Справа № 22ц-960/2009 р.
29 травня 2009 року
Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді
Смаглюк Р.І.,
суддів:
Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
при секретарі
Штупун О.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 та представника відповідача СТОВ „Амріта” Тураша С.М.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на
рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2009 року по
справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю „Амріта” про стягнення заборгованості по оплаті праці,
середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування
шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2008 р. ОСОБА_1 пред'явила позов
до СТОВ „Амріта” в якому, після уточнення позовних вимог, просила зобов'язати
дане товариство видати наказ про звільнення її з роботи за власним бажанням, за
ст. 38 КЗпП України, з 02.04.2008 р. та внести відповідний запис до її трудової
книжки, стягнути з останнього на її користь 565 грн. 00 коп. заборгованості по
заробітній платі, 2628 грн. 00 коп. компенсації за невикористані відпустки, 868
грн. 46 коп. компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати
заборгованості по заробітній платі й компенсації за невикористані відпустки,
6043 грн. 96 коп. середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку, 3844
грн. 35 коп. компенсації за вимушений прогул і 10000 грн. 00 коп. на
відшкодування моральної шкоди, зобов'язати відповідача нарахувати у день
виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх
виплати і відшкодувати понесені нею поштові витрати в сумі 7 грн. 44 коп. Свої
вимоги позивач обґрунтовувала тим, що директором товариства було задоволено її
заяву про звільнення з посади головного бухгалтера з 02.04.2008 р. за власним
бажанням. Після цього вона неодноразово письмово й усно зверталася до СТОВ
„Амріта” з вимогою про надання їй копії наказу про звільнення з роботи,
проведення з нею остаточного розрахунку та про видачу довідки про розмір
заборгованості по оплаті праці, але ці її вимоги задоволено не було. Тому вона
сама провела розрахунок заборгованості, згідно з яким товариство має сплатити
їй заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2008 р. по 02.04.2008
р. включно, компенсацію за 150 днів невикористаних відпусток за період з
01.01.2002 р. по 02.04.2008 р., компенсацію втрати частини доходів внаслідок
порушення строків виплати зарплати й компенсації за невикористані відпустки,
середній заробіток за вимушений прогул і середній заробіток за затримку
остаточного розрахунку. Якщо вважати її звільненою з 28.07.2008 р., то його
заборгованість по зарплаті перед нею становить 2815 грн. 00 коп. Протиправними
діями, в тому числі й ненаданням відповіді на її лист від 25.06.2008 р.,
відповідач завдав їй моральної шкоди у вигляді страждань, втрати нормальних
життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації
свого життя і життя родини, оскільки вона була позбавлена можливості гідного
відпочинку, лікування й оздоровлення, змушена була звертатися до друзів і
родичів за матеріальною й моральною підтримкою.
Оскаржуваним рішенням позов частково
задоволено: з СТОВ „Амріта” на користь ОСОБА_1 стягнуто 1885 грн. 92 коп.
заборгованості по заробітній платі, 2093 грн. 87 коп. компенсації за
невикористані відпустки та відмовлено у решті позову; з відповідача також
стягнуто 51 грн. судового збору на користь держави і 30 грн. витрат з
інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить
скасувати дане рішення і задовольнити її вимоги. При цьому вона посилається на
наступне.
Суд І інстанції зазначив, що доказом того,
що вона не була звільнена за власним бажанням, є та обставина, що вона не
відпрацювала 2 тижні після подання заяви про звільнення. Цей висновок є хибним,
оскільки директор товариства дав згоду на звільнення її з 02.04.2008 р.,
наклавши відповідну резолюцію на її заяві і повідомивши її по телефону про те,
що наказ про її звільнення з цієї дати підписано. Крім того, стаття 38 КЗпП
України передбачає, що трудовий договір може бути розірвано з ініціативи працівника
за власним бажанням без попередження роботодавця за два тижні про його
розірвання у випадку згоди на це керівника підприємства. Факт звільнення її з
роботи 02.04.2008 р. за власним бажанням могли підтвердити і свідки, але суд їх
не допитав. Факт її звільнення 02.04.2008 р. відповідач сам підтвердив листом
на її ім'я, у якому міститься розрахунок належної їй компенсації за
невикористані відпустки та пропозиція дати пояснення з приводу відсутності її
на роботі з 02.04.2008 р. по 25.07.2008 р.
Надані відповідачем суду акти, табелі
обліку робочого часу, наказ про звільнення її з роботи з 28.07.2008 р., лист з
пропозицією отримати зарплату складено після її звільнення і є фальшивими. Так,
довідка про нарахування їй заробітної плати за квітень-липень 2008 р.
спростовується довідками ДПІ м. Чернігова і регіонального відділення пенсійного
фонду про те, що за цей період вона доходів не мала. Акти про відсутність її на
роботі підписано працівниками, робоче місце яких знаходиться на відстані не
менш ніж 40 км від її робочого місця. Крім того, вахтера ОСОБА_2., який
підписував їх, прийнято на роботу після її звільнення. У цих актах та інших
документах, на підставі яких постановлено рішення місцевого суду, не зазначено
причину відсутності її на роботі.
Судом І інстанції не враховано, що
звільнення її за прогул з 28.07.2008 р. суперечить ст. 140 КЗпП України,
оскільки стягнення накладається безпосередньо за виявленням дисциплінарного
проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, а її звільнено за
прогул майже через 4 місяці відсутності на роботі і без витребування в неї
відповідного письмового пояснення до звільнення. Згідно з інструкцією про
порядок ведення трудових книжок, трудові відносини вважаються розірваними з
першого дня невиходу працівника на роботу, якщо до часу видання наказу він не
працював. Листа СТОВ „Амріта” з пропозицією отримати копію наказу про
звільнення вона не отримувала, з нею не проведено остаточний розрахунок.
Відповідач не надав суду доказів, що підтверджували б протилежне.
Висновок місцевого суду про відсутність
підстав для покладення на останнього відповідальності за затримку остаточного
розрахунку з нею суперечить ст. 117 КЗпП України і фактичним обставинам справи.
Суд протиправно не задовольнив її вимоги про
стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.03.2008 р. по
02.04.2008 р., поштові витрати і стягнув на її користь компенсацію за
невикористані відпустки у неправильному розмірі.
Вимоги про стягнення моральної шкоди і про
зобов'язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення
строків їх виплати судом не розглянуто.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала
апеляційну скаргу, а представник СТОВ „Амріта” її не визнав, посилаючись на те,
що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення
учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи
апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню,
виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, місцевий суд
виходив з того, що ОСОБА_1 не довела, що вона звільнена з посади головного
бухгалтера СТОВ „Амріта” з 02.04.2008 р. за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП
України, що у ході розгляду справи встановлено, що з 02.04.2008 р. по
28.07.2008 р. вона не працювала у товаристві без поважних причин, що факт
несвоєчасного проведення з нею остаточного розрахунку є недоведеним. Також суд
зазначив, що оскільки СТОВ „Амріта” нарахувало позивачеві зарплату за період з
квітня по липень 2008 р. у сумі 1885 грн. 92 коп. і компенсацію за
невикористані відпустки у сумі 2093 грн. 87 коп., то вони підлягають стягненню
на користь останньої; вимоги про відшкодування моральної шкоди і поштових
витрат, виходячи з викладеного вище, не підлягають задоволенню. Даних висновків
суд дійшов з порушенням норм матеріального й процесуального права, що
регламентують спірні правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено
наступне.
ОСОБА_1 працювала у СТОВ „Амріта” головним
бухгалтером з 01.01.2001 р. і 02.04.2008 р. її було звільнено з цієї посади за
власним бажанням, за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується поясненнями
останньої, частково - поясненнями представника відповідача, копією трудової
книжки позивача (а.с. 5-8).
В день звільнення ОСОБА_1 з роботи СТОВ
„Амріта” не провело з нею остаточного розрахунку, зокрема, їй не було виплачено
заробітну плату за березень 2008 р. - у сумі 515 грн. 00 коп. (обов'язкові
платежі з даної суми не утримано), за 1-2 квітня 2008 р. - у сумі 50 грн. 00
коп. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано) і компенсацію за
невикористані відпустки. Викладене підтверджується поясненнями позивача, її
розрахунком заборгованості по зарплаті за квітень 2008 р., копіями повідомлень
відповідача від 25.07.2008 р. № 1/25.07.08 (а.с. 59-60), від 08.01.2009 р. № 4
(а.с. 47) та розрахункового листка по заробітній платі за березень 2008 р., а
також повідомленням СТОВ „Амріта” від 07.05.2009 р. № 6.
Позивачеві за весь період роботи у
товаристві лише один раз було надано щорічну відпустку терміном 24 календарних
дні з 20.04.2007 р.; компенсацію за решту днів невикористаної відпустки
відповідач їй не виплатив. Це підтверджується поясненнями ОСОБА_1, копією
наказу про надання цієї відпустки від 19.04.2007 р. № 65А-к, копіями особових
рахунків по нарахуванню їй зарплати за період роботи з 01.01.2001 р. по
31.12.2007 р. та копіями розрахункових листків по заробітній платі останньої за
січень - березень 2008 р.
28.07.2008 р. товариство видало наказ №
5-к, згідно з яким ОСОБА_1. звільнено з роботи 28.07.2008 р. за п. 4 ст. 40
КЗпП України, за прогул без поважних причин, а саме за відсутність на роботі з
02.04.2008 р. по 28.07.2008 р. Це підтверджується копією даного наказу (а.с.
35).
Згідно з повідомленням СТОВ „Амріта” від
07.05.2009 р. № 6, товариство нарахувало позивачеві заробітну плату за березень
2008 р. в сумі 463 грн. 23 коп. (до видачі на руки), за квітень - липень 2008
р. у загальній сумі 2100 грн. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано),
компенсацію за невикористані відпустки у сумах 1864 грн. 83 коп. та 320 грн. 94
коп. (обов'язкові платежі з даних сум не утримано). 24.03.2009 р. (після
постановлення місцевим судом рішення по даній справі) воно надіслало ОСОБА_1
поштовим переказом ці нарахування у сумі до видачі на руки 3979 грн. 79 коп.
Факт надіслання цього поштового переказу підтверджується копіями звіту про
використання коштів, наданих під звіт від 24.03.2009 р., фіскального чека
відділення поштового зв'язку від 24.03.2009 р. і поясненнями представника
відповідача; факт отримання даного переказу позивач підтверджує.
Шляхом невиплати заборгованості з оплати
праці, затримки остаточного розрахунку відповідач завдав позивачеві втрат
немайнового характеру у вигляді страждань, необхідності докладання додаткових
зусиль для організації свого життя і життя родини, що підтверджується
поясненнями останньої.
З викладеного випливають наступні
висновки.
Виходячи як з загальних засад трудового
законодавства, так і з змісту Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління НБУ від
15.12.2004 р. № 637 (зареєстрована у Мін'юсті України 13.01.2005 р. за №
40/10320) з наступними змінами, наказу Мінстату України від 09.10.1995 р. № 253
„Про затвердження типових форм первинного обліку”, що був чинним з 01.01.1996
р. по 31.12.2008 р., відповідальність за ведення облікових документів на осіб,
які працюють за трудовим договором (наказів про прийняття на роботу,
переведення, звільнення, надання відпусток, табелів обліку робочого часу тощо),
покладається на роботодавця. Тож саме відповідач зобов'язаний належними та
допустимими доказами довести, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. По
даній конкретній справі СТОВ „Амріта” не довело, що позовні вимоги ОСОБА_1 є
безпідставними.
Так, остання пояснює, що в період її
роботи у відповідача заробітна плата працівникам виплачувалася готівкою, а
представник відповідача це твердження не спростовує. Згідно з п. 3.4
вищевказаного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або
видатковими відомостями. Отже, ці документи є єдиним допустимим доказом факту
виплати заробітної плати готівкою. СТОВ „Амріта” не надало суду ні видаткового
касового ордера, ні видаткової відомості, які б підтверджували факт виплати
ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2008 р. До того ж, ним фактично
визнається, що станом на дату постановлення місцевим судом рішення по справі
належна позивачеві зарплата за березень 2008 р. у розмірі 515 грн. 00 коп.
(обов'язкові платежі з даної суми не утримано) не була виплачена - це випливає
зі змісту повідомлення СТОВ „Амріта” від 07.05.2009 р. № 6. Тож є неправильним
висновок місцевого суду про те, що у задоволенні вимог останньої про стягнення
з товариства заборгованості по заробітній платі за цей місяць належить
відмовити.
Заперечуючи факти роботи ОСОБА_1 01 та 02
квітня 2008 р. і звільнення її з роботи 02.04.2008 р. за власним бажанням, СТОВ
„Амріта” посилається на те, що з 01.04.2008 р. по 28.07.2008 р. вона не
виходила на роботу без поважних причин, у зв'язку з чим її було звільнено. На
підтвердження цього відповідач посилається на акти про відсутність її на
роботі, табелі обліку робочого часу і на наказ про звільнення позивача з роботи
за прогул. Але ці документи позовні вимоги не спростовують. Так, згідно з
табелями обліку робочого часу за квітень - липень 2008 р., ОСОБА_1 не працювала
з 01.04.2008 р. по 28.07.2008 р. (їх копії на а.с. 42-45), а у мотивувальній
частині наказу про її звільнення та у актах СТОВ „Амріта” від 29.05.2008 р.,
30.06.2008 р. і 30.07.2008 р. про відсутність її на роботі (їх копії на а.с.
39-41) прямо й конкретно вказано, що вона відсутня на роботі з 02.04.2008 р., а
не з 01.04.2008 р. До того ж, незважаючи на дані табелів обліку робочого часу,
актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі і наказу про її звільнення,
роботодавець після постановлення місцевим судом рішення по справі виплатив їй
кошти у розмірі чотиримісячної заробітної платі за її посадою - за
квітень-липень 2008 р. У повідомленні від 07.05.2009 р. № 6 СТОВ „Амріта”
зазначає, що це є зарплатою позивача за ці місяці, хоча, згідно з повідомленням
ДПІ у м. Чернігові від 13.03.2009 р. № 29-040 та індивідуальними даними про
позивача як застраховану в органах пенсійного фонду особу, що надані
Городнянським районним управлінням Пенсійного фонду України від 30.03.2009 р.,
дані про отримання ОСОБА_1 доходів за цей період відсутні. Таким чином, у
наданих суду облікових документах товариства не міститься достовірної
інформації щодо робочого часу ОСОБА_1 у квітні 2008 р. Сам по собі факт
нарахування останній вищевказаних коштів під час розгляду справи у суді І
інстанції і сплати їх після постановлення цим судом рішення апеляційний суд
розцінює як підтвердження тверджень позивача про те, що вона відпрацювала у
СТОВ „Амріта” 01 і 02 квітня 2008 р. (які згідно з листом Мінпраці України №
6884/0/14-07/13 від 18.09.2007 р. „Про розрахунок норми тривалості робочого
часу на 2008 рік” є робочими днями) і що вона була звільнена з 02.04.2008 р. за
власним бажанням та не скоювала прогулу без поважних причин з 01.04.2008 р. по
28.07.2008 р. Таким чином, у порядку ст.ст. 57-59, 64, 179, 185, 212 ЦПК
України апеляційний суд доходить висновку, що наказ відповідача від 28.07.2008
р. № 5-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул
без поважних причин, є незаконним.
Посилання місцевого суду на те, що остання
не довела, що її звільнено з роботи з 02.04.2008 р. за власним бажанням,
оскільки вона не відпрацювала установлений законом двотижневий термін і
відсутня заява про її звільнення, є хибними, виходячи з такого. За змістом ст.
38 КЗпП України, заяви працівників про звільнення з роботи зберігаються в
роботодавця, у зв'язку з чим позивач не має змоги надати суду подану нею
відповідачеві заяву про звільнення; дана стаття допускає розірвання трудового
договору і без попередження працівником про це роботодавця за два тижні. Всі
інші доводи, з яких суд І інстанції дійшов висновку про недоведення ОСОБА_1
позовних вимог в цій частині, теж є юридично неспроможними. Отже, висновок
місцевого суду про необхідність відмови у задоволенні позову в частині
стягнення з товариства заборгованості по заробітній платі за 01 і 02 квітня
2008 р. та зобов'язання його видати наказ про звільнення позивача з роботи з
02.04.2008 р., є невірним.
Те, що ОСОБА_1 неодноразово, зокрема 04,
08, 09 квітня 2008 р. і 26.06.2008 р., телефонувала до СТОВ „Амріта” з приводу
проведення з нею остаточного розрахунку, підтверджується її поясненнями і
розшифровкою місцевих телефонних розмов з її домашнього телефону. Згідно з цією
розшифровкою, у вказані вище дні вона з свого домашнього телефону телефонувала
відповідачеві на номер, який вказаний ним як реквізит на всіх наданих суду
документах, виготовлених на бланку товариства (а.с. 85-93). Те, що позивач
письмово зверталася до СТОВ „Амріта” з цього ж приводу, а також з приводу
видачі їй копії наказу про звільнення з роботи й трудової книжки, підтверджується
копіями заяви відповідного змісту від 25.06.2008 р., опису вкладення до листа,
відправленого відповідачеві у цей же день (а.с. 9, 10), фіскальним чеком
оператора поштового зв'язку від 25.06.2008 р., згідно з яким за послуги
поштового зв'язку сплачено 07 грн. 44 коп. (а.с. 16) та відповіддю товариства
на даний лист від 25.07.2008 р. № 1/25.07.08 (її копія на а.с. 59-60).
Відповідач даних доказів ніяк не спростував. Зокрема, цих доказів не
спростовують копії листа СТОВ „Амріта” ОСОБА_1 від 30.07.2008 р. б/н (а.с. 36),
повідомлення про вручення останній 30.07.2008 р. рекомендованого листа від
даного товариства (а.с. 37) та опису вкладення до цінного листа від 30.07.2008
р. (а.с. 38). Так, позивач пояснює, що листа відповідача від 30.07.2008 р. б/н
вона не отримувала і що вищевказане повідомлення підтверджує факт отримання нею
30.07.2008 р. не цього листа, а листа СТОВ „Амріта” від 25.07.2008 р. №
1/25.07.08, копія якого на а.с. 59-60. З цим твердженням погоджується
апеляційний суд, оскільки відповідач не надав оригіналу опису вкладення до
цінного листа від 30.07.2008 р., письмово повідомивши суд про його знищення,
тобто він не підтвердив факту відправлення позивачеві цього листа.
За період роботи в СТОВ „Амріта” ОСОБА_1
належить виплатити компенсацію за невикористані відпустки з такого розрахунку.
Позивач пояснює, що тривалість її щорічної відпустки становить 24 календарних
дні, чого не заперечує представник відповідача. За весь період роботи ОСОБА_1 у
товаристві їй було надано щорічну відпустку терміном 24 календарних дні, про що
вже зазначено вище. Таким чином, позивачеві належить до виплати компенсація за
150 календарних днів невикористаних відпусток (за період роботи з 01.01.2001 р.
по 31.12.2007 р. їй належить: 24 календарних дні (тривалість щорічної
відпустки) х 7 років = 168 календарних днів + за період роботи з 01.01.2008 р.
по 02.04.2008 р. їй належить: 24 календарних дні (тривалість щорічної
відпустки): 12 (кількість місяців в одному робочому році) х 3 міс. (кількість
фактично відпрацьованих місяців у даному робочому році) = 6 календарних днів -
24 календарних дні (тривалість фактично використаної ОСОБА_1 відпустки протягом
всього періоду роботи у СТОВ „Амріта”) = 150 календарних днів). Згідно з абз. 1
п. 2, п.п. 5, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений
постановою Кабміну України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами й
доповненнями), розрахунковим періодом для обчислення ОСОБА_1 середньомісячного
заробітку для визначення компенсації за невикористані відпустки є період її
роботи з квітня 2007 р. по березень 2008 р. Виходячи з даних, що маються у
копіях особових рахунків по нарахуванню зарплати та копіях розрахункових
листків по заробітній платі за січень - березень 2008 р., позивачем вірно
визначено загальну суму відкоригованої заробітної плати для нарахування
відпускних за розрахунковий період, і вона становить 6102 грн. 80 коп. (дану
суму наведено у відповідному розрахунку, що міститься в позовній заяві, а.с.
2). Але посилання ОСОБА_1 на те, що ця сума має бути відкоригована на
коефіцієнт 1,0194 у зв'язку з підвищенням з 01.04.2008 р. її посадового окладу
на цей коефіцієнт апеляційний суд не бере до уваги, оскільки дане підвищення
сталося поза межами періоду, що є розрахунковим для нарахування їй компенсації
за невикористану відпустку. Отож, на користь позивача належить стягнути
компенсацію за невикористану відпустку в такій сумі: 6102 грн. 80 коп.
(відкоригована заробітна плата для нарахування відпускних за розрахунковий
період): 365 (кількість календарних днів у розрахунковому періоді) х 150
(кількість календарних днів, за які ОСОБА_1 належить компенсація за
невикористані відпустки) = 2508 грн. 00 коп. (обов'язкові платежі з даної суми
не утримано).
Все наведене вище свідчить про те, що в
день звільнення позивача з роботи з нею з вини відповідача не був проведений
остаточний розрахунок. Тому є хибним висновку суду І інстанції про
недоведеність вини товариства у затримці розрахунку з ОСОБА_1 В зв'язку з цим
на її користь належить стягнути середній заробіток за затримку остаточного
розрахунку за період з 03.04.2008 р. по 10.03.2009 р. (до дня постановлення
судом І інстанції рішення), обчислений згідно з абз. 3 п. 2, п. 10 згаданого
вище Порядку обчислення середньої заробітної плати. З копій розрахункових листків
по заробітній платі ОСОБА_1 за лютий і березень 2008 р. вбачається, що їй за
кожен з цих місяців нараховано по 515 грн. 00 коп. заробітної плати. Згідно з
листом Мінпраці України № 6884/0/14-07/13 від 18.09.2007 р. „Про розрахунок
норми тривалості робочого часу на 2008 рік”, кількість робочих днів у даних
місяцях становить: в лютому - 21, у березні - 20. Тож середньоденний заробіток
позивача за цей період становить: (515 грн. 00 коп. + 515 грн. 00 коп.): 41
робочий день (загальна кількість робочих днів у даному розрахунковому періоді)
= 25 грн. 12 коп., а середньомісячний її заробіток становить: 25 грн. 12 коп. х
41 робочий день (загальна кількість робочих днів у цьому розрахунковому
періоді): 2 місяці (кількість місяців у розрахунковому періоді) = 514 грн. 96
коп. Посилання ОСОБА_1 на те, що ця сума повинна бути відкоригована на
коефіцієнт 1,0194 у зв'язку з підвищенням з 01.04.2008 р. її посадового окладу
на такий коефіцієнт апеляційний суд не бере до уваги, т.я. дане підвищення
сталося поза межами періоду, що є розрахунковим для обчислення її
середньомісячного заробітку. Отже, за вищевказаний період затримки остаточного
розрахунку середньомісячний заробіток позивача становить: 477 грн. 28 коп. (25
грн. 12 коп. х 19 робочих днів - з 03 по 30 квітня 2008 р.) + 5149 грн. 60 коп.
(514 грн. 96 коп. х 10 місяців - з 01.05.2008 р. по 28.02.2009 р.) + 150 грн.
72 коп. (25 грн. 12 коп. х 6 робочих днів - за період з 01 по 10 березня 2009
р.) = 5777 грн. 60 коп. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано). Пленум
Верховного Суду України у своїй постанові від 24.12.1999 р. № 13 „Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці” орієнтує суди нижчих ланок
на те, що при частковому задоволенні вимог працівника про стягнення
заборгованості по оплаті праці та середнього заробітку за затримку остаточного
розрахунку суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з
урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у
заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та
інших конкретних обставин. Тож виходячи з обставин даної конкретної справи
апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування ОСОБА_1 за
затримку СТОВ „Амріта” остаточного розрахунку з нею з урахуванням коштів, нарахованих
і виплачених їй товариством після постановлення місцевим судом рішення по даній
справі, тобто у сумі: 5777 грн. 60 коп. (обов'язкові платежі з даної суми не
утримано) - 4285 грн. 77 коп. (обов'язкові платежі з даної суми не утримано -
її сплачено згідно з повідомленням СТОВ „Амріта” від 07.05.2009 р. № 6 та
копіями документів про поштовий переказ позивачеві) = 1491 грн. 83 коп.
Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України
„Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків
їх виплати” (з наступними змінами) та п.п. 2, 5 Порядку проведення компенсації
громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх
виплати, який затверджено постановою Кабміну України від 21.02.2001 р. № 159 (з
наступними змінами), компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення
термінів їх виплати роботодавець нараховує у разі затримки на один і більше
календарних місяців виплати грошових доходів і виплачує її у тому ж місяці, у
якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Оскільки
ОСОБА_1 на даний час не виплачено затримані СТОВ „Амріта” види оплати праці, то
вимоги про стягнення на її користь їх компенсації у сумі 868 грн. 46 коп. не
підлягають задоволенню як передчасно пред'явлені. До того ж, суду надано
розрахунок цієї компенсації, що не відповідає вищенаведеним нормативним актам.
Але, виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити
позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві
таку компенсацію у порядку і в строк, що передбачені вже названими вище
нормативними актами, оскільки ці вимоги є законними.
Суд погоджується з твердженнями позивача
щодо завдання їй моральної шкоди, т.я. відповідач їх не спростував. Виходячи з
вищеописаних характеру й способу завдання цієї шкоди, а також тривалості
перетерплювання ОСОБА_1 негативних явищ немайнового характеру, засад
розумності, виваженості й справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати
їй цю шкоду в сумі 800 грн. 00 коп.
Оскільки поштові витрати позивача
зумовлено протиправною відмовою відповідача задовольнити її законні вимоги, то
вони підлягають відшкодуванню їй на підставі ст. 1166 ЦК України.
Факту вимушеного прогулу ОСОБА_1 з вини
СТОВ „Амріта” у ході розгляду справи не встановлено.
Отже апеляційний суд вважає за необхідне
зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення позивача з роботи за
власним бажанням, за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, внести на його підставі
відповідний запис до її трудової книжки, стягнути з товариства на користь
ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористані
відпустки, середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільненні,
відшкодування моральної шкоди та поштових витрат у вказаних вище сумах,
зобов'язати СТОВ „Амріта” нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати
частини доходів внаслідок порушення термінів їх виплати та відмовити у
задоволенні решти вимог. Тож оскаржуване рішення підлягає скасуванню з
постановленням рішення про часткове задоволення позову.
Апеляційний суд постановляє дане рішення
як на підставі доказів, що надано учасниками судового розгляду до суду І
інстанції, так і на підставі доказів, наданих до суду ІІ інстанції, оскільки
попередній розгляд справи місцевим судом проведено без дотримання вимог ст.ст.
130 ч. 6 п.п. 3, 4, 131 ч. 1 ЦПК України.
В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України, у
зв'язку з частковим задоволенням вимог ОСОБА_1, з відповідача належить стягнути
на користь держави 59 грн. 50 коп. мита і 250 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного
забезпечення розгляду справи (у розмірах, що встановлені відповідно п/п „а”,
„д”, „з” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито” і п. 1 Розмірів
витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з
розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою КМУ від
21.12.2005 р. № 1258 (з наступними змінами) .
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314,
316 ЦПК України, ст. ст. 47, 48, 115-117, 233, 235, 2371 КЗпП України, ст. 34
Закону України „Про оплату праці”, ст. 1166 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
частково, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня
2009 року скасувати; позов задовольнити частково.
Зобов'язати Сільськогосподарське
товариство з обмеженою відповідальністю „Амріта” видати наказ про звільнення
ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 02 квітня 2009 року за власним
бажанням, за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, та внести на підставі даного наказу відповідний
запис до її трудової книжки.
Стягнути з Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю „Амріта” на користь ОСОБА_1 565
(п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі
(обов'язкові платежі з даної суми не утримано), 2508 (дві тисячі п'ятсот вісім)
грн. 00 коп. компенсації за невикористані відпустки (обов'язкові платежі з
даної суми не утримано), 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 83
коп. середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні
(обов'язкові платежі з даної суми не утримано), 800 (вісімсот) грн. 00 коп. на
відшкодування моральної шкоди, 7 (сім) грн. 44 коп. на відшкодування поштових
витрат.
Зобов'язати Сільськогосподарське
товариство з обмеженою відповідальністю „Амріта” нарахувати і виплатити ОСОБА_1
компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення термінів їх виплати у
порядку і в строк, що передбачені Законом України „Про компенсацію громадянам
втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (з наступними
змінами) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових
доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджено постановою
Кабміну України від 21.02.2001 р. № 159 (з наступними змінами).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю „Амріта” 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 50
коп. мита на користь держави.
Стягнути з Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю „Амріта” 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00
коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи до
державного бюджету м. Чернігова (розрахунковий рахунок № 31214259700002 в ГУДКУ
в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965).
Рішення набирає законної сили з моменту
його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді:
Часті запитання
Який тип судового документу № 3825618 ?
Документ № 3825618 це Рішення
Яка дата ухвалення судового документу № 3825618 ?
Дата ухвалення - 29.05.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3825618 ?
Форма судочинства - Цивільне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3825618 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 3825618, Апеляційний суд Чернігівської області
Судове рішення № 3825618, Апеляційний суд Чернігівської області було прийнято 29.05.2009.
Форма судочинства - Цивільне,
форма рішення - Рішення.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Судове рішення № 3825618 відноситься до справи № 22ц - 960
Це рішення відноситься до справи № 22ц - 960. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
