Рішення № 38246526, 08.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14841/13 08.04.14

За позовом Виконувача обов'язків прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1. Київської міської ради

2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу

Київської міської ради (КМДА)

3. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс"

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Морозов С.М.

Суддя Спичак О.М.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Янківський С.В. (за посвідченням);

від відповідача: Горлач В.М. (представник за довіреністю);

від позивачів-1, 2, 3: не з'явились.

В судовому засіданні 08 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Виконувач обов'язки прокурора міста Києва (процесуальний позивач або заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі позивачів до відповідача, в якому просив розірвати договір № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012р., укладений між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Стартайм-плюс", зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів та повернути її КП "Київтранспарксервіс", стягнути з відповідача збитки за порушення умов договору в сумі 48 360,00 грн.

Вимоги прокурора у позові мотивовані тим, що згідно умов укладеного між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Стартайм-плюс" договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012р., позивачем-3 відповідачу було надано право на експлуатацію 207 фіксованих місць для платного паркування транспортних засобів та 23 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), вартість експлуатації яких за договором № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012 становила 6,50 грн. за одне місце за добу. Відповідно до пункту 2.2.5 договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012р., відповідач зобов'язався облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору. В свою чергу, прокуратурою під час проведення перевірки додержання вимог законодавства щодо повноти надходження платежів за експлуатацію паркувальних майданчиків у м. Києві встановлено, що відповідачем на території паркувального майданчика за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), облаштовано та фактично використовується 310 паркувальних місця, що підтверджується довідкою Державної фінансової інспекції в місті Києві № 26-11-17/17/5374 від 17.04.2013. Тобто відповідачем порушуються умови пункту 2.2.5 договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, зокрема ним неправомірно організовано та експлуатується на наведеному паркувальному майданчику значно більша кількість паркувальних місць, ніж передбачено умовами договору, що є порушенням його у мов і підставою для його розірвання у судовому порядку згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України і зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку КП "Київтранспарксервіс". Також, прокурор, посилаючись на те, що в період з 01.01.2013 по 03.04.2013 (93 дні) відповідачем організовано та експлуатувалось на 80 місць більше (310 (фактична кількість) - 207 (кількість платних місць для паркування за договором ) - 23 (кількість безкоштовних місць для паркування)) паркувальних місця більше, ніж передбачено умовами договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, а тому КП "Київтранспарксервіс" не дотримано плату за користування паркувальними місцями, кількість яких не обумовлена у наведеному договорі, розмір якої складає 48 360,00 грн. (6,50 грн. х 93 дні х 80 місць для паркування) і яка підлягає стягненню з відповідача. Нормативно прокурор посилається на приписи ст.ст. 22, 623, 653 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/14841/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 справа № 910/14841/13 передана для розгляду судді Власову Ю.Л.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 розгляд справи відкладено на 27.08.2013, а ухвалою від 27.08.2013 - на 10.09.2013.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 справу № 910/14841/13 передано для подальшого розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. справу № 910/14841/13 прийнято суддею Станіком С.Р. до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. у справі № 910/14841/13 призначено комплексну судову експертизу, провадження у вказаній справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Розпорядженням № 04-1/1079 від 10.10.2013р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14841/13.

Згідно даних автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва "Діловодство спеціалізованого суду" для розгляду справи № 910/14841/13 визначено суддю Котков О.В.

27 листопада 2013 року через канцелярію до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/14841/13 разом з висновком судових експертів № 10066/13-42/10067/13-41/10068/10069/13-45 від 14.11.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013р. справу № 910/14841/13 (суддя Котков О.В.) прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників позивачів-1, 2 та відповідача було відкладено до 14.01.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників позивачів-1, 2 було відкладено до 21.01.2014р.

21 січня 2014 року судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 21.01.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/14841/13 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року справу № 910/14841/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 11.02.2014 року.

11.02.2014 року суддя Цюкало Ю.В. звернувся до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 910/14841/13, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням від 11.02.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/14841/13 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року справу № 910/14841/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Спичак О.М., розгляд справи призначено на 18.03.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014р. розгляд справи відкладено до 08.04.2014р.

14 листопада 2013 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про виклик судових експертів в судове засідання.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до приписів ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" визначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у поданому до суду клопотанні про виклик судових експертів в судове засідання для надання роз'яснень висновку судової експертизи відповідачем, в аспекті ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявність обставин, які є достатніми підставами для виклику до суду судових експертів, а відтак, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

16 грудня 2013 року до суду через канцелярію від відповідача надійшло клопотання «Про зупинення провадження по справі» в якому ТОВ "Стартайм-плюс" просить суд зупинити провадження у справі № 910/14841/13 з підстав розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративного позову ТОВ "Стартайм-плюс" на дії провідного державного фінансового інспектора Держфінінспекції в м. Києві Ніколайчука Є.І. по складанню довідки № 26-11-17- 17/5374 від 17.04.2013р. перевірки повноти надходжень платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства при використання коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», в частині.

Дослідивши подане представником відповідача відповідне клопотання суд зазначає наступне.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Так, з правової конструкції ч. 1 ст. 79 слідує виключний перелік підстав за наявності яких господарський суд зупиняє провадження у справі, в тому числі,

- в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Складова частина диспозиції вказаної ст. 79 визначає необхідність одночасно двох ознак, за наявності яких господарський суд зупиняє провадження у справі, а саме:

- неможливість розгляду даної справи;

- пов'язаність з нею іншої справи.

Відповідачем в клопотанні про зупинення провадження не зазначено обґрунтованих підстав неможливості розгляду судом справи № 910/14841/13 до розгляду справи № 826/19270/13-а за позовом ТОВ "Стартайм-плюс" до Державної фінансової інспекції в місті Києві про визнання протиправними дій, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, а відтак, в задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.

14 січня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання «Про призначання додаткової експертизи» в задоволенні якого судом, з підстав його необґрунтованості в аспекті вимог ст.ст. 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою міста Києва проведено перевірку додержання вимог законодавства щодо повноти надходження платежів за експлуатацію паркувальних майданчиків у м. Києві.

Заявником встановлено, що 21.12.2012 року між КП «Київтранспарксервіс» (надалі - Сторона-1) та TOB "Стартайм-плюс" (далі по тексту - Сторона-2) укладено договір № ДНП-2012-12/23 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір на експлуатацію).

Договір, відповідно до п. 6.1., вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013р.

Процесуальний позивач зазначає, що відповідно до умов п. 2.2.5 Договору відповідача зобов'язано облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено договором. Однак, перевіркою установлено, що Сторона-2 на площі паркувального майданчика за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Г. Ахматової (розподільча смуга), в межах ІІІ територіальної зони паркування міста фактично експлуатує 310 паркувальних місць, що підтверджується рапортом працівника ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, матеріалами фото фіксацій, довідкою Держфінінспекції в м. Києві.

Заявник вказує, що TOB"Стартайм-плюс" сплачує комунальному підприємству вартість послуг із розрахунку експлуатації 230 місць для платного паркування, а тому, внаслідок організації використання місць для паркування транспортних засобів у значно більшій кількості ніж передбачено Договором відповідачем порушено умови вказаного правочину, що є підставою для його розірвання в судовому порядку, зобов'язання звільнити земельну ділянку та задля стягнення з Сторони-2 збитків у вигляді збитків, як недоотримання коштів, за користування майданчиком для паркування в розмірі 48 360,00 грн.

З викладеними процесуальним позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та мотивуючі у своєму відзиві викладені заперечення на позов зауважив на тому, що хибними є висновки прокурора про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у справі про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків, оскільки земельна ділянка, на якій розміщується паркувальний майданчик, був переданий КП «Київтранспарксервіс» на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» та використовується TOB «Стартайм-плюс» за цільовим призначенням.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних або інших інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до рішення Київської міської ради від 25.12.08 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою у м. Києві», визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва». Відповідно до п. 17.3.1. вказаного рішення організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємством, з яким оператор уклав відповідний договір. Пунктом 17.3.2. Правил передбачено, що особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають у розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. Єдиним оператором з паркування транспортних засобів визначено КП «Київпастранксервіс».

В силу п. 17.12.1 Правил, орган місцевого самоврядування контролює, координує та узгоджує роботу всіх учасників діяльності системи паркування транспортних засобів у межах адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста Києва як безпосередньо так і через Київську міську раду, районні у м. Києві ради та їх виконавчі органи.

