Ухвала суду № 38257740, 16.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/2732/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 11-кп/778/461/14 Головуючий в 1 інстанції

ЄУ №335/2732/14-к Геєць Ю.В.

Категорія ст. 314 КПК, ч. 2 ст. 185 КК Доповідач Бараненко Л.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бараненко Л.Я.,

суддів Яцуна С.Б.,

Татарінової А.І.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участі прокурора Мотренко М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року, якою обвинувальний акт відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

21.12.2005 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.ст. 74, 104 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік;

17.08.2009 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 08.09.2011 року звільнений на підставі Закону України „Про амністію", не відбутий строк 1 рік 1 місяць 10 днів;

14.02.2012 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, 09.11.2012 року звільнений по відбуттю строку покарання;

11.06.2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 2 роки,

та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Запоріжжя громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

23.03.2010 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі, звільнився 09.07.2013 року за відбуттям строку покарання,

обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України було повернено прокурору прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартю залишено без змін і продовжено до 24 травня 20014 року включно.

З представлених матеріалів вбачається, що 17.03.2014 року в провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України, внесеному в ЄДРДР за № 12013080050004695 від 17.11.2013 року.

Відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень зазначений обвинувальний акт отриманий головуючою суддею.

В якості запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування обрано запобіжний захід - тримання під вартою строком до 06.04.2014 року, до обвинуваченого ОСОБА_4 - домашній арешт строком до 06.04.2014 року.

26 березня 2014 року за наслідками підготовчого засідання була винесена оскаржувана ухвала суду.

Прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, у який посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд повертаючи зазначений вище обвинувальний акт прокурору, посилався на положення ст. 314 КПК України, відповідно яким, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Своє рішення суд мотивував декількома обставинами.

Так, суд зазначив, що присутність у судовому засіданні особи, яка притягується до кримінальної відповідальності стороною обвинувачення не забезпечена, а вжитий захід забезпечення кримінального провадження фактично не забезпечив виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, разом з тим, також не виконано ухвалу суду про здійснення примусового приводу обвинуваченого ОСОБА_4

Вказані доводи суду є передчасними, оскільки під час досудового розслідування у вказаному провадженні щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжних захід - домашній арешт, в подальшому обвинувачений був засуджений вироком іншого суду до покарання у вигляді 4 місяців арешту і до нього, відповідно до вироку суду, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання зазначеним вироком чинності.

При з'ясуванні думки про можливість призначення справи до судового розгляду прокурор вважав неможливим призначати справу до розгляду і просив перенести судове засідання та викликати ОСОБА_4 конвоєм.

Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти думки прокурора, а потерпілий ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 погодилися з прокурором.

Проте позиція прокурора та інших учасників процесу була залишена без уваги

Крім того, судом в ухвалі було вказано, що згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення. Натомість вказані вимоги закону виконані не були. Зокрема, обвинувальний акт не містить посилання на мотив вчинення злочину, що є обов'язковим.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками, оскільки мотив вчиненого кримінального правопорушення хоча і враховується при визначенні суспільної небезпеки вчиненого, особи злочинця та при призначенні судом покарання, але має факультативне значення для кваліфікації і є обов'язковим лише тоді, коли безпосередньо передбачений в диспозиції закону.

В обвинувальному акті зазначено, що кримінальні правопорушення вчинено з метою збагачення шляхом заволодіння чужим майном, що водночас свідчить про корисливі мотиви скоєння кримінальних правопорушень.

Також в ухвалі суду зазначено, що в обвинувальному акті не встановлено та не зазначено фактичні обставини щодо часу скоєння кримінального правопорушення. Але в обвинувальному акті було зазначено, що кримінальні правопорушення було вчинено у нічний час 17 листопада 2013 року, тому дана вказівка суду є необґрунтованою.

Однією з причин повернення обвинувального акту прокурору також слугувало те, що на думку суду, під час досудового розслідування не було встановлено і не викладено в акті в який спосіб, місце і час підозрювані ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які нібито діяли за попередньою змовою між собою, погодили свої дії, які конкретні дії вчинені безпосередньо ОСОБА_4, а які ОСОБА_3

Однак вказана причина є надуманою, оскільки в обвинувальному акті було викладено ті обставини, які прокурор вважав встановленими, відповідно не вказувались ті які встановлені не були, тобто порушень ст. 291 КПК України у даному випадку не вбачається.

Також суд вказував на те, що відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити позбавляло можливості суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, таким чином посилаючись на неповноту проведеного досудового розслідування, що не є підставою для повернення обвинувального акту. Зазначене, на думку суду, свідчило про те, що поза увагою досудового розслідування залишилися обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім іншого, такі порушення суд розцінив як порушення права обвинуваченого на захист ще на стадії досудового розслідування.

В той же час вказані висновки суду є передчасними, оскільки зазначені обставини можливо встановити дослідивши докази надані за кримінальним провадженням, які мають бути надані стороною обвинувачення під час судового розгляду. Колегія суддів також звертає увагу, що під час підготовчого судового засідання суд фактично вдався до оцінки доказів у провадженні, проте на даній стадії процесу суд першої інстанції не має права встановлювати обставини, які підлягають встановленню лише в ході судового розгляду а саме, про наявність чи відсутність складу злочину, правильність правової кваліфікації, наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак і таке інше.

Окрім перелічених обставин в ухвалі суд звертав увагу прокурора на те, що необхідно доповнити анкетні дані щодо кожного з обвинувачених.

Колегія суддів частково погоджується з даною вказівкою, адже відомості про судимість суттєво впливають як на обставини, що характеризують особу і обтяжують покарання, так і на вид і розмір остаточного призначення покарання, однак при цьому зауважує, що відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості щодо кожного обвинуваченого зокрема такі як - прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство. Ці відомості були викладені в обвинувальному акті, через що колегія суддів схиляється до думки, що питання про судимості обвинувачених можна було уточнити підчас судового розгляду тому за вказаної підстави суд не мав права повертати обвинувальний акт прокурору.

В ухвалі суду також вказувалось, що у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування взагалі не було зазначено час проведення процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування.

Окрім того, суд мотивував своє рішення тим, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містив відомостей про слідчого у даному кримінальному провадженні, який уповноважений здійснювати досудове розслідування в рамках певного кримінального провадження.

Реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідно до висновків суду, в порушення вимог ст.ст. 109, 110 КПК України не відображав повних відомостей про прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування, в ньому відсутні дата надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, прізвище, ім'я по батькові заявника, як це вимагає ч. 5 ст. 214 КПК України.

Крім цього, судом вказувалось, що в порушення вимог ч. 3 ст. 283 та ст. 290 КПК України прокурором не внесені до Єдиного реєстру відомості про закінчення досудового розслідування.

Однак колегія суддів вважає, що суд в своєму розумінні розширює зміст положень ст.ст. 109, 110 КПК України при цьому ототожнює поняття процесуальні дії і процесуальні рішення. Так згідно із ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Вимоги ст. 109 КПК України було виконано у повному обсязі, тому посилання суду на зазначені обставини є безпідставними, а перевірка обсягу та правильності внесення відомостей слідчим та прокурором до ЄРДР не входить до компетенції суду і не є підставою для повернення обвинувального акту.

Крім того, в ухвалі було зазначено, що в обвинувальному акті йшла мова про витрати на залучення експертів у даному провадженні, разом з тим, у реєстрі відсутні відомості щодо проведення будь-якої експертизи.

Дане твердження, не відповідає дійсності, оскільки в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені відомості про проведення експертиз, дати винесення відповідних постанов та особу яка винесла постанови.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відповідність обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вимогам закону про те, що викладені в судовому рішенні підстави для повернення обвинувального акту прокурору є явно надуманими, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з поверненням обвинувального акту до суду для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

На підставі викладеного та керуючись статями 376, 404, 405, 409, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було повернено прокурору прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, скасувати.

Обвинувальний акт та додані до нього документи повернути до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для нового судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартю залишити без змін терміном до 24 травня 2014 року включно.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий Судді