Рішення № 38246459, 09.04.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/31/13-8/27/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2014 Справа № 908/1135/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. П.Морозова, 3)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16)

про стягнення 21573510 грн. основного боргу за договором про поворотну безпроцентну фінансову допомогу № АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р., 123831,95 грн. річних процентів, 43147,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача: Мухіна Н.В., дов. від 10.01.2014 р.

від відповідача: Мудрак Д.В., дов. № 01/14-юр від 31.12.2013 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 21573510 грн. основного боргу за договором про поворотну безпроцентну фінансову допомогу № АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р., 123831,95 грн. річних процентів, 43147,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 908/1135/13 та направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Поповій І.А.

Ухвалою від 13.03.2014 р. справу прийнято до провадження, присвоєно номер провадження 20/31/13-8/27/14, призначено до розгляду в судовому засіданні 09.04.2014 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.04.2014р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 11, 525, 526, 625, 1049 ЦК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору № АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р. про поворотну фінансову допомогу позивач надав відповідачу кошти в сумі 21573510 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2 від 01.07.2011 р. на суму 8025847,00 грн. та № 1 від 30.06.2011 р. на суму 13547663,00 грн. 30 серпня 2011 р. сторонами укладено додаткову угоду, за умовами якої змінено строк повернення коштів до 10.01.2013 р. В порушення умов договору відповідач кошти у визначеній строк не повернув. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21573510 грн. У відповідності до ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 123831,95 грн. річних процентів, нарахованих за період з 10.01.2013 р. по 22.03.2013 р., та 43147,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів за січень 2013 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав та клопотав та надання відстрочки виконання рішення суду на шість місяців.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 22.06.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" (позикодавець за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (позичальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про поворотну безпроцентну фінансову допомогу № АТДІ-3/11Д-30, згідно п. 1.1 якого позикодавець надає позичальникові поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 21573510,00 грн. строком до 30.09.2011 р., а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.2 договору фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок позичальника; допускається надання фінансової допомоги частковими платежами. Датою надання фінансової допомоги є дата здійснення першого платежу як фінансової допомоги на поточний рахунок позичальника. Позикодавець не має права на одержання з позичальника відсотків на суму фінансової допомоги.

30 серпня 2011 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №АТДІ-3/11Д-30, якою викладено пункт 1.1 договору в іншій редакції та змінено строк надання фінансової допомоги - до 10.01.2013 р.

Розділом 3 договору сторони встановили порядок повернення фінансової допомоги. Відповідно до п. 3.1 договору, повернення фінансової допомоги здійснюється позичальником шляхом банківського переказу на поточний рахунок позикодавця коштів у розмірі суми отриманої фінансової допомоги. Позичальник має право повертати отримані кошти частинами. Згідно з п. 3.2 позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманої фінансової допомоги в строк, зазначений у п. 1.1 даного договору.

Договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем фінансової допомоги (як у цілому, так і частково) і діє до настання строку, зазначеного в п. 1.1 цього договору. Закінчення терміну дії договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, а також від обов'язку виконати прийняті на себе відповідно до договору зобов'язання (п. 6.2 договору).

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 1 від 30.06.2011 р. (а.с. 11) та платіжним дорученням № 2 від 01.07.2011 р. (а.с. 12) перерахував на рахунок відповідача суму 13547663,00 грн. та 8025847,00 грн. відповідно.

Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 21573510 грн.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, а такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Постановою ВГС України від 24.02.2014 р. скасовано рішення суду першої інстанції у даній справі від 20.05.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. При цьому зазначено, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не встановили чи передбачили сторони розстрочку повернення грошових коштів, та відповідно, строки, суми платежів такої розстрочки тощо. Тобто, не дали оцінки, як узгоджується п. 3.1 з п. 3.2 договору АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р.

Частиною 2 ст. 1049 ЦК України визначено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору № АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р. позикодавець погодив можливість дострокового повернення позики, в тому числі і частинами, на розсуд позичальника, без встановлення певного графіка (строків, суми платежів). При цьому повне повернення позики (грошових коштів) має відбутися до узгодженого строку - до 10.01.2013 р. Таким чином, суд приходить до висновку, що умови п. 3.1 та п. 3.2 договору № АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р. не суперечать діючому законодавству та чітко виражають волевиявлення сторін.

Відповідно до ст.. 22 ГПК України відповідач має право, зокрема, визнати позов повністю або частково. Відповідач заявив про визнання позову.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у визначені строки, заявлені позовні вимоги визнав, про що надав суду відповідну заяву. З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 21573510 грн. коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 2 якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по поверненню наданої йому фінансової допомоги, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів судом перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 123831 грн. 95 коп., нарахованих за період з 10.01.2013 р. по 22.03.2013 р., та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 43147 грн. 02 коп., нарахованих за січень 2013 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. За сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів необхідні у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Заявник в обґрунтування терміну відстрочки посилається на укладення контракту № 16 від 25.02.2014 р. про поставку великої партії полікристалічного кремнію, відповідно до умов якого поставка має відбуватися в період з вересня по грудень 2014 р. Суд не вважає надані відповідачем докази достатніми для підтвердження доводів, що впродовж терміну відстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище. Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені боржником і стягувачем, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 193 ГК України, ст. 625, 629, 1046, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, ЄДРПОУ 31792555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Павлика Морозова, буд. 3, ЄДРПОУ 34461503) заборгованість в сумі 21573510 (двадцять один мільйон п'ятсот сімдесят три тисячі п'ятсот десять) грн. 00 коп., 123831 (сто двадцять три тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 95 коп. річних процентів, 43147 (сорок три тисячі сто сорок сім) грн. 02 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 14 квітня 2014 року.

Суддя І.А. Попова