Постанова № 38247979, 16.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р. Справа № 805/14824/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Інспекції з питань

захисту прав споживачів в Донецькій області

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення штрафу в сумі 20400 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інспекція з питань захисту прав споживачів в Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення добровільно несплаченого штрафу в сумі 20400 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що під час перевірки встановлені порушення відповідачем вимог законодавства у галузі державного нагляду у сфері господарської діяльності, внаслідок чого до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 застосований штраф в сумі 20400 грн.

Оскільки сума штрафу у добровільному порядку та у встановлений строк не сплачена, позивач просить стягнути суму штрафу за порушення законодавства у галузі державного нагляду у сфері господарської діяльності в розмірі 20400 грн.

Ухвалою від 11.12.2013 року провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 805/17732/13-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року у справі № 805/17732/13-а, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року залишена без змін, позовна заява ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, скасування рішення та постанови залишена без розгляду.

Ухвалою від 16.04.2014 року провадження у справі поновлене.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників позивача та третьої особи, суд встановив.

СПД ОСОБА_2 перебуває в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обовязкових платежів (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місцепроживання: АДРЕСА_1.

17.04.2013 року Інспекціїю з питань захисту прав споживачів у Донецькій області на підставі наказу від 15.04.2013 року № 190 та направлення від 15.04.2013 року № 02/55 проведена планова виїзна перевірка характеристик продукції у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_2 , на підставі якої складений акт від 17.04.2013 року № 02/53 (а.с. 8-14).

Під час перевірки встановлений факт порушення СПД ОСОБА_2 вимог п.6, п. 21 «Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №787, порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знаку відповідності».

17.04.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області складений протокол про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» № 02/49 П, в якому зазначені порушення, встановлені перевіркою від 17.04.2013 року (а.с. 15-16).

На підставі акту перевірки від 17.04.2013 року № 02/53 прийняте рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18.04.2013 року б/н, які полягає у обмеженні надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с. 26-27).

На підставі акту перевірки від 17.04.2013 року № 02/53 прийняте рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08.05.2013 року №02/44, яке полягає у обмеженні надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с. 33-34).

08.05.2013 року на підставі порушень, встановлених перевіркою та зафіксованих в акті перевірки від 17.04.2013 року № 02/53, рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 17.04.2013 року б/н та від 08.05.2013 року № 02/44 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій винесена постанова № 48 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» в сумі 20400 грн.(а.с. 37).

На час подання позовної заяви заборгованість СПД ОСОБА_2 не сплачена.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути добровільно несплачену суму штрафу в сумі 20400 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).

Згідно п 1.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 відповідач є територіальним органом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством, відносно суб'єктів господарювання у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п 1.3 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 року № 311, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Абзацом 5 п. 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу з питань захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.

Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.

Тобто, здійснюючи перевірку позивача з питань характеристик продукції, відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів, на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знаку відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Як встановлено судом, під час перевірки встановлені порушення відповідачем вимог п. 6, п. 21 «Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №787.

Пунктом 6 «Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №787 передбачено, що введення в обіг холодильних приладів без нанесення національного знака відповідності забороняється.

Правилами застосування Національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599 передбачено, що Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах.

Згідно п. 2 Правил нанесення знака відповідності є обоє 'язковим.

Відповідно до п. 3 Правил у разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаиійний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Пунктом 20 «Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №787 передбачено, що для визначення відповідності рівня споживання електроенергії холодильним приладом вимогам цього Технічного регламенту проводяться випробування одного холодильного приладу. У разі коли індекс енергоефективності холодильного приладу перевищує значення індексу енергоефективності більш як на 10 відсотків, проводяться випробування трьох холодильних приладів. Середнє арифметичне значення індексу енергоефективності трьох холодильних приладів не повинно перевищувати значення індексу енергоефективності більш як на 10 відсотків. В іншому випадку всі моделі даних холодильних приладів вважаються такими, що не відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Частиною 3 статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 29 у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вживаючи заходи щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

- розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки під час перевірки відповідачем встановлений факт порушення позивачем вимог п. 6, п. 20 17 «Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №787 та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знаку відповідності», суд вважає, що штрафні санкції застосовані на підставі зазначеної норми правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, тому підстав для скасування такої постанови не вбачається.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 2, ст. 7-15, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів в Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення добровільно несплаченого штрафу в сумі 20400 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму добровільно несплаченого штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 20400 грн. на користь державного бюджету України (Донецьке УК/Ворошиловського району м. Донецька, р/р 31110106700004, код платежу 21081100, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, ОКПО 38033949.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.