Постанова № 38264557, 09.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року (15 год. 56 хв.)Справа № 808/10219/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко ЮМ.

за участю

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Управління Міністерства внутрішніх справ України

на Придніпровській залізниці

про: визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді

та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії УМВС України на Придніпровській залізниці в частині призначення та проведення атестації слідчого відділення ЛB на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці майора міліції ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати висновок атестаційної комісії в частині невідповідності займаної посаді слідчого відділення ЛB на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці майора міліції ОСОБА_1, на підставі якого було прийнято рішення про його звільнення;

- визнати протиправними дії УМВС України на Придніпровській залізниці щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з висновком атестаційної комісії у встановлений термін;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 124 о/с від 06.12.2013 про звільнення ОСОБА_1 з Органів внутрішніх справ;

- визнати протиправними дії УМВС України на Придніпровській залізниці щодо не вручення позивачу трудової книжки в установлений термін;

- визнати протиправними дії УМВС України на Придніпровській залізниці щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні;

- поновити ОСОБА_1 на службу в УМВС України на Придніпровській залізниці на посаду слідчого відділу ЛВ на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці;

- визнати невиконання позивачем службових обов'язків з 05.12.2013, по дату винесення рішення судом на посаді слідчого відділення ЛB на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці вимушеним прогулом;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці сплатити позивачу належну суму розрахунку, яка йому була передбачена при звільненні;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків атестаційної комісії стосовно невідповідності позивача займаній посаді слідчого СВ лінійного відділу на станції Запоріжжя та безпідставність звільнення зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач вважає висновки атестаційної комісії та подальше його звільнення з ОВС протиправними, оскільки з рішенням атестаційної комісії позивач не був ознайомлений, у зв'язку з чим був позбавлений права оскаржити вказане рішення. У зв'язку з тим, що атестація була проведена з порушення встановленого порядку, висновок є протиправним, наказ №124 о/с від 06.12.2013 підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 8336 від 03.03.2014) зокрема зазначає, що наказом №124 о/с від 06.12.2013 майор міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Підставою для звільнення слугувало рішення атестаційної комісії від 31.10.2013 про невідповідність займаній посаді та подання від 04.12.2013.

Зі змістом атестаційного листа та прийнятим за результатами розгляду рішенням про невідповідність займаній посаді позивач ознайомлюватись відмовився, про що складено відповідний акт. Правом на оскарження висновків атестаційної комісії, в порядку встановленому наказом МВС України від 22.03.2005 №181 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України» позивач не скористався, рапорт про незгоду зі змістом атестаційного листа та прийнятими по ньому висновками не надав. З урахуванням вищезазначеного атестація позивача проведена на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому підстави для скасування наказу про звільнення відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Допитані у судовому засіданні свідки - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які безпосередньо працювали з позивачем в лінійному відділі на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці підтвердили факт перебування на робочому місці 24.10.2013 майора міліції ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Зокрема пояснили, що як до працівника міліції до позивача не виникало жодних питань стосовно ступеня розкриття та розслідування злочинів, однак позивач не одноразово порушував дисципліну та притягувався до дисциплінарної відповідальності, але відповідних висновків не зробив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, свідків розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Позивач - ОСОБА_1 з 05.05.1995 перебував на службі в органах внутрішніх справ.

14.12.2012 позивач призначений на посаду старшого інспектора сектору громадської безпеки ЛВ на ст. Запоріжжя УМВС на Придніпровській залізниці, наказом УМВС на Придніпровській залізниці №15 о/с від 15.02.2012.

29.05.2013 позивач призначений на посаду слідчим слідчого відділення ЛВ на ст. Запоріжжя, наказом УМВС на Придніпровській залізниці № 54 о/с від 29.05.2013.

Наказом МВС України №884 від 13.09.2013 вказано: «організувати та забезпечити проведення атестаційними комісіями територіальними та транспортними органами внутрішніх справ з 01.10.2013 по 01.12.2013 позачергового атестування підпорядкованих органів та підрозділів внутрішніх справ.

Відповідно до списку територіальних та транспортних органів внутрішніх справ, працівники яких підлягають позачерговому атестуванню, в Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці атестації підлягали співробітники трьох підрозділів, у т.ч. лінійний відділ на станції Запоріжжя.

Наказом УМВС на Придніпровській залізниці №219 від 01.10.2013, проведення позачергового атестування працівників лінійного відділу на станції Запоріжжя призначено на 31.10.2013 та 01.11.2013.

31.10.2013 на засіданні атестаційної комісії розглянуто атестаційний лист майора міліції ОСОБА_1 за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, про що свідчить протокол атестаційної комісії від 31.10.2013.

В атестаційному листі зокрема зазначено, що ОСОБА_1 на займаній посаді зарекомендував себе посередньо, не здатний на високому професійному рівні вирішувати складні питання протидії злочинним проявам, під час несення служби допускає порушення вимог керівних документів. При вирішенні службових завдань не завжди проявляє ініціативу та принциповість. Знає, але не завжди вміло застосовує нормативну базу, має низький рівень фахової підготовки, не працює над підвищенням свого професійного рівня. Не турбується про підвищення результатів службової діяльності. У повсякденні службовій діяльності дотримується законності. Не завжди вміє визначити головне в роботі, внаслідок чого не вміє спланувати злагоджену і чітку роботу. Морально нестійкий, у побуті скандальний, зловживає спиртними напоями. У взаємовідносинах з громадянами та товаришами по службі ввічливий, але в колективі повагою не користується. Має непогашені дисциплінарні стягнення.

Відповідно до висновків старшого начальника, за результатами атестації майора міліції ОСОБА_1, 04.12.2013 прийнято рішення - «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з ОВС через службову не відповідність».

Так, судом встановлено, що з рішенням атестаційній комісії від 04.12.2013 позивач ознайомлений, був присутній при проведенні атестації, однак від підпису про ознайомлення з рішенням відмовився, крім того відмовився надати рапорт та вказати причини незгоди з прийнятим рішенням на атестаційній комісії, про що складено акт про відмову в ознайомленні майором міліції ОСОБА_1 з рішенням атестаційної комісії та відсутність рапорту про незгоду з прийнятим рішенням атестаційної комісії від 09.12.2013.

04.12.2013 Начальником Управління МВС України на Придніпровській залізниці винесено подання до звільнення з органів внутрішніх справ через службові невідповідність згідно рішення атестаційної комісії.

Для реалізації висновків атестаційної комісії була призначена кадрова комісія, про необхідність присутності на засіданні кадрової комісії позивача було повідомлено 03.12.2013, про що свідчить акт про доведення до майора міліції ОСОБА_1 вимоги службової телеграми Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 03.12.2013 про необхідність прибути на засідання кадрової комісії Управління 04.12.2013.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач на засідання кадрової комісії не прибув.

За результатами розгляду матеріалів атестаційної комісії, послужного списку та клопотання керівництва ЛВ було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через службову невідповідність.

Наказом УМВС на Придніпровській залізниці від 06.12.2013 № 124 о/с «По особовому складу» позивача звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «д» (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 05.12.2013.

Листом №5/9722 від 10.12.2013 позивача було повідомлено про звільнення та запропоновано прибути до відділу кадрового забезпечення УМВС на Придніпровській залізниці для проведення розрахунку та отримання трудової книжки.

Позивач з висновком атестаційної комісії не погоджується, вважає наказ №124 о/с від 06.12.2013 про звільнення з органів внутрішніх справ порушив його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про міліцію», діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114)

Відповідно до пункту 64 «д» Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через службову невідповідність.

Пунктами 47-48 Положення №114 встановлено, що з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ.

На виконання пунктів 47, 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Наказом №181 від 22.03.2005 затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п. 4.4 п. 4 Інструкції, у разі незгоди з відомостями, відображеними в атестаційному листі, особа, яка атестується, негайно викладає свої мотивовані заперечення в окремому рапорті. У таких випадках керівник безпосереднього начальника протягом 10 днів організовує додаткову перевірку і готує висновок по суті цих заперечень, з яким ознайомлюється працівник, який атестується. При відмові працівника, який атестується, від підпису безпосереднім начальником про це складається акт за підписом не менше як трьох працівників служби.

Як було встановлено вище, позивач рапорт про незгоду зі змістом атестаційного листа та висновками, викладеними в ньому до УМВС на Придніпровській залізниці не подав, правом на оскарження висновків атестаційної комісії не скористався.

Згідно з п. 4.6 Інструкції, в атестаційному листі зазначаються такі відомості про працівника, який атестується: теоретична та практична підготовленість, компетентність, здатність якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості; результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння правильно будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; володіння іноземними мовами, уміння навчати і виховувати підлеглих, вимогливість до них; культура в роботі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівня; стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; інші дані, які, на думку начальника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого.

Відповідно до п.4.11 Інструкції, на підставі всебічного розгляду показників роботи, професійної компетентності працівника і його ділових та особистих якостей комісія шляхом відкритого голосування приймає один з таких висновків: займаній посаді відповідає; займаній посаді не відповідає.

Одночасно комісія може приймати одну з таких рекомендацій: підлягає звільненню з органів внутрішніх справ (через службову невідповідність та через скорочення штатів).

Такими, що не відповідають займаним посадам, визнаються працівники, які мають хоча б один з таких недоліків: низькі показники оперативно-службової діяльності; не забезпечують належним чином доручену ділянку роботи; не приділяють уваги підвищенню знань та професійної майстерності, бойової і фізичної підготовки; склали заліки зі службової та бойової підготовки на оцінку «незадовільно»; порушують порядок і правила, установлені чинним законодавством України, присягою, статутами, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень.

Так, судом встановлено, що на момент проходження атестації позивач мав два непогашених дисциплінарних стягнення, а саме:

- за неналежне виконання функціональних обов'язків, наказ ЛВ №20 від 16.01.2013 «догана»;

- за порушення вимог наказу МВС №185 від 22.02.2001, наказ ЛВ № 38 від 04.02.2013 «сувора догана»;

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач не одноразово порушував службову дисципліну, правила поведінки працівників органів внутрішніх справ та особливо норми професійної етики.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням, яке містить у статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Узагальненим зібранням норм поведінки працівників органів внутрішніх справ, як складової частини службової дисципліни, та засобів їх врегулювання є Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 № 155 (далі - Правила), які ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про міліцію», Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 № 383, принципах діяльності, спрямованих на підвищення авторитету і зміцнення репутації працівників органів внутрішніх справ та інформування громадян про норми поведінки, якої вони повинні вимагати від працівників міліції.

Моральні основи служби в органах внутрішніх справ закріплені у розділі ІІІ Правил та визначають, що:

- кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку (пункт 1.1);

- совість, професійний обов'язок, честь і гідність є головними моральними орієнтирами на службовому шляху захисника правопорядку і складають моральний стрижень особистості працівника органів внутрішніх справ (пункт 2.1);

- працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ (пункт 3.3).

- працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання - визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби (пункт 4.1).

Пунктом 1.1 розділу ІV Правил, який визначає професійно-етичні правила поведінки працівника міліції, закріплено, що поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Норми професійної етики вимагають від працівника поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій (пункт 1.2 розділу ІV Правил).

Таким чином, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України покладають на працівника міліції підвищену відповідальність у порівнянні з пересічними громадянами та встановлюють відповідні обмеження.

Додаткові вимоги щодо дотримання дисципліні та законності в органах внутрішніх справ містяться у наказах Міністерства внутрішніх справ України від 16.03.20007 № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», від 15.05.2007 № 157 «Про додаткові заходи щодо дотримання працівниками органів внутрішніх справ принципів законності, забезпечення прав і свобод громадян», від 26.03.2010 № 90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення».

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Так, судом встановлено, що відносно позивача не одноразово проводилися службові розслідування за фактами перебування в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці та відсутності на робочому місці, що в подальшому і слугували, між іншим, підставою для не проходження позачергового атестування.

Зокрема, наказом УМВС на Придніпровській залізниці №322 від 25.10.2013 було розпочато службове розслідування за фактом перебування в стані алкогольного сп'яніння майора міліції ОСОБА_1

Висновком службового розслідування вих. №5/16604 від 30.10.2013 підтверджено факт перебування 24.10.2013 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння майора міліції ОСОБА_1

Наказом №324 від 30.10.2013 «Про покарання особового складу» передбачено: «…за перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння клопотати перед УМВС на Придніпровській залізниці про звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни майора міліції ОСОБА_1…».

Позивач відмовився від ознайомлення з висновком службового розслідування вих. №5/16604 від 30.10.2013 та наказом «Про покарання особового складу» №324 від 30.10.2013, про що складено відповідний акт про відмову від 30.10.2013.

Крім того, наказом УМВС на Придніпровській залізниці №363 від 03.02.2013 було призначене службове розслідування за фактом відсутності 02.12.2013 на робочому місці ОСОБА_1

Висновком службового розслідування вих. №5/18743 від 04.12.2013 підтверджено факт відсутності на робочому місці 02.12.2013 майора міліції ОСОБА_1 без поважних причин.

Наказом №367 від 04.12.2013 «Про покарання особового складу» передбачено: «…за перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння клопотати перед УМВС на Придніпровській залізниці про звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни майора міліції ОСОБА_1…».

Згідно з п. 5.1 Інструкції, начальники всіх рівнів з урахуванням висновків атестаційної комісії та рішення начальника, який їх затвердив, повинні у двомісячний термін забезпечити їх реалізацію.

Як встановлено у п. 5.3 Інструкції, щодо осіб, які за висновком атестування підлягають переміщенню на нижчі посади, переведенню по службі або звільненню з органів внутрішніх справ, у двомісячний термін з дня затвердження висновку атестаційної комісії приймається одне з цих рішень. Для контролю за своєчасністю реалізації висновків складаються відповідні списки.

Суд наголошує, що позивач - як працівник міліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни як в професійній діяльності та і у приватному житті, однак представником відповідача надано до суду витяги із автоматизованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України «Армор» щодо порушень позивача громадського порядку, які за своєю сутністю не стосуються предмету спору, однак характеризують позивача у повсякденному житті та не викликає поваги до органів внутрішніх справ.

Частиною десятою статті 14 Статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з частиною 15 вказаної статті, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позачергова атестація позивача проведена на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства, висновки атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді внаслідок неодноразового порушення службової дисципліни підтверджено відповідними висновками службового розслідування вих. №5/16604 від 30.10.2013 та вих. №5/18743 від 04.12.2013, наказ про звільнення від 06.12.2013 № 124 о/с прийнятий у спосіб встановлений чинним законодавством.

Позові вимоги в частині оскарження рішення атестаційної комісії не підлягають розгляду, оскільки законодавством визначений інший порядок оскарження висновків атестації, а саме в порядку передбаченому Наказом МВС №181, правом на оскарження позивач не скористався.

Позовні вимоги в частині оскарження рішення кадрової комісії, також не підлягають задоволенню, оскільки, кадрова комісія є дорадчим органом, за результатами роботи якої видається певний наказ за підписом керівника, який є актом індивідуальної дії та підлягає оскарженню у визначеному законом порядку.

Щодо позовної вимоги щодо не вручення відповідачем трудової книжки та в установлений термін, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Листом № 5/9722 від 10.12.2013 позивач був повідомлений про необхідність прибуття до відділу кадрового забезпечення УМВС на Придніпровській залізниці з метою отримання трудової книжки.

Як було встановлено судом, позивач відділу кадрового забезпечення не прибув. Однак, 28.01.2014 за дорученням трудову книжку та військовий квиток було видано представнику позивача ОСОБА_2, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо звільнення позивача зі служби за є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз