Рішення № 38246562, 11.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2014 р. Справа № 911/831/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова спілка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВИТА»

про стягнення 36 637,08грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Ясельська Н.М. (дов. від 08.04.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова спілка» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВИТА» (далі - відповідач) про стягнення 36 637,08грн. заборгованості, з яких: 35 784,80грн. боргу за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони, 625,40грн. пені, 82,90грн. інфляційних втрат та 143,98грн. 3 % річних. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 36 637,08грн., що знаходяться або надійдуть на п/р 2600656920001 в ПАТ «Банк Київська Русь», а також будь-які інші рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВИТА», виявлені органами державної виконавчої служби під час виконання ухвали суду про забезпечення, а у випадку, якщо арешт на грошові кошти вже накладено - накласти арешт на майно відповідача. Вказана заява прийнята судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2014р. порушено провадження у справі № 911/831/14, розгляд справи призначено на 28.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2014р. розгляд справи відкладено на 11.04.2014р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 11.04.2014р. суд, розглянувши заяву позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 36 637,08грн., вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 11.04.2014р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 28.03.2014р. та 11.04.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова спілка» (Охоронна фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (Замовник) укладено договір про охорону об'єктів № 02/10, згідно якого охоронна фірма зобов'язалася взяти під охорону об'єкт, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-г, а замовник - приймати надані послуги та оплачувати їх вартість.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору ціни на послуги встановлюються в національній валюті України та можуть змінюватись в залежності від змін, обсягу послуг, прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що можуть вплинути на ціну послуги. Вартість послуг сторони визначають протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору. Оплата за договором здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок охоронної фірми до 5 числа кожного місяця за попередній місяць на підставі акту виконаних робіт та рахунка-фактури, які надаються замовнику у останній день місяця. Замовник і охоронна фірма за взаємною домовленістю можуть змінити суму оплати послуг охоронної фірми по договору.

Охоронна фірма бере під охорону об'єкт з моменту укладання договору. Договір набирає чинності з дня підписання і діє по 05.02.2011р. (п. 10.1. договору).

30.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова спілка» (Охоронна фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (Замовник) укладено додаткову угоду № 7 до договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р., згідно якої сторони домовились внести зміни до п. 10.1. ст. 10 «Термін дії договору» договору та викласти його в наступній редакції: « 10.1. Охоронна фірма бере під охорону об'єкт з моменту укладання договору. Даний договір набирає чинності з дня підписання та діє по 30.09.2014р.».

30.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова спілка» (Охоронна фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (Замовник) укладено додаток № 2 до договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р., протокол погодження договірної ціни № 7, згідно якого сторони дійшли згоди щодо договірної ціни за надання охоронною фірмою послуг за договором про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р.

Позивач на виконання п. 1.1. договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. надав відповідачу послуги з охорони об'єктів на загальну суму 39 784,80грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 19-21, 53), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2.2. договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р., зі сплати наданих позивачем послуг з охорони об'єктів до 5 числа кожного місяця за попередній місяць, виконав частково, сплативши позивачеві 4 000грн., що підтверджується наявними матеріалами справи, решту боргу у розмірі 35 784,80грн. не сплатив, що підтверджується банківською випискою (а.с. 52) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони станом на момент прийняття судового рішення склав 35 784,80грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 52).

