Ухвала суду № 38252005, 14.04.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/21512/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/647/14 Категорія: 46 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К. І.,

суддів - Киці С.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній наведених.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо належності квартири на час розгляду справи відповідачу, наявності коштів, які є предметом позову на рахунках продавця, вказані в заяві види забезпечення позову не є співмірними із заявленими у справі позовними вимогами.

Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам закону, якими врегульовані ці правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, просив визнати грошові кошти в сумі 432 820,95 грн. спільною сумісною власністю подружжя та виділити йому 216 410,32 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою на виконання договору про зобов'язання сторін укласти договір купівлі-продажу від 16.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачкою, сплачена вартість будівельно-монтажних робіт на суму 54 150 доларів США. Ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивач покликався на те, що у нього є побоювання щодо утруднення виконання в подальшому рішення зі сторони ОСОБА_2, яка реалізує спірне майно чи витратить їх спільні грошові кошти. Тому просив суд в порядку забезпечення позову заборонити ОСОБА_3 оформляти з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1; заборонити оформляти акт прийому-передачі цієї квартири; заборонити ОСОБА_2 оформляти із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири; заборонити оформляти акт прийому-передачі квартири; накласти арешт на грошові кошти в сумі 432 820,95 грн.; накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову запропоновані в заяві позивачем у вигляді заборони відповідачці та третій особі ОСОБА_3 укладати та підписувати договір купівлі-продажу квартири, акт прийому-передачі, накладення арешту на грошові кошти передані на виконання договору не стосуються предмета позову у даній справі і не можуть бути застосовані судом у зв'язку з тим, що зазначені дії випливають з умов договору від 16.04.2013 року, який у даній справі не оспорюється.

Відповідно до положень ст. 152 ЦК України позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, а у справі відсутні докази того, що квартира № 32д по вул. І.Франка,6 в с.Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, на яку просить накласти арешт позивач, належить відповідачці у справі - ОСОБА_2

Отже, відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин та норм процесуального права, суд дійшов до правильного висновку про відмову у забезпеченні позову в даній справі.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: