Рішення № 38250588, 10.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3026/14 10.04.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення 25 514,00 грн.

за участю представників:

від позивача : Амєліна О.О. - представник за довіреністю № 12 від 02.01.2014 р. від відповідача :Пономарьов А.О. - представник за довіреністю № 2712/13-02 від 27.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про компенсацію страхового відшкодування в розмірі 25 514,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.07.2011 р. в м. Сімферополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Перша лізингова компанія", під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Хонда, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна".

Позивачем здійснено страхове відшкодування на користь страхувальника у сумі 26 514,00 грн.

Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 11.08.2011 р. у справі № 3-1970/2011 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (Поліс № АА/372110).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 11.07.2011 р. в м. Сімферополі.

У позові Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" просить суд стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" суму страхового відшкодування у розмірі 25 514,00 грн. в порядку регресу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що сума страхового відшкодування має бути зменшена із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, франшизи та висновку спеціаліста про оцінку шкоди спричиненої власнику автомобіля через дорожньо-транспортну пригоду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250514346.10, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" та ТОВ "Перша лізингова компанія", застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

11.07.2011 р. в м. Сімферополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Перша лізингова компанія", під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Хонда, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 11.08.2011 р. у справі № 3-1970/2011 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді шрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до висновку спеціаліста про оцінку шкоди спричиненої власнику автомобіля через дорожньо-транспортну пригоду № 83011 від 30.07.2011 р., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП склав 26 402,58 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 22.08.2011 р., страхового акту № 59635 від 05.09.2011 р., рахунку - фактури № СФ-001109 від 08.08.2011 р. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" перерахувало страхове відшкодування на користь страхувальника у сумі 26 514,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, винного у вчиненні ДТП, застрахована у Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/372110 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

26.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 11.07.2011 р. в м. Сімферополі, із вимогою вих. № 03975 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в порядку регресу на суму 26 514,00 грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами, а отже, розмір регресного відшкодування, право на отримання якого виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, чим спростовується твердження заявника про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення суми регресного відшкодування з врахуванням зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

Також суд відхиляє твердження страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про необхідність виплати страхового відшкодування із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу з огляду на таке.

Частиною 2 договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250514346.10 сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході ремонту ТЗ.

Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено визнання недійсною умови договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250514346.10 р. в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.

Як встановлено судом, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250514346.10, рахунку - фактури № СФ-001109 від 08.08.2011 р. виплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 26 514,00 грн. (без урахування зносу), що підтверджується платіжним дорученням № 8012 від 09.09.2011 р.

У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Про таку позицію вказує Вищий господарський суд України у постановах від 15.01.2013 р. по справі № 5011-45/7316-2012, від 19.08.2013 р. по справі № 910/5734/13 та від 18.10.2011 р. по справі № 28/381.

Щодо посилань відповідача на приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо проведення обов'язкової оцінки, суд зазначає наступне.

Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вирішуючи питання про суму стягнення в порядку регресу, суд враховує положення п. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Полісом № АА/0372110, яким застрахована цивільно - правова відповідальність винної особи, передбачено, що ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 50 000,00 грн., а франшиза 1 000,00 грн.

Отже, відповідальність Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" в даному випадку обмежується сумою в 50 000,00 грн. та франшизою - 1 000,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, складає 25 514,00 грн. (26 514,00 грн. - 1 000,00 грн.).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про компенсацію страхового відшкодування в розмірі 25 514,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування в сумі 25 514 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування в сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 10 квітня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 15 квітня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна