Ухвала суду № 38250792, 16.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22-ц/778/1921/14 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Суддя-доповідач: Ломейко В.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Ломейка В.О.

Кухаря С.В.

При секретарі Камінській О.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Міське комунальне підприємство «Основаніє», Територіальна громада в особі Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Міське комунальне підприємство «Основаніє», Територіальна громада в особі Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В позові зазначала, що ОСОБА_4 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 24.10.2000 року. Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1, наданою МКП «Основаніє» квартира АДРЕСА_1 складається з 2 кімнат, має загальну площу 56.33 кв.м.

В січні 2013 року ОСОБА_4 змінив місце проживання, пішов із сім'ї. 12.06.2013 року було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_4

Відповідно до акту № 61 від 12.09.2013 року ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_4 в квартирі не проживає з січня 2013 року.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Позивачка просить суд визнати ОСОБА_4, таким, що втратив право користування житловим приміщенням з підстав, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлений строк.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони зареєстровані у АДРЕСА_1 з 24.10.2000 року(а/с 11). Відповідно до ордеру № 283, виданого ОСОБА_4, квартира складається з 2-х кімнат та має загальну площу 56.33 кв.м(а/с 50).

Позивачка посилається на те, що в січні 2013 року ОСОБА_4 змінив місце проживання, пішов із сім'ї, а 12.06.2013 року було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_4

Відповідно до статей 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами, що ОСОБА_4, дійсно відсутній в спірній квартирі, проте ця відсутність пов*язана з поважними причинами, до яких віднесено домовленість сторін про приватизацію квартири, крім того позивачка змінила замки на вхідних дверях.

У сторін виникли конфліктні відносини з приводу приватизації квартири, з підстав яких позивачка з заявою на відповідача зверталась до міліції(а/с 35-36).

ОСОБА_4, здійснює оплату комунальних послуг(53-54), в квартирі залишились особисті речі відповідача та майно придбане у шлюбі і не поділене сторонами, яке сторони ділять по теперішній час, що визнала і позивач в апеляційному суді.

Отже встановлено, що відповідач ОСОБА_4, не втрачав права користування спірною квартирою та приймав міри до захисту цього права, про що свідчить той факт, що він періодично до квартири навідувався, там знаходяться його речі, сплачував квартирну плату та комунальні послуги, що підтвердив наданими квитанціями, більш того, відповідач ініціює приватизацію квартири, про що свідчать надані ним матеріали акт про розрахунок часток квартири, акти виконаних робіт по інвентаризації квартири, квитанції про сплату за проведення інвентаризації та інші.

Зазначені факти позивачем не спростовані.

Обравши способом захисту визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, з підстав відсутності понад встановлений строк, позивач в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язаний на засадах змагальності переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінці доказів у справі на свою користь, тому суттєвого значення не мають.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про недоведеність позову в суді та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: