Ухвала суду № 38259152, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18041/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Мильнікова М.М.

пр-к позивача Яковенко А.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Центр" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0000642230 та №0000652230 -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Центр" звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000642230 та №0000652230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень нас неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 11 червня 2013 року по 17 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стіл Центр» з питань достовірності повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 19 червня 2013 року № 86/22-30/38014219, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2012 року на суму 21939 грн.; пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. на загальну суму 20894 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» акту Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 04.04.2013 року №221/22-50/37675706 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 р. - 30.11.2012 p., відповідно до якого підприємство не знаходиться за податковою адресою та його місцезнаходження не встановлено.

За таких підстав відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» не створюють реальних правових наслідків, а тому формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є неправомірним.

За результатами перевірки позивача відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 09.07.2013 р.:

- № 0000642230, яким збільшено ТОВ «Стіл Центр» суму грошового зобов'язання в розмірі 27424 грн., з якої: за основним платежем - 21939 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5485 грн. за платежем: податок на прибуток;

- № 0000652230, яким збільшено ТОВ «Стіл Центр» суму грошового зобов'язання в розмірі 26118 грн., з якої: за основним платежем - 20894 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5224 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення рішень від 09.07.2013 року № 0000642230 та № 0000652230 є протиправними та підлягають скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс», як продавцем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Стіл Центр», як покупцю, виписано Рахунок-фактуру № СФ-0007332, за змістом якої продавець зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Загальна кількість продукції, асортимент, номенклатура, одиниці виміру, ціна одиниці товару визначена у Рахунку-фактурі.

Поставки товару позивачу здійснювалася постачальником безпосередньо до складських приміщень орендованих позивачем. Оплати вартості товару підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, відповідними рахунками-фактурами.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного зобов'язання позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та банківською випискою.

Позивачем надано докази використання отриманих матеріалів у подальшій господарській діяльності, тобто для забезпеченого своєчасного і якісного виконання своїх договірних зобов'язань за правочинами, що були укладені з іншими суб'єктами господарської діяльності. А саме, договору купівлі-продажу від 10.08.2012 р. №10/08/12 між ТОВ «Стіл Центр» і Філією «Будівельник» при Публічному акціонерному товаристві «Броварський завод будівельних конструкцій» з додатком № 1, Додаткова угода № 1 від 03.10.2012 р. до Договору від 10.08.2012 р. №10/08/12.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 14.04.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.