Рішення № 38250584, 08.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23614/13 08.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"про стягнення 419 894,79 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Лещенко А.В. (дов. б/н від 08.01.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08 квітня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 419 894,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/23614/13, слухання справи призначено на 09.01.2014 року.

09.01.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 09.01.2014 року справу № 910/23614/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/23614/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.01.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/23614/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/23614/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року.

30.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позов.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.01.2014 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 25.02.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.01.2014 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.03.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 13.03.2014 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2014 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року розгляд справи відкладено на 08.04.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 08.04.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.02.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3\5, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи та вказана в позові.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (покупець) було укладено договір № 24 купівлі - продажу пального та його передачі за бланками (надалі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати певну кількість пального (усі види паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ), які продавець реалізує вроздріб на АЗС, що підходять для двигунів автотранспортних засобів, а саме, бензин марки А-80 (76), А-92, А-95, А-95 преміум, дизельне пальне, дизельне пальне євро, газ) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.2. Договору передача пального здійснюється по факту пред'явлення покупцем або уповноваженим користувачем бланку, зразок якого надається покупцем (опис та Додаток № 6 до Договору).

Бланк - емітований покупцем документ встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Бланк має певний ступінь захисту та обов'язкові реквізити: товарний знак; марка та кількість пального; серія, номер бланка та інші реквізити, передбачені покупцем; термін дії (пункт 1.3. Договору).

Згідно з пунктом 2.3. Договору передача пального покупцеві здійснюється на умовах EXW-АЗС продавця (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс - 2010). Зобов'язання продавця передати пальне вважається виконаним, а право власності на пальне - переданим покупцеві, у момент його фактичного відпуску з АЗС продавця.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна та загальна вартість пального визначається у рахунках на сплату його вартості та у видаткових накладних, що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених Договором, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину даного Договору.

Попередня оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Перерахування грошових коштів здійснюється протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури. Взаєморозрахунки між покупцем та продавцем можуть проводитись іншим способом, не забороненим законодавством України (пункт 3.2. Договору).

У відповідності до пункту 7.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року. В разі, якщо за 30 (тридцять) діб до дати припинення дії Договору сторони не виявлять бажання припинити його дію, даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" протягом березня 2013 року та квітня 2013 року передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" пальне за узгодженою з відповідачем кількістю бланків на загальну суму 238 593,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000147 від 31.03.2013 року, актом прийому - передачі бланків за березень 2013 року від 31.03.2013 року, видатковою накладною № РН-0000214 від 30.04.2013 року, актом прийому - передачі бланків за квітень 2013 року від 30.04.2013 року.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору та чинного законодавства відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отримане пальне не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" на загальну суму 238 593,30 грн.

Окрім того, у своїх письмових поясненнях по справі позивач зазначив про те, що в загальну суму боргу за період з березня 2013 року по квітень 2013 року останнім також включена заборгованість відповідача, що не в повному обсязі оплачена відповідачем за січень та лютий 2013 року у розмірі 95 288,20 грн. за видатковою накладною № РН- 0000011 від 31.01.2013 року та видатковою накладною № РН- 0000083 від 28.02.2013 року.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 238 593,30 грн. основного боргу за Договором № 24 купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.09.2011 року, 2 725,85 грн. три проценти річних, 12 753,30 грн. пені та комісію у розмірі 165 822,34 грн.

Відповідач надав суду письмові заперечення по справі, в яких заперечив проти стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" комісії на загальну суму 165 822,34 грн., посилаючись на те, що законом не передбачено такий вид неустойки як комісія.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав у власність відповідача пальне на виконання умов договору № 24 купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.09.2011 року, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило

Вищевказані обставини підтверджуються видатковою накладною № РН-0000147 від 31.03.2013 року, актом прийому - передачі бланків за березень 2013 року від 31.03.2013 року, видатковою накладною № РН-0000214 від 30.04.2013 року, актом прийому - передачі бланків за квітень 2013 року від 30.04.2013 року, видатковою накладною № РН- 0000011 від 31.01.2013 року, атом прийому - передачі за січень 2013 року від 31.01.2013 року, видатковою накладною № РН- 0000083 від 28.02.2013 року, актом прийому - передачі бланків за лютий 2013 року від 28.02.2013 року, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2013 року, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2013 року, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2013 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 3.2. Договору попередня оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Перерахування грошових коштів здійснюється протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури. Взаєморозрахунки між покупцем та продавцем можуть проводитись іншим способом, не забороненим законодавством України.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлене позивачем паливо згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" на загальну суму 238 593,30 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, що не заперечується відповідачем.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 238 593,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" 238 593,30 грн. заборгованості за Договором № 24 купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.09.2011 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 725,85 грн. три проценти річних, 12 753,30 грн. пені та комісію у розмірі 165 822,34 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, згідно умов Договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період та комісію в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки від простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання окремо по акту прийому - передачі від 31.03.2013 року на суму 186 055,00 грн. за період з 19.04.2013 року по 16.09.2013 року та по акту прийому - передачі від 31.04.2013 року на суму 52 538,00 грн. за період з 05.07.2013 року по 16.09.2013 року, проте суд здійснює власний перерахунок пені, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно видаткової накладної № РН-0000147 від 31.03.2013 року та акту прийому - передачі бланків за березень 2013 року від 31.03.2013 року передав у власність відповідача пальне на загальну суму 110 766,80 грн.

За таких обставин, нарахування пені за актом прийому - передачі від 31.03.2013 року на суму 186 055,00 грн., яка включає в себе також заборгованість відповідача за попередній період, є безпідставним.

За розрахунком суду (зробленим за допомогою системи ЛІГА) розмірі пені за актом прийому - передачі від 31.03.2013 року, за період з 19.04.2013 року по 16.09.2013 року, нарахованої із суми заборгованості 110 766,80 грн., становить 6 466,96 грн.

За видатковою накладною № РН-0000214 від 30.04.2013 року та актом прийому - передачі бланків за квітень 2013 року від 30.04.2013 року позивачем було поставлено на користь відповідача пальне на загальну суму 132 538,30 грн., водночас, розрахунок пені за актом прийому - передачі бланків за квітень 2013 року від 30.04.2013 року здійснений позивачем на суму 52 538,00 грн. за період з 05.07.2013 року по 16.09.2013 року.

Суд, не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості 52 538,00 грн. за період з 05.07.2013 року по 16.09.2013 року, у розмірі 1 440,84 грн.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, проте такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 7 907,80 грн., з підстав наведених вище.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 0,5 %, нарахованої у відповідності до пункту 5.2. Договору, на загальну суму 165 822,34 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Визначена сторонами в Договорі комісія передбачає триваючий характер її нарахування, що в більшій мірі відповідає визначенню пені. І враховуючи, що такий вид забезпечення зобов'язання як пеня також передбачений умовами Договору, і відповідні позовні вимоги визнані судом обґрунтованими, задоволення позовної вимоги про стягнення комісії призведене до покладення на відповідача подвійної відповідальності, що не відповідає конституційним вимогам. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 165 822,34 грн. комісії в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, відповідно до пункту 5.2. Договору, оскільки даний пункт Договору, не відповідає вимогам Конституції України та загальним принципам відповідальності, які визначенні чинним законодавством.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, з урахуванням періодів, зазначених позивачем та сум заборгованості вказаних судом при нарахування пені, на загальну суму 1 694,27 грн.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" 238 593,30 грн. заборгованості за Договором № 24 купівлі - продажу пального та його передачі за бланками від 01.09.2011 року, 7 907,80 грн. пені, та три проценти річних на загальну суму 1 694,27 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3\5, код ЄДРПОУ 37270318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс Оіл" (65063, Одеська обл., м. Одеса, провулок 2-й Артилерійський, буд. 6, код ЄДРПОУ 23216903) 238 593 (двісті тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 30 коп. заборгованості, 7 907 (сім тисяч дев'ятсот сім) грн. 80 пені, 1 694 (одну тисячу шістсот дев'яносто чотири) грн. 27 коп. три проценти річних, 4 963 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 91 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 14.04.2014 року

Суддя С.В. Стасюк