляду справи.

Крім того, за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач посилається на те, що він не придбавав, у періодах які перевірялися, природного газу, який був ввезений на митну територію України на виконання контрактів пов'язаних з міжнародними договорами України, про що йому стало відомо з листа ТОВ «Станіславська торгова компанія» від 15.03.2010 р. № 0007, який надійшов до товариства 22.03.2010 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «БІТімпекс-Ойл» за період з 01.04.2006 р. по 30.04.2006 р. та 01.08.2006 р. по 31.08.2006 р., результати якої викладені в акті перевірки від 16.02.2007 р. №130/36/33133003.

У ході наведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали в отриманні позивачем, від ТОВ «БІТімпекс-Ойл» податкових накладних, оформлених не у відповідності з вимогами діючого законодавства, а також у несплаті, деякими суб'єктами підприємницької діяльності у ланцюгу постачання природного газу до позивача, своїх зобов`язань з ПДВ до бюджету.

На підставі встановлених порушень, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 р. № 00001736/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ, у періодах, які перевірялися, на загальну суму 9 673 418,11 грн.

Судами у ході розгляду даної справи було встановлено, що позивач у 2006 році був учасником операцій з купівлі природного газу, імпортованого в Україну та вважав, що сплачував у ціні за такий газ ПДВ у розмірі 20%. Виходячи з цього розміру ПДВ позивачем нараховувався податковий кредит.

Разом із тим, керуючись приписами ч.2, 3 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», суд апеляційної інстанції дійшов висновку що у 2006 році операції з продажу природного газу на митну територію України, на виконання зовнішньоекономічних контрактів,оподатковувались за нульовою ставкою, відтак при операціях з придбання позивачем газу у ТОВ «БІТімпекс-Ойл» ставка ПДВ мала складати 0%, що виключає наявність у позивача права нараховувати податковий кредит за такими операціями, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З наданого позивачем листа ТОВ «Станіславська торгова компанія» (учасник ланцюга постачання природного газу до позивача) від 15.03.2010 р. № 0007 вбачається, що товариством у січні-березні 2006 року не укладалися контракти на покупку імпортного газу, ввезеного на виконання міжнародних договорів України.

Аналізуючи долучений позивачем лист, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній може вважатись нововиявленою обставин у даній справі.

Судом апеляційної інстанції було також зазначено про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про іноземне походження наведеного природного газу, у результаті чого при розгляді заяви позивача, суд визначився із помилковістю висновку відповідача, що природний газ, у зв'язку з придбанням якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, ввезений на митну територію України за зовнішньо-економічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права та юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що наведені позивачем обставини для перегляду судового рішення не є нововиявленими у розумінні ст. 245 КАС України.

Так, з постанови КМ України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 р. № 1729, на яку неодноразово посилались сторони та суди при розгляді справи, вбачається, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, зміст наведеного свідчить про те, що зазначення походження газу, на час виникнення спірних правовідносин, було обов'язковим реквізитом при укладенні договорів на поставку газу, що виключає доводи позивача про те, що йому не могло бути відоме походження такого газу, зокрема, через те, що позивач не мав прямих господарських зв'язків із підприємствами у ланцюгу постачання.

Окрім того, позивач, у разі не зазначення під час укладення таких договорів походження спірного газу його безпосереднім постачальником, не був позбавлений можливості його встановити. Відтак, лист одного з контрагентів, який позивач отримав після розгляду справи судами, не можна вважати тією обставиною, про яку йому не могло бути відомо раніше, а лише свідчить про те, що позивач не скористався своїм правом залучити її як таку, що могла стати доказовою базою під час первинного розгляду справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що заявником не було належним чином доведено, що ті обставини, на які він посилається як на нововиявлені, не могли бути йому відомі на час постановлення рішення Одеського апеляційного адміністративного суду, або існувала об'єктивна перешкода в їх встановленні.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції дійшов передчасних юридичних висновків щодо наявності нововиявлених обставин у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити.

3. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р. у справі № 1/118/07 (22-а-362/08) скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 р. у справі № 1/118/07 (22-а-362/08) за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.