Предметом позову є вимоги про стягнення 35 784,80грн. боргу за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони, 625,40грн. пені, 82,90грн. інфляційних втрат та 143,98грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охоронну діяльність» суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. надав відповідачу послуги з охорони об'єктів на загальну суму 39 784,80грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 19-21, 53), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2.2. договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р., зі сплати наданих позивачем послуг з охорони об'єктів до 5 числа кожного місяця за попередній місяць, виконав частково, сплативши позивачеві 4 000грн., що підтверджується наявними матеріалами справи, решту боргу у розмірі 35 784,80грн. не сплатив, що підтверджується банківською випискою (а.с. 52) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони станом на момент прийняття судового рішення склав 35 784,80грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 52).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 35 784,80грн. боргу за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р., позивачем за період з 06.11.2013р. по 06.03.2014р. нарахована пеня в сумі 625,40грн., зокрема: 119,40грн. за період з 06.11.2013р. по 10.12.2013р. на суму боргу 9 864грн., 179,60грн. за період з 10.12.2013р. по 06.03.2014р. на суму боргу 5 864грн., 217,80грн. за період з 06.01.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 10 192,80грн., 105,20грн. за період з 06.02.2014р. по 20.03.2014р. на суму боргу 10 192,80грн., 3,40грн. за період з 06.03.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 9 535,20грн.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною другою ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) або встановлено спеціальним законодавчим актом.

Суд встановив, що договором про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а Закон України «Про охоронну діяльність» не містить положень, які встановлюють відповідальність у зв'язку з неналежним виконанням замовником своїх зобов'язань з оплати наданих послуг з охорони.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 625,40грн. пені.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р., позивачем за період з 10.12.2013р. по 06.04.2014р. нараховано 82,90грн. інфляційних втрат, зокрема: 11,70грн. за період з 10.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму боргу 5 864грн., 50,90грн. за період з 06.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму боргу 10 192,80грн., 20,30грн. за період з 06.02.2014р. по 28.02.2014р. та 143,98грн. 3 % річних за період з 06.11.2013р. по 28.02.2014р., зокрема: 27,50грн. за період з 06.11.2013р. по 10.12.2013р. на суму боргу 9 864грн., 41,35грн. за період з 10.12.2013р. по 06.03.2014р. на суму боргу 5 864грн., 50,14грн. за період з 06.01.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 10 192,80грн., 24,23грн. за період з 06.02.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 10 192,80грн. та 0,76грн. за період з 06.03.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 9 535,20грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 2.2. договору, згідно якого оплата за договором здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок охоронної фірми до 5 числа кожного місяця за попередній місяць на підставі акту виконаних робіт та рахунка-фактури, які надаються замовнику у останній день місяця, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним уточненому розрахунку нарахування інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 42-43), суд обмежив період нарахування 3 % річних з 05.12.2013р. (дата виникнення у відповідача обов'язку зі сплати наданих у листопаді 2013 року послуг на суму 9 864грн.). Відтак, арифметично вірний розмір інфляційних втрат складає 110,87грн., з яких: 29,32грн. за період з 10.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму боргу 5 864грн., 20,39грн. за період з 06.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму боргу 10 192,80грн. та 61,16грн. за період з 06.02.2014р. по 28.02.2014р., а арифметично вірний розмір 3 % річних складає 121,33грн., з яких: 4,05грн. за період з 05.12.2013р. по 09.12.2013р. на суму боргу 9 864грн., 41,93грн. за період з 10.12.2013р. по 06.03.2014р. на суму боргу 5 864грн., 50,27грн. за період з 06.01.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 10 192,80грн., 24,30грн. за період з 06.02.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 10 192,80грн. та 0,78грн. за період з 06.03.2014р. по 06.03.2014р. на суму боргу 9 535,20грн. Відтак, вимога про стягнення 82,90грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, а вимога про стягнення 143,98грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 121,33грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 35 784,80грн. боргу за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони, 82,90грн. інфляційних втрат та 121,33грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВИТА» (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, буд. 20 Г; ідентифікаційний код 32709379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова спілка» (04086, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 11-А, кв. 70; ідентифікаційний код 32711131) 35 784 (тридцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні) 80 коп. боргу за надані згідно договору про охорону об'єктів № 02/10 від 05.02.2010р. послуги з охорони, 82 (вісімдесят дві гривні) 90 коп. інфляційних втрат, 121 (сто двадцять одну гривню) 33 коп. 3 % річних та 1 794 (одну тисячу сімсот дев'яносто чотири гривні) 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.04.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко