Ухвала суду № 38248271, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 130960/11, 135201/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника відповідача Ониська З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4.10.2011 року та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року в справі за позовом приватного підприємства «Т.Н.Д.» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2011 року приватне підприємство «Т.Н.Д.» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001002320 від 26.04.2011 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1405305 грн. (1124244,00 грн. за основним платежем та 281061,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000982320 від того ж числа, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1166365,00 грн. (933092,00 грн. за основним платежем та 233273,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4.10.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0001002320 від 26.04.2011 року.

Додатковою постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000982320 від 26.04.2011 року.

Постанови суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова, яка в апеляційних скаргах просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що наявними в справі доказами не підтверджуються факти виконання робіт за укладеними позивачем з ПП «Будгаранткомфорт» договорами підряду контрагентом позивача як підрядником. Фактично роботи за договорами виконувало ПП «Т.Н.Д.», яке неправомірно включило до валових витрат всі витрати, понесені в зв'язку з оплатою підрядних робіт контрагенту - ПП «Будгаранткомфорт». Зазначене підприємство не могло виконувати підрядні будівельні роботи в зв'язку з відсутністю дозволу на проведення таких, а також не мало транспортних засобів, відповідних механізмів, що унеможливлювало надання транспортних послуг позивачу відповідно до укладених договорів. Позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ПП «Будгаранткомфорт», в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу відповідають вимогам чинного законодавства, чого не врахував суд першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками ДПА у Львівській області проведено планову документальну перевірку приватного підприємства «Т.Н.Д.», з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 43/23-2/32894288 від 18.03.2011 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог ч.2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, ст. 3, 4 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 14707227, 00грн. та завищення валових витрат на загальну суму 14704227,00 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування за нікчемними правочинами, порушення вимог п. 5.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1124244,00 грн., а також про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на суму 899394,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001002320 від 26.04.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1405305,00 грн. (1124244,00 грн. за основним платежем та 281061,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) ;

№ 0000982320 від 26.04.2011 року, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1166365,00 грн. (933092,00 грн. за основним платежем та 233273,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як видно з матеріалів справи, позивач протягом періоду, який перевірявся податковим органом, на підставі укладених договорів мав господарські правовідносини з ПП «Будгаранткомфорт», з ТзОВ «Експерт Буд Нове століття», з ТзОВ Оттоккохонто», з ТзОВ «Торг-Гарант».

Оцінка правовідносин позивача з ТзОВ «Експерт Буд Нове століття», з ТзОВ Оттоккохонто», з ТзОВ «Торг-Гарант» не вплинула на визначення податковим органом податкових зобов'язань позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, чого не оспорює податковий орган, тому зміст апеляційної скарги торкається господарських правовідносин позивача з його контрагентом ПП «Будгаранткомфорт».

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» 3.04.2009 року уклали договір підряду, згідно якого ПП «Будгаранткомфорт» як підрядник зобов'язувався власними і залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів ПП «Т.Н.Д.» як замовника виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Станція технічного обслуговування по вул. Стрийській в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області», а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Вартість робіт складала 147690,00 грн. Сторони погодили ціну та локальний кошторис будівництва. Підрядні роботи були виконані підрядником в травні 2009 року на вказану суму, прийняті на підставі акту приймання передачі, а 29.05.2009 року було видано позивачу податкову накладну на суму 147690,00 грн., в т.ч. на 24615,00 грн. сплаченого ПДВ.

6.05.2009 року ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір субпідряду, за яким субпідрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати влаштування залізобетонних фундаментів та фундаментних балок під будівлю і сходову клітку на будівництві автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх . Вартість робіт за договором складала 202190,96 грн. Роботи на вказану суму було виконано в червні 2009 року та прийнято по акту приймання передачі, 30.06.2009 року позивачу було видано податкову накладну на вказану суму, в т. ч. на суму сплаченого ПДВ 33698,49 грн.

5.06.2009 року ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір субпідряду, за яким субпідрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати влаштування залізобетонних оглядових ям та фундаментів під ТП, виконати гідроізоляційні роботи на будівництві автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а позивач як замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. В липні 2009 року роботи на суму 250219,40 грн. згідно кошторису були виконані та прийняті замовником згідно акту приймання передачі. З0.07.2009 року контрагент позивача видав йому податкову накладну на суму 250219,40 грн., в т.ч. на суму сплаченого ПДВ 41703,23 грн.

1.08.2010 року ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір підряду, за яким ПП «Будгаранткомфорт» як підрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати земляні роботи на СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Ціна договору становила 900000 грн. Підрядні роботи були виконаними в серпні 2010 року на вказану суму, прийнятими замовником згідно акту приймання передачі. Підрядник 31.08.2009 року видав замовнику податкову накладну на суму 900000 грн., в т.ч. на суму сплаченого ПДВ 150000,00 грн. 8.09.2010 року позивач оплатив ПП «Будгаранткомфорт» 900000 грн. шляхом переведення коштів на його розрахунковий рахунок.

