Ухвала суду № 38253849, 09.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. Справа № 814/5229/13-а

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНИТ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Міністерства доходів і зборів України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «КОРОНИТ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва), Головного управління Міндоходів у Миколаївський області, Міністерства доходів і зборів України про (з урахуванням уточнень) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 07 серпня 2013 року №0004501501 щодо зменшення розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 449 366 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами документальної позапланової перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність у товариства права на формування суми бюджетного відшкодування за рахунок вартості придбаного в 2010 році нерухомого майна у ПП «Нескучний сад», вмотивованого тим, що по завершенні терміну позовної давності придбане майно не оплачено відповідно до умов цивільно-правових угод, а отже вважається безоплатно отриманим, що відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України є підставою для коригування податкового кредиту. На думку позивача, висновок податкового органу про безоплатне отримане майно цілком суперечить чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 07 серпня 2013 року №0004501501.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 25 червня по 09 липня 2013 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за І квартал 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 липня 2013 року за №128/14-04-15-01- 19/36813836, в якому зазначено про порушення суб'єктом господарювання пп.135.5.4 п.135.5. ст. 135, п.198.3 ПК України, в зв'язку з чим ТОВ «КОРОНИТ» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 449 366 грн.

На думку контролюючого органу, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні 2010 року (99,93% загальної суми податкового кредиту квітня 2010 року) є придбання нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 62, та нежитлової будівлі (гараж з прибудовою), що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська,64.

На підставі акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2013 року №0004501501, яким суб'єкту господарювання зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 449 366 грн.

Підставою для зменшення розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, став висновок контролюючого органу про втрату суб'єктом господарювання права на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, а отже, товари вважаються безоплатно отриманими, що відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України є підставою для коригування податкового кредиту.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

05 березня 2010 року між ТОВ «КОРОНИТ» (Покупець) та ПП «Нескучний сад» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №8303211. Предмет угоди ціла нежитлова будівля загальною площею 9071,90кв.м., вартістю 2 494 675 грн. Продаж будівлі вчинено (п.1.2. Договору) за 2 900 000 грн. (у т.ч. ПДВ 483 333,33грн.). Пунктом 2.1. договору передбачено, що Покупець зобов'язаний розрахуватися з Продавцем за нежитлову будівлю, зазначену у п.1.1. цього Договору до 31 грудня 2010 року, перерахувавши на поточний рахунок Продавця 2 900 000 грн. (між сторонами можлива вексельна форма розрахунків).

05 березня 2010 року між ТОВ «КОРОНИТ» (Покупець) та ПП «Нескучний сад» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (гараж з прибудовою), який посвідчено приватним нотаріусом, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №8303305. Предметом угоди є ціла нежитлова будівля гаражу з прибудовою площею 219,60 кв.м.). Продаж цієї будівлі вчинено (п.1.2. Договору) за 100 000 грн. (у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.). Пунктом 2.1.згоди передбачено, що Покупець зобов'язаний розрахуватися з Продавцем за нежитлову будівлю до 31 грудня 2010 року, перерахувавши на поточний рахунок Продавця 100 000 грн. (між сторонами можлива вексельна форма розрахунків).

На виконання домовленостей між Покупцем і Продавцем складено акти прийому-передачі, згідно з якими Продавцем були передані, а Покупцем були прийняті 05 березня 2010 року нежитлова будівля загальною площею 9071,90кв.м., розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська,62, та будівля гаражу з прибудовою загальною площею 219,60кв.м., розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська,64.

Продавцем виписані податкові накладні від 05 березня 2010 року: №37 (нежитлова будівля площею 9071,90кв.м.) на суму 2 900 000 грн.(у т.ч. ПДВ 483 333,33 грн.) та №38 нежитлова будівля гаражу з прибудовою площею 219,60 кв.м.) на суму 100 000 грн.(у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.).

Станом на 17 травня 2010 року між ТОВ «КОРОНИТ» та ПП «Нескучний сад» підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено, що сальдо на користь ПП «Нескучний сад» становить 3 113 127 грн. ТОВ «КОРОНИТ».

19 травня 2010 року позивач в рахунок оплати за придбане майно передав ПП «Нескучний сад» два векселі: простий вексель серії АА 1722.191 на суму 1 452 291,57 грн., в якому зазначено, що ТОВ «КОРОНИТ» заплатить проти цього простого векселя 31 березня 2015 року наказу ПП Нескучний сад»; простий вексель серії АА 1722186 на суму 1 660 835,43грн., в якому зазначено, що ТОВ «КОРОНИТ» сплатить проти цього простого векселю 31 березня 2015 року наказу ПП «Нескучний сад».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що навіть якщо вважати, що строк позовної давності щодо фактичного перерахування грошових коштів на рахунок продавця спливає виходячи з положень цивільно-правових угод (а не з вексельних зобов'язань), то вказаний строк належить відраховувати від 31 грудня 2010 року - строк сплати (перерахування коштів на рахунок продавця) за придбане майно за умовами угод. А отже, строк позовної давності спливає тільки 31 грудня 2013 року і вважати майно придбаним безоплатно можливо тільки зі спливом зазначеної дати. Таким чином, на думку суду першої інстанції, оспорюване податкове повідомлення-рішення щодо коригування податкових зобов'язань з мотивів безоплатного придбання позивачем нерухомого майна винесене контролюючим органом передчасно, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва вказується, що грошове зобов'язання ТОВ «КОРОНИТ» перед постачальником ПП «Нескучний сад» за фактично поставлені товари (нежитлові будівлі) виникло 05 березня 2010 року - станом на дату складання актів прийому-передачі від 05 березня 2010 року до договорів купівлі-продажу нежитлових будівель. Строк позовної давності за даними зобов'язаннями - 1095 днів - закінчується 04 березня 2013 року. З урахуванням того, що станом на 04 березня 2013 року за виданими векселями TOB «КОРОНИТ» погашено заборгованість на суму 303 806 грн., грошове зобов'язання за придбані у ПП «Нескучний сад» нежитлові будівлі становить 2 696 194 грн., в т.ч. ПДВ 449 365,67 грн. Таким чином, на думку апелянта, за результатами перевірки ним були зроблені обґрунтовані висновки щодо зменшення розміру залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за І квартал 2013 року у розмірі 449 366 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Посилаючись на ст.ст. 260, 261 ЦК України, які визначають правила обчислення позовної давності, апелянт абсолютно помилково застосовує їх до правовідносин, що виникли між TOB «КОРОНИТ» і ПП «Нескучний сад».

Так, апелянт стверджує, що датою виникнення грошового зобов'язання ТОВ «КОРОНИТ» перед ПП «Нескучний сад» є 05 березня 2010 року, а трирічний строк позовної давності за даним зобов'язанням закінчується 04 березня 2013 року, тобто, апелянт вважає, що перебіг позовної давності співпадає зі строком виникнення грошового зобов'язання.

Однак, вказане цілком суперечить ч.1 ст. 261 ЦК України, згідно з якою, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів зазначає, що порушення права особи на отримання коштів, яке відповідає грошовому зобов'язанню іншої особи сплатити кошти, починається після спливу граничного терміну виконання грошового зобов'язання.

Відповідно, перебіг позовної давності для ПП «Нескучний сад» у правовідносинах з ТОВ «КОРОНИТ» починається з моменту, невиконання ТОВ «КОРОНИТ» свого грошового зобов'язання, проте не з моменту його виникнення.

Пунктами 2 договорів купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.53, 59) передбачений обов'язок ТОВ «КОРОНИТ» розрахуватися до 31 грудня 2010 року; одним із способів розрахунку є вексельний, яким, як вбачається з матеріалів справи скористалось ТОВ «КОРОНИТ» 19 травня 2010 року.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, погодившись на вексельну форму розрахунків, ПП «Нескучний сад» фактично погодилось і з тим, що у разі отримання від ТОВ «КОРОНИТ» векселів грошові зобов'язання щодо платежу за укладеними договорами припиняються та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, стверджувати про порушення права ПП «Нескучний сад» можливо буде лише у випадку, якщо ТОВ «КОРОНИТ» не виконає грошових зобов'язань за векселями, тобто, не раніше 31 березня 2015 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правова позиція апелянта стосовно спливу позовної давності 04 березня 2013 року є хибною та не може бути прийнята до уваги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Податкове законодавство не забороняє платнику податків формувати податковий кредит та обчислювати суму від'ємного значення у разі, якщо він розраховується векселями, проте встановлює, що бюджетному відшкодуванню підлягає фактично сплачена платником сума ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв до бюджетного відшкодування суми ПДВ за векселями, тому посилання апелянта на п.200.2 ст. 200 ПК України є безпідставними.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець