Ухвала суду № 3825818, 16.04.2008, Апеляційний суд Одеської області

Справа № 22ц-1672/08 Категорія ЦП: 12

Головуючий у першій інстанції Гранін В.Л. Доповідач Процик М.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2008 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Процик М.В.,

суддів Станкевича В.А., Кварталової A.M.,

при секретарі Грінченко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Одеський коньячний завод» до ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про примусове виконання грошових зобов'язань, а також за позовом ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД до ОСОБА_1 і ЗАТ «Одеський коньячний завод» про визнання недійсним договору поруки,

за апеляційною скаргою ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2007 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року ЗАТ «Одеський коньячний завод» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про стягнення з ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД неоплаченого по договору поставки товару в сумі 832536,41 грн., і про стягнення зі ОСОБА_1 по договору поруки грошової суми в розмірі 500 грн.

ТзОВ Фірма «Міжрегіональні ресурси» ЛТД позов не визнала, посилаючись на те, що справа підвідомча господарському суду, та на відсутність будь-якого боргу перед позивачем.

ТзОВ Фірма «Міжрегіональні ресурси» ЛТД в свою чергу подала позов до ОСОБА_1 і ЗАТ «Одеський коньячний завод» про визнання недійсним договору поруки, укладеного 02.02.2006р. між ОСОБА_1 і ЗАТ «Одеський коньячний завод», посилаючись на те, що за договором поставки заборонено передавати права та обов'язки третім особам, та на те, що ОСОБА_1 не міг поручитися за ТзОВ Фірму «Міжрегіональні ресурси» ЛТД, оскільки вона його на це не уповноважувала, та він як виконавчий директор підписував договір поставки від імені ЗАТ «Одеський коньячний завод», діючи на підставі довіреності вказаного підприємства.

Відповідач ЗАТ «Одеський коньячний завод» цей позов не визнав.

Відповідач ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймав.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2007 року позов ЗАТ «Одеський коньячний завод» до ОСОБА_1 і ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про примусове виконання грошових зобов'язань задоволено повністю.

2

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Одеський коньячний завод» грошову суму в розмірі 500 грн. за договором поруки.

Стягнуто з ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД на користь ЗАТ «Одеський коньячний завод» грошову суму, яка є ціною переданого товару, в розмірі 832 536,41 грн.

В задоволенні позовних вимог ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД до ЗАТ «Одеський коньячний завод» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД на користь ЗАТ «Одеський коньячний завод» 1700 грн. сплаченого судового збору і 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Повернуто ЗАТ «Одеський коньячний завод» з державного бюджету судовий збір (державне мито) в сумі 6630,36 грн., сплачений за платіжним дорученням № 1024 від 06.04.2007р., отримувач УДК в м. Одесі ГУДКУ в Одеській області, код 23862106.

В апеляційній скарзі ТзОВ Фірма «Міжрегіональні ресурси» ЛТД просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2007 року скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ «Одеський коньячний завод» до ТзОВ Фірма «Міжрегіональні ресурси» ЛТД, ОСОБА_1 про примусове виконання грошових зобов'язань відмовити за його безпідставністю та необґрунтованістю і задовольнити зустрічний позов ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про визнання недійсним договору поруки, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову ЗАТ «Одеський коньячний завод», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД, отримавши товар не виконав свої зобов'язання по договору поставки, оскільки не оплатив товар у визначений договором строк, а тому слід стягнути із вказаного відповідача вартість неоплаченого товару, і з поручителя ОСОБА_1, який поручився за боржника перед позивачем також слід стягнути зазначені в договорі поруки кошти. Відмовляючи в задоволенні позову ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД, суд посилався на відсутність факту недодержання сторонами по договору поруки норм Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і моральних засад суспільства.

Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, різновидом яких за ст.265 Господарського кодексу України є договір поставки.

За правилами ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 205 ч.1п. 1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві ЗАТ «Одеський коньячний завод» позовні вимоги до юридичної особи - ТзОВ Фірма «Міжрегіональні ресурси» ЛТД ґрунтує на господарському договорі поставки від 02.02.2006р., а до фізичної особи -ОСОБА_1 на договорі поруки від 02.02.2006 року. Як вбачається із копії договору поставки від 02.02.2006 року ЗАТ «Одеський коньячний завод» уклав з ТзОВ Фірма

3

«Міжрегіональні ресурси» ЛТД господарський договір, за яким продавець зобов'язався передавати покупцю у власність алкогольні напої у відповідності до заявки та товарно-транспортної накладної, а покупець зобов'язався приймати товар і оплачувати його; жодна із сторін не вправі передавати третім особам свої права і обов'язки по договору без письмової згоди другої сторони.(а.с.4-28) Наявність фізичної особи, у тому числі ОСОБА_1, в якості сторони по договору поставки із матеріалів справи не вбачається. Договір укладено між двома юридичними особами, і спір щодо стягнення 832536,41 грн. виник саме між ними з приводу неналежного виконання господарського договору поставки. Отже позивач, подавши вищезазначений позов до ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД та до ОСОБА_1, в своїй позовній заяві об'єднав позовні вимоги, які мають розглядатися за правилами різних видів судочинства. Суд першої інстанції на це увагу не звернув, а відкрив провадження у справі, і розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухваливши рішення в частині позову про стягнення з ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД на користь ЗАТ «Одеський коньячний завод» вартості неоплаченого товару в сумі 832 536,41 грн., порушив норми процесуального права, зокрема ст.ст. 15,16 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд розглянув вказану частину позовних вимог ЗАТ «Одеський коньячний завод» в порядку цивільного судочинства, а вони мають розглядатися в порядку визначеному господарським процесуальним кодексом України відповідним господарським судом.

Отже рішення суду в частині позову ЗАТ «Одеський коньячний завод» до ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про стягнення коштів по договору поставки слід скасувати з закриттям провадження у справі, на підставі ст. ст.205 ч.іп.1,310 ЦПК України.

Із матеріалів справи також вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ЗАТ «Одеський коньячний завод» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором поруки та позовні вимоги ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД до ОСОБА_1. і ЗАТ «Одеський коньячний завод» про визнання недійсним договору поруки також допустив порушення норм процесуального права.

За правилами ст. ст. 303ч.3,31 Іч.Іп.З ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення; рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 169ч.1п.1 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадку неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого із інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки. Порядок виклику сторін в* судове засідання визначено ст.ст.74-76 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 жодного разу належним чином не був повідомлений про час та місце судових засідань, які відбувалися по цій справі, а також він не був належно повідомлений про судове засідання, яке відбулося 27 грудня 2007 року, і в якому було ухвалено рішення суду. Наявність представника у ОСОБА_2„ із матеріалів справи не вбачається, копії довіреностей від його імені в справі відсутні. Повістки, які направлялись на адресу ОСОБА_1 повертались з поміткою про непроживання або про закінчення строку зберігання.

Таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить звернути увагу на відмінності у виконанні підпису ОСОБА_1 на договорах поставки та поруки від 02.02.2006р., та достеменно з'ясувати, чи дійсно укладався оскаржений договір поруки

4 між ОСОБА_1 і ЗАТ «Одеський коньячний завод», коли він укладався, при яких обставинах, та чи не мала місце спроба уникнути розгляду справи в порядку господарського судочинства. Слід також уточнити у ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД, на якій саме правовій підставі воно просить визнати недійсним договір поруки.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню. В частині позову ЗАТ «Одеський коньячний завод» до ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про стягнення коштів по договору поставки в сумі 832536,41 грн. провадження у справі підлягає закриттю, а в частині позову ЗАТ «Одеський коньячний завод» до ОСОБА_1. про стягнення коштів за договором поруки та позову ТзОВ Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД до ОСОБА_1. і ЗАТ «Одеський коньячний завод» про визнання недійсним договору поруки справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

В зв'язку з суттєвим порушенням норм процесуального права підстав для ухвалення нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303,304,307ч.1п.4,5,310,311ч.1п.3,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2007р. скасувати.

Провадження у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД про стягнення коштів по договору поставки в сумі 832536,41 грн. закрити.

В частині позову Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором поруки та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Міжрегіональні ресурси» ЛТД до ОСОБА_1 і ЗАТ «Одеський коньячний завод» про визнання недійсним договору поруки справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з

дня набрання законної сили.