1.10.2010 року ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір підряду, за яким ПП «Будгаранткомфорт» як підрядник зобов'язувався власними силами та власними засобами виконати земляні роботи на СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району Львівської області, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Ціна договору становила 3500000 грн. В жовтні 2010 року підрядником було виконано роботи на суму 171000,46 грн., які були прийнятими замовником на підставі акту приймання передачі. Позивачу було видано податкову накладну від 29.10.2010 року на вказану суму, в т. ч. про сплату ПДВ 28500,08 грн. Крім того, того ж числа ПП «Будгаранткомфорт» видало позивачу податкову накладну на суму 3271000,46 грн., в т. ч. на суму сплаченого ПДВ 545166,74 грн., довідку про вартість виконаних робіт на суму 3353000,00ь грн.., акт приймання передачі будівельних робіт за жовтень 2010 року на суму 1599933,62 грн. та акти на суму 145030,45 грн. та на суму 1608035,93 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.02.2009 року ПП «Будгаранткомфорт» у встановленому законодавством порядку було видано ліцензію на господарську діяльність із створенням об'єктів архітектури , яка була чинною до 10.02.2012 року.

15.05.2009 року ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір про надання транспортних послуг з оплатою згідно акту виконаних робіт з розрахунку 8,50 грн. за 1 км з врахуванням ПДВ.

8.06.2009 року ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт» уклали договір про надання транспортних послуг, згідно умов якого ПП «Будгаранткомфорт» як виконавець надає в користування ПП «Т.Н.Д.» екскаватор Атлас 1304 з оплатою 194,88 грн. за машино-год. з врахуванням ПДВ, крана автомобільного з оплатою 180,00 грн. за машино-год. з врахуванням ПДВ, авто підіймача 16-18 м з оплатою 120,00 грн. за машино-год. з врахуванням ПДВ. За вказаними в постанові суду першої інстанції актами виконаних робіт на надані послуги ПП «Будгаранткомфорт» видало податкові накладні від 29.05.2009 року, від 30.06.2009 року, від 31.07.2009 року (дві). Позивач оплатив зазначені послуги в повному об'ємі.

З приводу форми та змісту документів первинного обліку позивач та податковий орган не мають спору.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу та прийняті ним податкові повідомлення-рішення, які оскаржені позивачем, не відповідають вимогам законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вважає відповідач, позивач також порушив ряд норм чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення податковий орган доводить фіктивністю господарських операцій ПП «Т.Н.Д.» та ПП «Будгаранткомфорт». При цьому посилається на те, що в у підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. В 2009-2010 році підприємство не подавало розрахунку податку з власників транспортних засобів. Позивач не надав доказів погодження з ТзОВ «Галтранссервіс» залучення до виконання робіт ПП «Будгаранткомфорт» як субпідрядника.

Суд першої інстанції правильно вважав такі доводи безпідставними.

Посилаючись на нікчемність правочинів позивача та його контрагента ПП «Будгаранткомфорт», відповідач вважає недотримання сторонами вимог ч.5 ст. 203 ЦК України, згідно якого правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Суд першої інстанції правильно вважав, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Податковий орган, як видно з матеріалів справи, не встановив обставин, які свідчили б про умисел ПП «Т.Н.Д.» на укладення договорів з його контрагентом ПП «Будгаранткомфорт», які наведені вище, без наміру створити правові наслідки, передбачені договорами. В справі документально підтверджено виконання сторін за договорами своїх зобов'язань щодо виконання робіт. Оплата таких робіт, реальна наявність зведених будівель за договорами свідчить про відсутність протиправного умислу сторін при укладенні договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним, що означає можливість оспорити в суді недійсність фіктивного правочину та можливість висновку про недійсність такого правочину тільки судом. Тому висновок податкового органу з цього приводу не відповідає закону, оскільки судове рішення про недійсність укладених позивачем фіктивних договорів в справі відсутнє.

Висновки податкового органу щодо укладених договорів фактично ґрунтуються на припущеннях про неспроможність ПП «Будгаранткомфорт» до виконання робіт. Такі висновки зроблені на підставі звітності контрагента за даними центральної бази ДПА України без її перевірки, тому є недостовірними. Самі звіти як докази в справі відповідач суду не подав. Первинні документи, подані позивачем, до оформлення яких не має жодних претензій, податковий орган до уваги не взяв.

Посилання відповідача на відсутність доказів погодження позивачем як генерального підрядника за договором з ТзОВ «Галтранссервіс» залучення до виконання робіт ПП «Будгаранткомфорт» як субпідрядника не є доказом не виконання робіт субпідрядником. Суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини ПП «Т.Н.Д.» та ТзОВ «Галтранссервіс» не є предметом спору в даній справі.

Посилання податкового органу на відсутність транспортних засобів у ПП «Будгаранткомфорт» не виключає можливості надання цим підприємством послуг за укладеними договорами, оскільки в справі не доведено, що використання транспортних засобів та механізмів при наданні послуг неможливо при відсутності у ПП «Будгаранткомфорт» права власності на них.

За таких обставин валові доходи та витрати позивача, а також його податковий кредит по господарських операціях з ПП «Будгаранткомфорт» сформовані з дотриманням вимог законодавства, а висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 5.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1124244,00 грн., а також щодо порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на суму 899394,00 грн., є безпідставними.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим на законних підставах задовольнив позов.

Тому підстав для скасування оскаржуваних постанови та додаткової постанови колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційних скарг, з огляду на викладене, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4.10.2011 року та додаткову постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року в справі № 2а-5487/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський