Ухвала суду № 38264716, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Київ К/9991/32240/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Осикіної Л.І.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р.

у справі № 2а-15571/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В2» від 28.04.2011 р. №0003812305.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, результати якої оформлено актом перевірки від 04.04.2011 р. № 345/23-5/32348227.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищення від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 538 100,00 грн. за грудень 2010 року та на 52 221 447,00 грн. за грудень 2010 року (р. 26 декларації з ПДВ); заниження суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (р.25.2 декларації з ПДВ) на суму 52 221 447,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В2» від 28.04.2011 р. №0003812305, яким визначено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування на 52 221 447 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач у порядку адміністративного оскарження, подав скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатами розгляду якої прийняте рішення від 15.07.2011 р. №7436/10/25-114 про залишення податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 р. №0003812305 без змін, а скаргу - задоволено частково: визнано висновки перевірки щодо завищення від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 538 100,00 грн. за грудень 2010 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що сума бюджетного відшкодування формується за підсумком суми податкового кредиту попередніх податкових періодів, який, у свою чергу, формується з сум податку, що були фактично сплачені у попередніх податкових періодах, однак не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів.

Обставини стосовно відповідності дій позивача нормам законодавства при визначенні суми своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту сторонами не оспорюються.

З акту перевірки вбачається, що основною причиною виникнення у позивача від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у грудні 2010 року було будівництво житлово-офісного комплексу «Престиж Холл».

Від'ємне значення виникло за рахунок сум ПДВ, сплачених постачальникам в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Сума від'ємного значення податку на додану вартість переносилася позивачем у наступні звітні періоди та становила на кінець періоду, що перевірявся 52 221 447,00 грн.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зміст наведених нормативних положень визначає порядок дій платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку.

У той же час, як свідчать матеріали справи, у грудні 2010 року позивачем не приймалися рішення ані про повернення сум бюджетного відшкодування, ані про зарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Тобто, як зазначили суди, позивач не включав зазначений залишок від'ємного значення ні до рядка 25.2 як суму, що зараховується у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, ні до рядка 25.1 як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Cуд попередньої інстанції дійшов цілком правомірного висновку стосовно того, що прийняття рішення про повернення суми бюджетного відшкодування або прийняття рішення про зарахування належної суми такого відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом, а не обов'язком платника податку, передбаченим положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином. зважаючи на те, що перевіркою порушень щодо визначення позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту позивача за спірний період встановлено не було, висновки відповідача щодо завищення від'ємного значення податку, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на 1 538 100,00 грн. та на 52 221 447,00 грн. та про заниження суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів на суму 52 221 447,0 грн. суд апеляційної інстанції правомірно визнав необґрунтованими та безпідставними.

Судом апеляційної інстанції також було правомірно вказано на відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, зважаючи на приписи абзацу а) пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до вказаного пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином, законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування, тоді як з наданих позивачем копій декларацій вбачається, що обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж визначена сума бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, суд касації інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який визначився із необхідністю скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у справі № 2а-15571/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.