Постанова № 38259157, 09.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3282/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач пред'явив позов до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, клопотання про зменшення позовних вимог від 02.02.2013 року та ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0002171502.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській від 30.09.2013р. №0002171502, в частині зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 22113 (двадцять дві тисячі сто тринадцять) грн. 00 коп. та штрафних санкцій у розмірі 11056 (одинадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач та позивач звернулися з апеляційними скаргами, в яких: відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити; позивач з урахуванням уточнення апеляційної скарги просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0002171502 повністю. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2013, за результатами якої складено акт від 16.09.2013 №221/15/36631008 (далі Акт).

Згідно висновків, викладених в Акті позивачем порушено, зокрема вимоги п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, пп. 200.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого підлягає зменшенню задекларована сума бюджетного відшкодування, відображена ТОВ «СЦЗ» у декларації за червень 2013 року ПДВ у сумі 152502 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002171502, у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування - 152502 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 76251 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявної в матеріалах справи, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД-2010: 10.81 Виробництво цукру, 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

В Акті перевірки встановлено, що позивачем завищено податковий кредит за період травень 2013 року на суму 152502 грн. 00 коп. за податковими накладними ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» від 31.05.2013 №248, ТОВ «Епіцентр К» від 15.05.2013 №11672/018, ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» від 08.05.2013 №11, ТОВ «Метал і Ко» від 17.05.2013 №5, №6, №7, №8 від 20.05.2013 №9.

Однак, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не зазначені підстави та докази на підтвердження завищення позивачем податкового кредиту за травень 2013 року за податковими накладними ТОВ «Епіцентр К» від 15.05.2013 №11672/018, ТОВ «Метал і Ко» від 17.05.2013 №5, №6, №7, №8 від 20.05.2013 №9.

Як вбачається з матеріалів справи, кукурудзяне борошно у кількості 13487 кг на загальну суму 28323 грн. 00 коп. в т. ч. ПДВ 4720 грн. 50 коп. придбано позивачем у ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» на підставі договору купівлі-продажу №25 від 17 січня 2011, додаткової угоди №1 від 17.08.2011 та додаткової угоди №2 до Договору купівлі - продажу №25 від 17.01.2011 по податковій накладній №248 від 31.05.2013, кукурудза у кількості 418030 кг та лимонна кислота у кількості 5975 кг на загальну 751610 грн. 55 коп. в т. ч. ПДВ 125268 грн. 43 коп. придбано позивачем у ТОВ «Птахофабрика «Орловецька» на підставі договору купівлі - продажу зернових культур №б/н від 08.05.2013 по податковій накладній №11 від 08.05.2013 року.

Працівник Смілянської ОДПІ у акті перевірки №221 від 16.09.2013 року стверджує, що згідно вимогам ДСТУ ГОСТ 908-2006 та ГОСТ 908-2004 ITD використання кукурудзи та кукурудзяної муки не передбачено при виробництві лимонної кислоти, однак колегія суддів з даним твердженням відповідача не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до сертифікату відповідності серії ДІ, що зареєстрований в Реєстрі за №UA1.034.XO14054-12 кислота лимонна моногідрат харчова, виробник якої ТОВ «Смілянський цукровий завод» відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 908:2006 «Кислота лимонна моногідрат харчова» технічні умови (ГОСТ 908-2004 IDT) ГН 6.6.1.1.1-130-2006.

Технічними умовами Кислоти лимонної моногідрат харчова ДСТУ ГОСТ 908:2006 (ГОСТ 908-2004 IDT) визначені сировина і основні матеріали, які використовуються під час виробництва лимонної кислоти.

Положеннями п. 3.2.1 вищевказаних Технічних умов визначено, що при виробництві лимонної кислоти повинні використовуватись: меляса бурякова по нормативній документації (НД) або цукор - пісок по ГОСТ 21, або цукор-сирець по технічному сертифікату фірми - постачальника або кукурудзяний крохмаль по (1); вода питна по (2) або іншій НД діючий в державах - учасницях Угоди; кислота сірчана технічна контактна поліпшена або технічна першого ґатунку по ГОСТ 2184; сода кальцинована технічна марки Б по ГОСТ 5100; калій железистосинеродистий технічний по ГОСТ 6816; вугілля активоване освітляючий деревне порошкоподібне марки ОУ-А і ОУ-В по ГОСТ 4453; катіоніт марки КУ-2-8 чС по ГОСТ 20298; кислота соляна синтетична технічна по ГОСТ 857; вапно хлорне по ГОСТ 1692.

У п. 3.2.2 Технічних умов зазначено, що допускається використання вітчизняних та імпортних сировини та матеріалів, які відповідають вимогам НД та дозволені до використання у харчовій промисловості органами Держсанепіднадзору держав - учасників Угоди. До сировини відноситься кукурудзяне борошно, що отримується при розмелюванні зерна кукурудзи.

В розділі 1 Національного стандарту України 2006 року (Технічні умови ГОСТ 908-204, IDT) є ідентичний ДСТУ ГОСТ 908 : 2006: «Область застосування» зазначено, що стандарт поширюється на лимонну кислоту моногідрат харчову (надалі - лимонну кислоту) одержувану з вуглеводомістких сировин в результаті мікробіологічного синтезу (ферментації) з використанням не токсикогенних штамів гриба Aspergillus niger, призначену для застосування в харчовій промисловості при виробництві харчових продуктів в якості харчової добавки Е 330.

В виробництві мікробіологічного синтезу в якості джерел вуглецю широко використовую ться чисті вуглеводи, а також технічні продукти, багаті вуглецем. До них відноситься глюкоза, сахароза, лактоза, кукурудзяний крохмаль, кукурудзяна мука, бурякова меляса, зелена патока.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаними технічними умовами передбачено можливість використання при виробництві лимонної кислоти кукурудзяного крохмалю як додаткової сировини, що не заперечується відповідачем та вказано судом першої інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що кукурудзяний крохмаль виготовляється з кукурудзи помеленої на кукурудзяне борошно та є кінцевим харчовим продуктом.

Отже твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що при виробництві лимонної кислоти використання кукурудзи та кукурудзяного борошна не передбачено Технічними умовами Кислоти лимонної моногідрат харчова ДСТУ ГОСТ 908:2006 (ГОСТ 908-2004 IDT) є необґрунтованими та судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Крім того, позивач надав належні докази щодо технічної можливості підприємства виготовляти кукурудзяний крохмаль, як додаткову сировину, (у зв'язку із недостатньою кількістю бурякової меляси) з кукурудзи або кукурудзяного борошна за допомогою електричного млину.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки на вимогу податкової інспекції позивачем були надані відповідачу всі необхідні первинні документи, що підтверджують придбання, перевезення та використання у виробництві даного виду сировини, а саме: договори купівлі-продажу зернових культур, видаткові накладні, акти приймання здачі виконаних робіт, накладні на придбання сировини та інших матеріалів за травень 2013 року; податкові накладні на придбання сировини та матеріалів, що підтверджують податковий кредит в декларації за травень 2013 року; товарно-транспортні накладні на перевезення сировини для виробництва лимонної кислоти; 4-Акти на списання сировини для виробництва готової продукції в травні - 2013 року; договори поставки на відвантажену та отриману продукцію; планову калькуляцію виробництва лимонної кислоти на 2013 рік; належним чином завірені виписки з банку по рахункам та платіжні доручення на оплату сировини та матеріалів; розшифровку рахунку 631 (Придбання матеріалів) із програми 1-С бухгалтерія.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів щодо придбання позивачем з метою використання їх у господарській діяльності кукурудзи, кукурудзяного борошна та лимонної кислоти, колегія суддів приходить до висновку що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській від 30.09.2013р. №0002171502 є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про повне задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.09.2013 року № 0002171502 повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.