Ухвала суду № 38262540, 15.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року справа №805/1005/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г.,

Секретар судового засідання Гонтаренко М.Е.

За участі представника позивача Лень Ю.В. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Чирикіної Н.В. (на підставі довіреності) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 805/1005/14 за позовом Приватної фірми "Укрросвуглемашсервіс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2013 року № 0003282203 на суму 859 492,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив задовольнити адміністративний позов, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2013 року №0003282203 (т. 1 а.с. 2-3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року адміністративний позов Приватної фірми «Укрросвуглемашсервіс» задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецької області від 03 жовтня 2013 року № 0003282203 (т. 2 а.с.101-105).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 2 а.с. 108-111).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції винесено судове рішення без врахування та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 102.1, п. 102.5 ст.102, п.200.4 .200 Податкового кодексу України; ст.ст 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення незаконної постанови про задоволення позовних вимог ПФ «Укрросвуглемашсервіс». В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що з урахуванням строків давності, визначених п.102.5 ст. 102 ПК України, враховуючи фактично сплачені суми ПДВ постачальникам товарів (послуг), ПФ «Укрросвуглемашсервіс» не має права відображати в рядку 23.1 чи в рядку 23.2 (відповідно-переховуватися за заявою на розрахунковий рахунок платника та не підлягають зарахуванню платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях наступних податкових періодах) залишки від'ємного значення за період червень 2009 року - червень 2010 року на загальну суму 835896 грн.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в липні 2013 року ПФ «Укрросвуглемашсервіс» подало до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкову декларацію з податку па додану вартість за липень 2013 року, згідно якої залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду, складає 859 492,00 грн. (а.с. 21-24).

Одночасно до податкової декларації з ПДВ подана Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податковою кредиту наступного податкового періоду (Д2), з якої вбачається, що накопичення податкового кредиту в розмірі 859 492,00 грн. відбулося з червня 2009 року по жовтень 2012 року. З листопада 2012 року до липня 2013 року позивач тимчасово не вів діяльність (т. 1 а.с. 25-26).

Податковий кредит за період з червеня 2009 року по червень 2010 року формувався у відповідності до Закону України від 03 квітня 1997 року № 168 97ВР «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом ПФ «Укрросвуглемашсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року складено Акт від 23 вересня 2013 року № 15 1/22-03 20377008 (т. 1 а.с. 9-17).

Перевіркою встановлено, що у порушення п.102.1 ст. 102., п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, з посиланням на вимоги п. 102.5 ст. 102 Податкового кодекс України стосовно того, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, що настають за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, враховуючи фактично сплачені суми ПДВ постачальникам товарів ПФ «Укрросвуглемашсервіс» завищено суму залишку від'ємною значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податного кредиту наступного податкового період по декларації за липень 2013 року та не має права відображати в рядку 23.1 чи в рядку 23.2 залишки від'ємного значення за період червень 2009 року - червень 2010 року на загальну суму 835 896,00 грн.

Також відповідачем встановлено завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 23596,00 грн. по декларації за липень 2013 року чим порушено пп. 198.3. 198.5 ст.198. п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Па підставі висновків, викладених в акті перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2013 року № 0003282203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 859 492,00 грн. (т. 1 а.с. 27).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про те, що положення п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095 денний термін і будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс не містить.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначеного згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.п.200.6 та 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Згідно пп."б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, з листопада 2012 до липня 2013 року позивач тимчасово не вів діяльність, так відповідно п.п. 4.6.6 п. 4.6 Розділу 5 наказу ДПА України від 25 листопада 2011 року № 1492, яким затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок), зареєстрованого Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, залишок від'ємного значення і бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься, до декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Мін'юсті України 16 лютого 2011 року за N 197/18935. (що був чинним на час звітування підприємством у 2013 році), передбачено: якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податковою кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) період), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2) (п.п. 4.6.4).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (п.п. 4.6.6).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до кожної поданої декларації з ПДВ подавався Додаток 2, в якому містяться періоди формування від'ємного значення податку на додану вартість. Податкова звітність протягом вересня 2009 року липня 2013 року приймалась податковим органом без жодних зауважень.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що позивач намагався скористатись правом на бюджетне відшкодування у травні, червні та серпні 2011 роках. Так ПФ «Укрросвуглемашсервіс» були подані декларації з ПДВ за зазначені періоди. У рядку 23.1 декларацій заявлені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку: за травень - 102 713 грн., за червень 134 527 грн., за серпень 117 535 грн. Але зазначені суми не були відшкодовані позивачу, у зв'язку з відсутністю права на автоматичне бюджетне відшкодування згідно п.200.18 ст.200 ПК України, про що ДПІ у Ворошидовському р-ні м.Донецька винесені повідомлення від 06 липня 2011 року № 29191, від 05 серпня 2011 року № 33810/10/15-213-3-2 та Повідомлення від 06 жовтня 2011 року № 42674/10/15-213-3-2.

Судова колегія звертає увагу та не, що ні Податковим кодексом України, ні Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, не передбачено обмежувальних строків для врахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду. Крім того, позивач до податкового органу не подавав заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що було підтверджено сторонами під час судового розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 805/1005/14 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 805/1005/14 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 16 квітня 2014 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв