Рішення № 38253291, 09.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1049/14 09.04.14За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави, Міністерства фінансів України, в особі Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»

про стягнення 209741,56 євро.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивачів: 1) Сотнікова І.В., Гуцева Л.О. (представники за довіреностями);

2) Дяченко Є.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача - Головненко Д.О. (представник за довіреністю);

від прокуратури - Лиховид О.С. (посвідчення № 002628).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави, Міністерства фінансів України (Позивач-1), в особі Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (Позивач-2) до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (Відповідач) про стягнення 89962,88 євро - поточної заборгованості за процентами, 115702,32 євро - простроченої заборгованості за процентами та 4076,36 євро - пені за несвоєчасну сплату процентів за Договором про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що ним було внесено достатню суму грошових коштів для погашення всієї суми заборгованості на депозитний рахунок нотаріуса, однак Позивач-2 дані кошти отримати не забажав. Тому на думку Відповідача ним було вчинено всі дії на виконання зобов'язань по кредитному договору, порушення з його сторони відсутні, тому підстав для задоволення позову немає.

За наслідками розгляду клопотань Відповідача про розгляд справи колегіально в складі трьох суддів, судом було оголошено про залишення їх без задоволення, оскільки заявником, всупереч ст. 4-6 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), у чому саме полягає особливість категорії та складність даного конкретного спору, що це потребує здійснення розгляду справи колегіально в складі трьох суддів, а одні лише доводи заявника, що схожі справи розглядаються колегіально, не є належними доказами щодо складності даного конкретного спору.

Крім того, в судовому засіданні 09.04.2014 за наслідками розгляду клопотання Відповідача про витребування від Позивача-2 письмових доказів в порядку ст. 38 ГПК України судом було оголошено про залишення його без задоволення, оскільки заявником, всупереч вимогам статей 33, 38 ГПК України не доведено суду неможливість подання таких доказів самим заявником, а саме, не надано доказів пошкодження документів, які Відповідач просить витребувати у Позивача-2, та не доведено, що Відповідач звертався до Позивача-2 за наданням копій цих документів, та йому було відмовлено, а відтак, не доведено, що їх витребування можливе тільки в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2004 між Акціонерним комерційним банком «Київ» (змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», далі - Кредитор, Банк, Позивач-2) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (у подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», Позичальник, Відповідач) було укладено Договір про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29.09.2004 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банком було відкрито Позичальнику відкличну кредитну лінію для фінансування будівництва з лімітом 1520000 євро, та з відсотковою ставкою 14% річних на строк до 25.09.2007.

У подальшому сторонами вносилися зміни та доповнення до Кредитного договору на підставі додаткових угод з №1 по № 15, укладених в період із 30.09.2004 по 02.04.2012, та зокрема, на підставі додаткових угод №1 від 30.09.2004, №3 від 15.02.2005, №4 від 23.03.2005, №5 від 22.06.2005, №6 від 04.07.2005, №7 від 21.06.2006 та №14 від 11.11.2011 передбачалась видача Банком в межах діючого ліміту кредитної лінії Позичальнику певних сум кредитних коштів у відповідних зазначених в угодах розмірах.

Крім того, згідно Додаткової угоди №9 від 25.09.2007 продовжено строк користування кредитом в межах кредитної лінії в сумі 1220000 євро до 17.10.2009, Додатковою угодою №10 від 08.10.2008 збільшено процентну ставку до 18% річних, Додатковою угодою №13 від 29.07.2011 строк повернення кредиту продовжено до 28.02.2014, з відповідним графіком погашення заборгованості, та при відсотковій ставці 14% річних.

Також, на підставі Додаткової угоди №14 від 11.11.2011 сторонами додатково встановлено ліміт кредиту у національній валюті в розмірі 9168090,03 грн., із відсотковою ставкою 18% річних, кінцевим строком повернення кредиту до 28.02.2014, але відповідно встановленого даною угодою графіку повернення кредиту.

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися Відповідачу на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності. Умови кредитування сторонами погоджено, зокрема, в розділах 1 та 2 Кредитного договору, які включають умови надання та повернення кредитних коштів, а також порядок, строки нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Залученими до матеріалів справи копіями меморіальних ордерів та виписками Позивача-2 про рух коштів між ним і Відповідачем, а також довідкою про стан заборгованості Відповідача підтверджується виконання Позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання Відповідачу кредитних коштів на суми 1220000 євро та 9168090,03 грн., та цими ж виписками підтверджується невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Перевіривши доданий Позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по нарахованим відсоткам (на виданий у євро кредит), які рахуються непогашеними перед Банком станом на 14.01.2014, і залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору (враховуючи надані Позивачем-2 18.03.2014 під час розгляду справи детальні письмові пояснення щодо розрахунків між сторонами).

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача щодо погашення ним суми заборгованості шляхом внесення 2400000 грн. на депозит нотаріусу, оскільки за приписами ст. 537 ЦК України виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори, можливо лише у виключних передбачених даною статтею випадках, та зокрема в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Проте Відповідачем не доведено, що мали місце передбачені положеннями ст. 537 ЦК України випадки, які б надавали йому право погасити заборгованість шляхом внесенням боргу в депозит нотаріуса, в тому числі Відповідачем не доведено ухилення Позивача-2 від прийняття виконання зобов'язання від Відповідача за Кредитним договором.

Крім того, умовами пунктів 4.4.7 та 4.4.8 Кредитного договору було чітко визначено порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, та зазначено рахунок, на який повинні перераховуватися ці суми. Проте Відповідачем не надано суду належним та допустимих в розумінні ст. 34 ГПК України доказів на підтвердження неможливості сплатити проценти на вказаний у договорі рахунок, або відмови Позивача прийняти виконання зобов'язання зі сплати процентів згідно вказаного в договорі рахунку.

А тому, оскільки внесення Відповідачем певних сум грошових коштів та рахунок нотаріуса не підпадає під визначені ст. 537 ЦК України ознаки, то такі дії не приймаються судом як належне виконання Відповідачем умов Кредитного договору щодо погашення спірних сум заборгованостей по нарахованим відсоткам (на виданий у євро кредит).

Інших обґрунтованих заперечень щодо здійснених Позивачем-2 нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості по процентам, Відповідачем суду надано не було.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення: 89962,88 євро - поточної заборгованості за процентами та 115702,32 євро - простроченої заборгованості за процентами.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 09.04.2014 офіційний курс НБУ (http://www.bank.gov.ua) становить 1636,1330 грн. за 100 євро, відтак: 89962,88 євро - поточної заборгованості за процентами в гривневому еквіваленті становить 1471912,37 грн., а 115702,32 євро - простроченої заборгованості за процентами в гривневому еквіваленті становить 1893043,84 грн.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 Кредитного договору, передбачена відповідальність Позичальника за порушення встановлених цим договором грошових зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожний день такого прострочення.

Перевіривши доданий Позивачем до позову розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у іноземній валюті, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону, в тому числі положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умовам Кредитного договору, оскільки обрахований Позивачем розмір пені не перевищує дозволений до стягнення згідно з указаним законом.

Відтак, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 4076,36 євро - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у іноземній валюті.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 09.04.2014 офіційний курс НБУ (http://www.bank.gov.ua) становить 1636,1330 грн. за 100 євро, відтак, 4076,36 євро - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у іноземній валюті, в гривневому еквіваленті становить 66694,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора, та право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №566 від 10.06.2009 «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ» держава в особі Міністерства фінансів України набула корпоративних прав на акції банку, та її частка у статутному капіталі становить 99,94%, що відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України відносить вказаний банк до суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 960 від 04.11.2008 затверджено порядок участі держави у капіталізації банків, відповідно до якого держава бере участь у капіталізації банку шляхом придбання його акцій за рахунок коштів державного бюджету.

Вказану постанову прийнято з метою реалізації положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та відповідно капіталізація банків є не лише способом виникнення права державної власності на майно (речі, майнові права), але й заходом державного управління економікою, спрямованим на забезпечення стабільності у банківській системі країни.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 155 від 11.02.2004 «Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» управління корпоративними правами держави передбачає розв'язання таких завдань як забезпечення участі суб'єктів господарювання у здійсненні заходів, пов'язаних з виконанням державних функцій (зокрема економічна безпека), досягнення інших стратегічних цілей, визначених державою; збільшення за рахунок поліпшення фінансових результатів господарювання об'єктів управління надходження сум податків і зборів до бюджетів, обов'язкових платежів (внесків) до державних цільових фондів, а також неподаткових надходжень у вигляді дивідендів (доходів), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України № 446/2011 від 08.04.2011, Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової політики, та здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Тому, неповернення суб'єкту господарювання державного сектору економіки - капіталізованому державою банку Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», виданих ним кредитних коштів, негативно впливає на його стан банку, та оскільки державі належить 99,94% його статутного капіталу, то негативний фінансовий стан даного банку впливає і на стабільність банківської системи держави в цілому.

Отже, з огляду на наведене, а також враховуючи системний аналіз приписів статті 36 Закону України «Про прокуратуру», норм ГПК України та Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99, суд дійшов висновку про наявність у Заступника прокурора міста Києва права на звернення до господарського суду з даним позовом, і орган державної влади, в інтересах якого подано позов (Міністерство фінансів України), Заступником прокурора міста Києва також визначено правомірно.

Відтак, заявлені Заступником прокурора міста Києва позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно вищенаведених в рішенні та визнаних судом обґрунтованими сум.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки Заступник прокурора міста Києва звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за звернення до суду з даним позовом стягується з Відповідача в доход Державного бюджету України, з розрахунку переведення 2% від ціни позову в іноземній валюті в українську за курсом, встановленим НБУ на день подання позову (станом на 27.01.2014 офіційний курс НБУ становить 1094,0019 грн. за 100 євро), та отже підлягає стягненню 45891,53 грн. судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44, 49, 55, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (м. Київ, вул. Саксаганського, 83-А; ідентифікаційний код 22890514) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22; ідентифікаційний код 14371869) 89962 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят два) євро 88 євроценти поточної заборгованості за процентами, 115702 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот два) євро 32 євроценти простроченої заборгованості за процентами та 4076 (чотири тисячі сімдесят шість) євро 36 євроцентів пені за несвоєчасну сплату процентів.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (м. Київ, вул. Саксаганського, 83-А; ідентифікаційний код 22890514) 45891 (сорок п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 53 коп. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014

Суддя Сташків Р.Б.