Ухвала суду № 38256917, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 28/362 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 30 вересня 2004 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати усну угоду, укладену між ТОВ «Техмаш» та ТОВ «Укренерго» шляхом обміну документів на загальну суму 9804,00 грн. недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР при наявності умислу з однієї із сторін ТОВ «Укренерго»; зобов'язати ТОВ «Укренерго» повернути ТОВ «Техмаш» грошові кошти у сумі 9804,00 грн., отримані згідно платіжних доручень; стягнути з ТОВ «Техмаш» в дохід Державного бюджету України товарно - матеріальні цінності, отримані згідно накладної від 11 червня 2002 року №250 та податкової накладної від 11 червня 2002 року №240 на загальну суму 9804,00 грн.

В обгрунтування адміністративного позову позивач вказує на те, що угода між ТОВ «Техмаш» та ТОВ «Укренерго» укладена 11 червня 2002 року шляхом обміну документів є

такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обгрунтування адміністративного позову позивач вказує на те, що спірна угода, укладена між ТОВ «Техмаш» та ТОВ «Укренерго» є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи, що відповідно до накладної від 11 червня 2002 №250 ТОВ «Укренерго» поставило ТОВ «Техмаш» товар вартістю 9804,00 грн.

ТОВ «Укренерго» видано ТОВ «Техмаш» податкову накладну від 11 червня 2002 №240 на загальну суму 9804,00 грн.. в тому числі податок на додану вартість 1634,00 грн.

Оплата поставленого товару здійснена в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Техмаш», що підтверджується наявною в справі випискою з банківського рахунку ТОВ «Укренерго» за 08 липня 2002 року.

Вважаючи, здійснену між відповідачами господарську операцію такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що ухилення від сплати податків є окремим складом злочину і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ТОВ «Укренерго» встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Цивільного Кодексу УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у ТОВ «Укренерго» на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 19 грудня 2003 року у справі №2-5375/6, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ «Укренерго», а саме: Протокол № 1 загальних зборів учасників TOB «Укренерго», статут, установчий договір від 14 вересня 2001 року, а також визнано недійсними з моменту реєстрації свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи TOB «Укренерго» від 09 листопада 2001 року та визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість свідоцтво №37023318 від 05 лютого 2002 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Однак, вказане рішення суду скасовано. Під час нового розгляду справи позов ОСОБА_2 до ТОВ «Укренерго», треті особи: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, TOB «Наукова виробнича фірма «Агросвіт», TOB «Техмаш», TOB «Гранд Електронік» про визнання недійсним протоколу загальних зборів, установчого договору, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість залишено без розгляду, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2005 року та ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2005 року. У зв'язку з цим, посилання позивача на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 19 грудня 2003 року у справі №2-5375/6 є безпідставним.

Позивач вказує на те, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства та спрямована на приховування доходів від оподаткування. На підтвердження цих обставин позивач посилається на акт позапланової перевірки ТОВ «Укренерго» від 12 липня 2004 року №122/26-10/31722520 та прийняте на підставі цього акта податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2002 року №001 552626/0.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Ухилення від виконання даного обов'язку є суспільно небезпечним винним діянням (дією або бездіяльністю), покарання за яке передбачене Кримінальним кодексом України.

В той же час, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З наведеного вбачається, що належним доказом ухиляння від сплати податків є обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. Матеріали даної справи таких доказів не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість адміністративного позову та про необхідність відмовити в його задоволенні.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 16.04.14 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.