Ухвала суду № 38256900, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20588/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 грудня 2013 року №109526552207, №109626552207, №23126551702 та №23226551702, стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого ним судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ДП «Трансгарант - Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 грудня 2013 року №749/26-55-22-07/32667198.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що ДП «Трансгарант - Україна» вчинено:

1) завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на 532 440,00 грн. - в порушення пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант-Україна" до складу податкового кредиту включило податок на додану вартість по факсимільних копіях податкових накладних: податкова накладна від 31 грудня 2012 року №100/154, виписана ТехПД ДТГО Львівська залізниця на суму 1 099 475,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 183 245,90 грн.; податкова накладна від 31 грудня 2012 року №70/156, виписана ТехПД Одеської залізниці на суму 1 745 970,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 349 194,17 грн.;

2) на підприємстві здійснено звірку фактичних залишків товару даним бухгалтерського обліку, за результатом якої встановлено розбіжність на загальну суму 103 000,00 грн.; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують рух товару на зазначену суму розбіжності, не складено, чим порушено вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

3) згідно платіжних доручень від 10 лютого 2012 року, 28 лютого 2012 року ДП "Трансгарант-Україна" перераховано грошові кошти ТОВ "Брокард Україна" з призначенням платежу - за подарункові картки Брокард 500, що не пов'язано з господарською діяльністю підприємства; при цьому податок на доходи фізичних осіб не утриманий, інформація за формою №1ДФ до ДПІ у Печерському районі не надавалась;

4) в довідці за формою №1ДФ (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І-IV квартали 2012 року) не відображено виплачений дохід по авансових звітах за 2012 рік СГД фізичним особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 23 грудня 2013 року№109526552207, №109626552207, №23126551702 та №23226551702.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №109526552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант - Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798 660,00 грн., у тому числі за основним платежем на 532 440,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 266 220,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №109626552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ДП "Трансгарант - Україна" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 206 000,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №23126551702 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант - Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6 873,00 грн., у тому числі за основним платежем на 5 498,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 375,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №232226551702 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, за порушення статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант - Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн., у тому числі за основним платежем на 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомлення - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

З системного аналізу положень ст. ст. 14, 198 Податкового кодексу України вбачається наступне.

Витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є якою є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, зареєстрованого як платник податку на додану вартість та оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року ДП "Трансгарант - Україна" включено суми податку на додану вартість на підставі наступних податкових накладних: від 31 грудня 2012 року №100/154, виписаної Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Єдиний технологічний центр з обробки перевізних документів за залізничні послуги, на загальну суму 1 099 475,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 183 245,90 грн., та від 31 грудня 2012 року №701/1156, виписаної Державним підприємством "Одеська залізниця", ЕТехПД за послуги залізниці, на загальну суму 1 745 970,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 349 194,17 грн.

Так, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" та Державне підприємство "Одеська залізниця" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як зазначає відповідач, що позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість на підставі факсимільних копій податкових накладних. Однак, такі висновки є лише припущенням та не підтверджуються жодними доказами, при цьому в Акті перевірки не зазначено про відсутність у ДП "Трансгарант - Україна" оригіналів податкових накладних від 31 грудня 2012 року №100/154 та від 31 грудня 2012 року №701/1156.

Крім того, ні в Акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарських операцій позивача із Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Державним підприємством "Одеська залізниця".

Так, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" здійснювало перевезення вантажів та надавало додаткові послуги ДП "Трансгарант -Україна" згідно договору від 25 грудня 2008 року №681; Державне підприємство "Одеська залізниця" надавало позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів на підставі договору від 22 жовтня 2012 року №1158677/433.

ДП "Трансгарант - Україна" здійснює діяльність у сфері транспорту та перевезень, а отримані від Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Державного підприємства "Одеська залізниця" послуги у подальшому використало у власній господарській діяльності при наданні послуг з перевезення замовникам, таким як ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ПАТ "Алчевськкокс", що підтверджується відповідним договорами, актами виконаних робіт разом з додатками та звітами до них, копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 31 грудня 2012 року №100/154, виписаної Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Єдиний технологічний центр з обробки перевізних документів за залізничні послуги, на загальну суму 1 099 475,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 183 245,90 грн., та податкової накладної від 31 грудня 2012 року №701/1156, виписаної Державним підприємством "Одеська залізниця", ЕТехПД за послуги залізниці, на загальну суму 1 745 970,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 349 194,17 грн.. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант - Україна" є помилковими. Податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2013 року №109526552207 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині висновків акта перевірки про порушення ДП "Трансгарант-Україна" статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" слід звернути увагу на наступне.

В описовій частині акта перевірки (стор. 29) зазначено, що на ДП "Трансгарант -Україна" здійснено звірку фактичних залишків товару даних бухгалтерського обліку, за результатом якої встановлено розбіжність на загальну суму 103 000,00 грн.; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують рух товару на зазначену суму розбіжності, не складено, чим порушено вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас у висновку акта перевірки зазначається про порушення позивачем вже зовсім іншої норми - статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведені норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вказують про можливість застосування фінансової санкції до суб'єкта господарювання, що здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував в чому саме полягає зафіксоване ним порушення та не навів жодного доводу та доказу, який би підтвердив таке порушення, зокрема, не вказано та не доведено залишки якого саме товару звірялись, який товар не облікований та яким чином визначено розбіжність на суму 103 000,00 грн.

Крім того, відповідачем не наведено та не підтверджується матеріалами справи, що ДП "Трансгарант -Україна" у межах спірних правовідносин здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, що могло б бути підставою для застосування штрафної санкції на підстав статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи викладене, можна зробити висновок про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 206 000,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №109626552207 та необхідність скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що згідно рахунків-фактур від 09 лютого 2012 року №9/37 та від 28 лютого 2012 року №13/37 та товарних накладних від 20 лютого 2012 року №62 та від 29 лютого 2012 року №129 ДП "Трансгарант-Україна" купувало у ТОВ "Брокард-Україна" подарункові картки номіналом 500,00 грн. всього у кількості 74 штуки, а саме: 62 штуки вартістю 450,00 грн. за одну штуку та 12 штук вартістю 475,00 грн. за штуку.

Придбані подарункові картки по одній штуці в якості дарунків надані працівникам ДП "Трансгарант-Україна", що підтверджується відповідним списками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У свою чергу відповідно до підпункту 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

З урахуванням наведених правових норм вбачається, що дохід у вигляді додаткового блага, зокрема дарунків, включаються до складу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та відповідно підлягає оподаткуванню, якщо його вартість є більшою за 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1073,00 грн., 50 відсотків якої складає 536,50 грн.

Як встановлено вище, вартість однієї подарункової картки становила 450,00 грн. та 475,00 грн.

Таким чином, оскільки вартість дарунків, здійснених позивачем на користь своїх працівників, складала працівникам не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, ДП "Трансгарант - Україна", як податковий агент, не повинно було утримувати податок на доходи фізичних осіб з вартості таких дарунків.

В акті перевірки також зазначається, що в довідку за формою №1ДФ (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І-IV квартали 2012 року) не відображено виплачений дохід по авансовим звітам за 2012 рік СГД фізичним особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 що є порушенням статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. За дане порушення відповідачем накладено на позивача штраф на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Згідно пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Зміст наведеної норми вказує на можливість накладення штрафу за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

При цьому суб'єктом відповідальності в даному випадку може бути платник податків - податковий агент.

Як визначає підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, обов'язок подання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу виникає виключно у податкового агента, який нараховує (сплачує) доходи фізичній особі.

Виходячи із висновків акта перевірки та наведених норм права, вбачається, що штраф у розмірі 510,00 грн. накладено на позивача за подання ним, як податковим агентом, не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Матеріали справи підтверджують, що за спірний період працівник ДП "Трансгарант-Україна" ОСОБА_6 відряджався до м. Одеси з метою технічного огляду вагонів, у зв'язку з чим йому компенсовано вартість проживання, сплачену СПД ОСОБА_4

Як свідчить звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 18 жовтня 2012 року №214 та товарний чек від 18 жовтня 2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, головний бухгалтер ДП "Трансгарант-Україна" - Цивікова Т.П., сплатила на користь СПД ОСОБА_8 3 700,00 грн. в оплату за надані послуги щодо охорони праці.

Водночас матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ДП "Трансгарант-Україна" здійснювало на користь СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_8 виплату будь-яких доходів; позивач лише відшкодовував своїм працівникам понесені ними витрати, у тому числі у зв'язку з відрядженням, що виключає обов'язок подання ДП "Трансгарант-Україна" податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, оскільки останній не є податковим агентом у межах спірних правовідносин.

Зазначена позиція також узгоджується із приписами підпункту165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, яка встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Тобто, особа, яка видала платнику суму під звіт, набуває статус податкового агента лише у випадку не повернення платником податку протягом встановленого строку отриманої ними суми на відрядження або під звіт.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено у межах спірних правовідносин обставин, які б підтверджували, що ДП "Трансгарант - Україна" є податковим агентом.

Помилковими також є висновки Акта перевірки про не відображення виплаченого доходу СПД ОСОБА_5

Так, матеріали справи свідчать, що ДП "Трансгарант - Україна" сплатило СПД ОСОБА_5 5 400,00 грн. в якості оплати за роботи із забезпечення участі у конференції "Індустрія Щебеню 2012" відрядженого працівника ОСОБА_9 на підставі договору від 25 вересня 2012 року №Щ 12.

Податковий розрахунок про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку форми №1ДФ за № квартал 2012 року, копія кого з доказами подання до податкового органу, міститься в матеріалах справи, підтверджує, що позивач у рядку 70 відобразив інформацію про суму доходів, нарахованих виплачених СПД ОСОБА_5 у розмірі 5 400,00 грн., що повністю спростовує висновки акта перевірки.

Враховуючи викладене, за відсутності порушень, які б могли бути підставою для визначення ДП "Трансгарант - Україна" суми грошового зобов'язання, у тому числі застосування штрафних санкцій, на думку суду, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №23126551702 та №232226551702 підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.