Дослідивши викладені прокурором в позові обставини суд дійшов висновку, що прокурором вірно визначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було встановлено судом, 21 грудня 2012 року між КП «Київтранспарксервіс» та TOB "Стартайм-плюс" було укладено договір № ДНП-2012-12/23 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування згідно п. 1.1. якого Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 207 (двохсот семи) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 23 (двадцять три) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького перетин вул. Г. Ахматової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Під об'єктом в Договорі визначено 207 (двісті сім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 23 (двадцять три) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: вул. Ревуцького перетин вул. Г. Ахматової (розподільча смуга), що розташовані в межах III територіальної зони паркування м. Києва (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.2.5. Договору паркування-2 Сторона-2 зобов'язана облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами Договору.

Таким чином, в силу п.п. 1.2., 2.2.5. Договору2, Сторона-2 зобов'язана облаштувати та експлуатувати не більше аніж 207 (двісті сім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 23 (двадцять три) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Г. Ахматової (розподільча смуга), що розташовані в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рапорту працівника о/у ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві - Моторний Є.С. слідує, що діяльність на автостоянках за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького перетин вул. Г. Ахматової здійснює TOB "Стартайм-плюс" згідно договору № ДНП-2012-12/23. Під час обстеження встановлено, що на автостоянці фактично експлуатується 310 паркомісць (копія рапорту в справі).

За наслідками спільної перевірки законності розміщення паркувальних майданчиків, повноти надходження платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», що була проведена на підставі листа прокуратури міста Києва від 07/1/1-169вих13 від 14.03.2013р., Державною фінансовою інспекцією в місті Києві складено довідку повноти надходження платежів за паркування № 26-11-17/17/5374 від 17.04.2013р. (копія довідки справі). Зі змісту вказаної довідки, в тому числі, слідує, що TOB "Стартайм-плюс" здійснює свою діяльність на майданчику, що знаходиться за адресою: вул. Ревуцького перетин вул. Г. Ахматової (розподільча смуга), що розташовані в межах III територіальної зони паркування м. Києва, на підставі Договору за яким кількість паркомісць складає 230, однак фактична кількість паркомісць 310. КП «Київтранспарксервіс» недоотримано плату за експлуатацію паркомісць за період з 01.01.2013р. по 03.04.2013р.

Для встановлення фактичних даних щодо того, яку кількість місць для паркування транспортних засобів облаштовано відповідачем на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), який облаштовано та використовується відповідачем згідно договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, та визначення розміру коштів, який би мало отримати КП "Київтранспарксервіс" від відповідача у разі здійснення ним плати за облаштування паркувальних місць, кількість яких не передбачена умовами договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012р., а також для встановлення дійсних обставин справи відносно того, чи підтверджується документально облаштування відповідачем в період з 01.01.2013 по 03.04.2013 (93 дні) на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), який облаштовано та використовувався відповідачем згідно договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012 більшої кількості місць для паркування, ніж передбачено умовами наведеного договору та відповідного документального підтвердження недоотримання КП "Київтранспарксервіс" плати за користування паркувальними місцями, кількість яких не обумовлена у наведеному договорі, у розмірі 48 360,00 грн., з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору та для вирішення питань, що потребують спеціальних знань ухвалою від 10.09.2013р. призначено комплексну судову експертизу, на вирішення якої були поставлені питання, зокрема: яку кількість місць для паркування транспортних засобів облаштовано ТОВ "Стартайм-плюс" на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), який облаштовано відповідачем згідно договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, укладеного між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Стартайм-плюс" про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування?; яку суму коштів недоотримано КП "Київтранспарксервіс" від ТОВ "Стартайм-плюс" внаслідок облаштування останнім на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга) більшої кількості місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, укладеного між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Стартайм-плюс" про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування?; чи підтверджується документально облаштування ТОВ "Стартайм-плюс" в період з 01.01.2013 по 03.04.2013 (93 дні) на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), який облаштовано та використовувався відповідачем згідно договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, укладеного між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Стартайм-плюс" про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, більшої кількості місць для паркування, ніж передбачено умовами наведеного договору? У якій кількості підтверджується документально наведене облаштування місць паркування?

Відповідно до висновку судових експертів № 10066/13-42/10067/13-41/10068/10069/13-45 від 14.11.2013р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що кількість місць для паркування транспортних засобів, облаштованих ТОВ "Стартайм-плюс" на пакувальному майданчику по вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга) в м. Києві на момент проведення натурного обстеження складає 249 машино-місць, що не відповідає умовам договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012р., яким передбачено облаштування 230 машино-місць. Відповідно до документальних даних, а саме рапорта, що складений о/у ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві Моторним Є.С., кількість паркувальних місць фактично налічується близько 310 і не відповідає умовам договору № ДНП 2012-12/23 від 21.12.2012, яким передбачено облаштування 230 машино-місць.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 651 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства України, розірвано може бути чинний договір за наявності визначених Цивільним кодексом України обставин та має наслідком припинення взаємних зобов'язань сторін.

В той же час суд відзначає, що термін дії Договору припинився 31.12.2013р., що фактично унеможливлює його розірвання в судовому порядку відповідно до положень Цивільного кодексу України.

За п. 6.7. Договору після припинення або розірвання Договору (окрім випадку оформлення праві власності/права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) Сторона-2 втрачає право на експлуатацію Об'єкту. Сторона-2 зобов'язана не пізніше дати припинення/розірвання договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

За ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів звільнення Стороною-2 земельної ділянки на якій розташований об'єкт після припинення договору до суду не представлено.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт і, відповідно, враховуючи характер правовідносин за Договором, повернути її Стороні-1.

Щодо вимог про стягнення 48 360,00 грн.

Положенням ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні положення містяться і в п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За приписами ч. 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Однак, при цьому, положеннями ч.ч. 1, 2 статті 226 Господарського кодексу України унормовано таке: учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Частинами 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, з урахуванням наведених вище норм матеріального права, суд зазначає, що, по-перше, протиправна поведінка відповідача, у правовідносинах сторін Договору, полягає у користуванні останнім більшої кількості місць для паркування транспортних засобів, ніж відведено відповідачеві позивачем-3 за Договором; по-друге, вказана поведінка призвела до завдання позивачеві збитків, у вигляді упущеної вигоди, а відтак, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача-3 у даному спору має місце; по-третє, відповідачем не доведено відсутності його вини у зобов'язанні, останнім не вжито жодного заходу, щодо запобігання виникненню збитків у вигляді упущеної позивачем-3 вигоди, також відповідачем не було повідомлено позивача-3 про намір займання та користування додаткових місць для паркування транспортних засобів, які перевищують кількість відведених за Договором, чим самим, відповідач позбавив позивача-3 права на отримання ним вигоди від експлуатації відповідачем додаткових місць для паркування, відтак, відповідачем не дотримано правил, встановлених приписом ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України.

При цьому, стосовно розміру завданих збитків (упущеної вигоди) суд відзначає таке.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, прокурор у позові зазначає, що відповідачем експлуатується додатково 80 місць для паркування транспортних засобів, чим завдано позивачеві-3 збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 48 360,00 грн.

Однак, згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 10066/13-42/10067/13-41/10068/10069/13-45 від 14.11.2013р. встановлено, що відповідачем експлуатується 249 місць для паркування транспортних засобів, тобто на 19 місць більше, ніж обумовлено сторонами у Договорі, що призвело до недоотримання позивачем-3 грошових коштів (упущена вигода) у період часу з 01.01.2013 по 03.04.2013 у сумі 11 485,50 грн.

Таким чином, виходячи з зазначеного вище, факт завдання відповідачем позивачеві-3 збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 11 485,50 грн. є доведеним, матеріалами справи підтвердженим, і в той же час відповідачем не спростований.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про зобов'язання відповідача вчинити дії та про стягнення 11 485,50 грн. збитків.

Судові витрати по судовому збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 555,62 грн. (1 147,00 грн. + 408,62 грн.) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (ідентифікаційний код 35030966, адреса: 02099, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 13) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького перетин вул. Ахматової (розподільча смуга), яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів та повернути її КП "Київтранспарксервіс" (ідентифікаційний код 35210739, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (ідентифікаційний код 35030966, адреса: 02099, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 13), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти - збитки у розмірі 11 485,50 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 50 копійок) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код 35210739, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (ідентифікаційний код 35030966, адреса: 02099, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 13), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) грошові кошти: 1 555,62 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 62 копійки) судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити позивачам-1, 2, 3 у справі № 910/14841/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя С.М. Морозов

Суддя О.М. Спичак