Ухвала суду № 38259156, 09.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5160/13-а ( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акруа» пред'явило позов до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 27.08.2013 №0005622202, №0005522202 та №0005612213.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 15.07.2013 по 02.08.2013 Броварською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Акруа» (код за ЄДРПОУ 36432705) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 09.08.2013 № 70/10062201/36432705 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем: пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, підпункту 138.10.2, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3839349,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 29625,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 273273,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 1250072,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 2265379,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 21000,00 грн.; пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 153900,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 141500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 12400,00 грн.; пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на загальну суму проведених операцій 343347, 20 грн.

На підставі Акта перевірки, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013: №0005622202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3849850,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 3839349,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10501,00 грн.; №0005522202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 230850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 153900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76950,00 грн.; № 0005612213, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 833001,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач визнав факт не включення ним до декларації за 4 квартал 2011 року суми вартості експорту у розмірі 156237,00 грн., що призвело до заниження ним зобов'язань із податку на прибуток у розмірі 35935,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 12400,00 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Акруа» є офіційним постачальником хімічних препаратів на територію України та завозить їх з метою укладення договорів поставок з компаніями, які здійснюють їх подальшу реалізацію в Україні.

Хімічні препарати, що були у подальшому реалізовані позивачем ТОВ «Компанія Квік Дан» відповідно до договору поставки від 01.05.2011 № АК-9, імпортовані ТОВ «Акруа» з Китаю від основного постачальника цих препаратів є Delta Marketing Ltl (Дельта Маркетинг Лтд), з яким укладені відповідні контракти.

Ввезення товару підтверджується наявними у матеріалах справи вантажно-митними деклараціями, а також актом перевірки від 19.09.2011 №1251/233/36432705 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акруа», проведеної Броварською ОДПІ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2011 року», згідно якого посадовими особами податкового органу встановлено факт ввезення на митну територію України у 2011 році, проданих у подальшому позивачем хімічних препаратів.

Отже, у суду не виникає сумніву, що укладення ТОВ «Акруа» з ТОВ «Компанія Квік Дан» договору поставки (продажу) хімічних препаратів від 01.05.2011№ АК-9 та здійснення даної господарської операції відповідає дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо нікчемності договору поставки від 01.05.2011 № АК-9 ґрунтуються, зокрема, на висновках, викладених в акті Алчевської ОДПІ від 02.12.2011 № 2005/236-37288477.

Однак, висновки податкового органу про наявність підстав вважати договір поставки від 01.05.2011 № АК-9 нікчемним, який ґрунтувався на даних Акта перевірки Алчевської ОДПІ в Луганській області, дії якої у подальшому були визнані протиправними постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі №2а/1270/743/2012, не ґрунтуються на належних доказах, а тому, є безпідставними.

Щодо тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції щодо поставки ТОВ «Акруа» товарів ТОВ «Компанія Квік Дан» у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних та інформації стосовно наявності власних чи орендованих транспортних засобів у ТОВ «Акруа», колегія суддів зазначає наступне.

Умовами договору поставки, укладеного між ТОВ «Акруа» та ТОВ «Компанія Квік Дан» передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW «франко-завод». Згідно з «Інкотермс, офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакції 2000 року)», термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до зазначених правил Інкотермс, на продавця (в даному випадку ТОВ «Акруа») не покладається обов'язок доставки товару до місцезнаходження покупця, а отже і мати докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення.

А відтак, факт відсутності у ТОВ «Акруа» товарно-транспортних документів за умови передачі товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними покупцем - ТОВ «Компанія Квік Дан», які були надані податковому органу у ході перевірки, не є належним доказом безтоварності даної господарської операції.

Крім цього, до перевірки та матеріалів справи позивачем надано: копію договору відповідального зберігання № ХП-Ф-10/05 від 01.04.2011, укладеного з ТОВ «Хімінвест-Плюс»; копію санітарного паспорту від 21.12.2010 на право одержання, зберігання і використання пестицидів і мінеральних добрив; копії актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання ТОВ «Хімінвест - Плюс»; копії платіжних доручень на підтвердження оплати ТОВ «Акруа» за послуги з відповідального зберігання товару; копію ліцензії ТОВ «Компанія «Квік Дан» на право здійснення торгівлі пестицидами та агрохімікатами; специфікації до договору поставки, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості.

За наведених обставин, твердження податкового органу про безтоварність господарської операції, внаслідок чого отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Квік Дан» грошові кошти, як плата за проданий товар, є безповоротною фінансовою допомогою, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. Дана правова позиція також викладена у постанові Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 у справі № 2а-3018/12/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012. Зазначене рішення прийняте за результатами розгляду справи між тими самими сторонами і з тих самих підстав.

Крім цього, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку. А відтак, колегія суддів вважає, що позивачем під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія Квік Дан» та їх оплати.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Акруа» з ТОВ «Зодчій ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Акруа» та ТОВ «Зодчій ЛТД» укладено договір поставки від 22.08.2011, за умовами якого ТОВ «Зодчий ЛТД» зобов'язане передати у власність, а ТОВ «Акруа» прийняти і оплатити товар на загальну суму 849 000,00 грн.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Зодчій ЛТД» позивачем до перевірки та матеріалів справи, надані видаткові накладні №312 від 31.08.2011 на суму 401 400,00 грн. та №313 від 31.08.2011 на суму 447 600,00 грн.

Перевезення товарів (вантажу) на виконання зазначеного договору, оформлене відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме шляхом складання товарно-транспортних накладних від 31.08.2011, які містять усі необхідні заповнені реквізити сторін, їх підписи, які скріплені печатками.

За результатами господарських операцій ТОВ «Зодчій ЛТД» видано на користь ТОВ «Акруа» належним чином оформлені податкові накладні від 31.08.2011 № 312 та №313.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Зодчий ЛТД» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками від 31.08.2011 № 312 та № 313 і відповідними платіжними дорученнями.

Я вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Зодчій ЛТД» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Факт оприбуткування та зберігання придбаного у ТОВ «Зодчій ЛТД» товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, а їх подальша реалізація і використання у власній господарській діяльності - актами списання, актами звірки залишків, видатковими накладними, які були використані відповідачем під час проведення перевірки.

А відтак, колегія суддів вважає, що позивачем під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Зодчій ЛТД» та їх оплати.

Щодо тверджень податкового органу про безпідставне завищення позивачем витрат на розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з участю у семінарі, який був проведений Всеукраїнською громадською організацією «Фумігаційна асоціація» та оплатою послуг ФОП ОСОБА_9 колегія суддів зазначає наступне.

01 березня 2011 року між ТОВ «Акруа» та Всеукраїнською громадською організацією «Фумігаційна асоціація» укладено договір про участь позивача в семінарі на тему «Розвиток і вдосконаленню ринку засобів захисту сільськогосподарської продукції».

На підтвердження наданих послуг щодо участі у семінарі ТОВ «Акруа» надало податковому органу та суду рахунок на оплату послуг по Договору на участь у семінарі від 01.03.2011; Акт № 1/03 про організацію в проведенні та участі в семінарі; комплект матеріалів, що стосуються теми проведення семінару.

Відповідно до даних Акта перевірки, розрахунки проводились у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, зазначена операція відображена позивачем в бухгалтерському обліку по Дт 685 рахунка «Розрахунки з іншими кредиторами», К-т 311, К - т 685-Д-т 92 «адміністративні витрати».

З метою вдосконалення діяльності ТОВ «Акруа» з питань продажу засобів захисту рослин директором видано наказ від 25.04.2011 № 01/2 про використання в роботі підприємства матеріалів семінару та проведено нараду по навчанню працівників підприємства.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Акруа» та ФОП ОСОБА_9 укладено договір № 1 від 02.02.2012, предметом якого є надання послуг, а саме пошук потенційних покупців засобів захисту рослин шляхом дослідження кон'юнктури ринку на території Миколаївської області.

За результатами виконання умов вказаного договору, 30.06.2012 між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання робіт № ДД-0000001, відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв результати дослідження кон'юнктури ринку, наведених у додатку до акта, що містить перелік потенційних покупців засобів захисту рослин на території Миколаївської області.

Розрахунки за отримані послуги проведено в безготівковій формі.

З метою використання отриманих послуг в господарській діяльності ТОВ «Акруа» видано наказ № 12/1 від 02.07.2012 «Про заходи щодо розширення клієнтської бази підприємства», відповідно до якого старшого бухгалтера, з метою збільшення ринку збуту, зобов'язано направити згідно з переліком, який складений ФОП ОСОБА_9 за результатами дослідження, комерційних пропозицій потенційним покупцям засобів захисту рослин у Миколаївській області.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що одержані послуги підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а їх результати використані позивачем для забезпечення своєї господарській діяльності.

За поясненнями представника позивача, результати наданих послуг дозволили підвищити ефективність здійснення господарської діяльності та оптимізувати витрати підприємства.

Щодо правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Торговий дім «Онікс» та ТОВ «Мередіан- Фінанс» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у ІІ-му кварталі 2011 року ТОВ «Торговий дім «Онікс» (покупець) придбало у ТОВ «Акруа» товар на суму 1 719 562,25 грн. ТОВ «Акруа» як продавцем товару, у ІІ-му кварталі 2011 року віднесено в дохід суму без ПДВ в розмірі 1 432 968,00 грн. та відображено її у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-й квартал 2011 року. Також, в декларації ТОВ «Акруа» були відображені витрати у розмірі собівартості реалізованого товару. Оплати за відвантажений товар у ІІ-му кварталі 2011 року позивачем не отримувалась.

У ІІІ-му кварталі 2011 року ТОВ «Торговий дім «Онікс» придбало у ТОВ «Акруа» товар на суму 7266173,68 грн. ТОВ «Акруа» - як продавцем товару, у ІІІ-му кварталі 2011 року віднесено в дохід суму без ПДВ в розмірі 6055145,00 грн. та відображено дану суму доходу у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ-й квартал 2011 року. Також в декларації ТОВ «Акруа» були відображені витрати у розмірі собівартості реалізованого товару. Оплати від ТОВ «Торговий дім «Онікс» за відвантажений товар у ІІІ-му кварталі 2011 року позивачем також не отримано.

Відповідно до додаткової угоди від 24.11.2011, погашення кредиторської заборгованості ТОВ «Торговий дім «Онікс» перед ТОВ «Акруа» за переданий товар в розмірі 8985735,93 грн. здійснюється шляхом передачі простого векселя. На виконання умов додаткової угоди ТОВ «Торговий дім «Онікс» виписало в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар та передало ТОВ «Акруа» простий вексель серії АА №2167620 номіналом 8985735,93 грн. з датою погашення за пред'явленням, але не раніше 24.11.2016.

30 листопада 2011 року між ТОВ «Акруа» укладено договір № 92/10-11 Б з ТОВ «Мередіан - Фінанс» на продаж векселя серії АА № 2167620, на підставі якого ТОВ «Акруа» передає у власність ТОВ «Мередіан-Фінанс» вищезазначений вексель, що підтверджено Актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу №92/10-11 Б від 30.11.2011. Цією ж датою ТОВ «Мередіан-Фінанс» здійснює оплату вартості отриманого за договором цінного папера - векселя серії АА № 2167620 в розмірі 8985735,93 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Акруа».

При формуванні податкової декларації з прибутку підприємств за ІІ-ІV квартали 2011 року ТОВ «Акруа» задекларовано суму доходів в розмірі 8985736,00 грн. від продажу простого векселя серії АА №2167620, виписаного ТОВ «Торговий дім «Онікс» в рахунок заборгованості по відвантаженому товару. В той же час, ТОВ «Акруа» віднесло у цьому ж податковому періоді суму витрат в розмірі 8985736,00 грн., які виникли в зв'язку із придбанням векселя (компенсація вартості векселя, емітованого ТОВ "Торговий дім «Онікс» в якості погашення заборгованості за придбаний товар).

Як вбачається з вищенаведеного, першою подією по договорам купівлі - продажу товару були операції з їх поставки, які відображені у податковому обліку позивача шляхом збільшення його доходів за датами відвантаження товару у відповідних податкових періодах.

За домовленістю сторін договору, позивачем набуто від ТОВ «Торговий дім «Онікс» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання ТОВ «Торговий дім «Онікс» сплатити після настання строку платежу визначену суму в розмірі 8985735,93 грн. власнику векселя.

Відповідно до підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед зазначеним платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів) (підпункт 136.1.11 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України).

А відтак, вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості за яке ТОВ «Акруа» отримало вексель, емітований покупцем, є сумою компенсації вартості такого векселя і, відповідно, витратами ТОВ «Акруа» по цінним паперам.

На дату отримання емітованого ТОВ «Торговий дім «Онікс» векселя, операція з його оприбуткування була відображена позивачем. Отже, у позивача по бухгалтерському обліку рахується заборгованість покупця по товарно-матеріальним цінностям за векселем.

Відповідно до положень підпункту 153.8.1 пункту 153.8 Податкового кодексу України платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за цінні папери, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані цінні папери).

Оскільки, позивачем в момент здійснення продажу ТОВ «Мередіан- Фінанс» векселя серії АА № 2167620 відображені витрати, пов'язані із його придбанням, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правильність відображення в податковій звітності та правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Онікс» та ТОВ «Мередіан- Фінанс».

Щодо тверджень податкового органу про порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Акруа» та ФОП ОСОБА_5 укладено договори поставки засобів захисту рослин від 02 грудня 2010 року № Ак-1 та від 26 березня 2012 року № АК - 19-0001.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів, - позивачем надано видаткові накладні: від 08.04.2011 № АК-19-0002 на суму 162 210,00 грн., від 02.04.2012 № АП-19-0001 на суму 196 865,76 грн., від 02.04.2012 № АП-19-0002 на суму 152 267,04 грн., від 19.04.2012 № АП-19-0003 на суму 62 987,88 грн., від 19.04.2012 № АП-19-0004 на суму 14 192,67 грн.

Факт розрахунків за придбаний товар підтверджується банківськими виписками №45 від 27.03.2012; №47 від 29.03.2012; № 48 від 30.03.2012; №50 від 27.03.2012 та прибутковими касовими ордерами від 15.03.2012 №1- 50 347,20 грн.; від 19.04.2012 №2 - 158000,00 грн.; від 26.10.2012 №3 - 135 000,00 грн.

В силу положень пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції за правопорушення вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Разом з цим, відповідно до пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_5 сплачував грошові кошти в касу ТОВ «Акруа» за адресою м. Бровари, вул. Київська, 290, а отримував товар на складі підприємства, який розташований за адресою Київська обл., Фастівський р-н., с. Червоне, вул. Білоцерківська, 25 (3-й об'єкт хімбази) так, як це передбачено п. 3.3 укладених договорів (поставка товару здійснюється на умовах EXW, самовивіз товару покупцем зі складу продавця).

Розрахунки щодо операцій з оптової реалізації хімічних препаратів були проведені у касі підприємства, яка знаходиться на значній відстані від місця отримання товарів, оформлені прибутковими касовими ордерами і квитанціями та відображені в касовій книзі.

За наведених обставин та беручи до уваги факт оптової торгівлі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що до даних правовідносин слід застосовувати положення пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем і контрагентами і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із контрагентами, останні були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи суб'єктів господарювання не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за яким підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.