Ухвала суду № 38244065, 25.03.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1326/2787/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/1801/14 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача Марушко Н.В., представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, -

встановила:

В серпні 2011 року позивач ПрАТ "Страхова компанія "НОВА" звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування завданої шкоди в розмірі 27139,65 грн. та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликався на те, що 19.07.2007 року між ВАТ «Страхова компанія «Нова» та ТзОВ «ІЛТА» укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 4021, за яким позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Реugеоt Вохег Forgot, д.н.з. НОМЕР_1.

29.12.2007 р. в м. Львові на перехресті вулиць Городоцька - 8 березня відбулось ДТП за участю вищезазначеного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

ТзОВ «Ілта» звернулось до позивача із повідомленням про подію з транспортним засобом, надавши усі необхідні документи.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 27 139,65 грн.

Відтак, ПрАТ СК «Нова» звернулося з позовом про стягнення шкоди з відповідача в порядку регресу, просило позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «НОВА» (м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ЄДРПОУ 31241449, р/р 26506002306565 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18800,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «НОВА» (м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ЄДРПОУ 31241449, р/р 26506002306565 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) 188,00 грн. судового збору та 120 грн. - кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не ґрунтується на вимогах закону, ухвалене з порушенням вимог матеріального па процесуального права.

Стверджує, що суд не взяв до уваги і не дослідив те, що транспортний засіб Реugеоt Вохег Forgot, державний номер НОМЕР_1, який належить ТзОВ «Ілта», відповідно до п.6.1. Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних зексплуатацією наземного транспортного засобу № 4021 від 19.07.2007 р. був переданий ТзОВ «Ілта» в заставу під забезпечення зобов'язань за кредитним договором. Згідно п. 6.2. цього Договору, цей транспортний засіб був переданий ТзОВ «Арда», про що у позові не зазначено жодним чином.

Також, на переконання апелянта, «Райффайзен Зентралбанк», як вигодонабувач за договором, повинен був бути залучений до справи як зацікавлена сторона, оскільки, відповідно до ч. 1 Договору вигодонабувач визначається, як особа, призначена Страхувальником в якості отримувача страхового відшкодування при настанні страхових випадків по ризикам Каско. Вважає, що отримати страхове відшкодування повинен був банк.

Проте позивач не надав жодного доказу щодо згоди вигодонабувача на отримання страхового відшкодування іншою особою, банк не висловив свого ставлення до цього, і, крім цього, навіть не був залучений до справи в якості третьої особи.

У додатках до позову є протиріччя і щодо проведення огляду та оцінки пошкодженого транспортного засобу, оскільки, в «Отчете об оценке стоимости матеріального ущерба, причиненного повреждением транспортного средства № 641/01/08» зазначається, що дата оцінки 01.01.08 р., дата складення звіту 31.01.2008 р., шкода оцінена у 18800 грн.

У той час, в акті огляду транспортного засобу зазначається, що дата огляду 01.01.2008 р. акт складений Представником СК «Нова», шкода зазначена у 18800 грн., а в другому акті, невідомо з якої підстави вже зазначена сума 28149 грн., а замовлення-наряд і вартість робіт оцінюється вже на 10000 грн. більше, що викликає підозру у завищенні вартості ремонтних робіт, а, відповідно і вартості позову.

Вважає, що суд безпідставно посилався на ст. 1191 ЦК України, за якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Звертає увагу на те, що у ст. 2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства, то застосовуються норми цього Закону.

В свою чергу, у ст. 38 цього ж Закону передбачено, що регресний позов можна подати випадках, якщо керування транспортним засобом було у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, якщо водій керував без права на керування, якщо після ДТП водій залишив місце події самовільно, якщо ДТП визначена наслідком невідповідності технічного стану вимогам Правил дорожнього руху. Відтак, вважає, що підстав для регресного позову немає.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалили нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, а також пояснення представника позивача на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, оскільки згідно звіту оцінки позивач здійснив виплату за договором страхування страхувальнику в межах фактичних витрат, внаслідок чого до нього перейшло право вимоги на одержання виплаченого відшкодування з винної особи - відповідача в розмірі 18800,16 грн.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року між ВАТ «Страхова компанія «НОВА» (правонаступником якої є ПрАТ СК «НОВА») та ТОВ «Ілта» укладено Договір № 4021 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортних засобів, згідно з умовами якого страховик зобов'язався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки Реugеоt Вохег Forgot, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4-12).

29.12.2007 року о 17 год. 00 хв. у м. Львові по вул. 8-го Березня сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Реugеоt Вохег Forgot, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, під час якої автомобілю Реugеоt Вохег Forgot, д.н.з. НОМЕР_1 завдані механічні пошкодження.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2008 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 гривень.

Згідно із приписами частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.12.2007 року, за наслідками якої автомобілю Реugеоt Вохег Forgot, д.н.з. НОМЕР_1 було завдано технічних пошкоджень, а також винність відповідача ОСОБА_4 у цій дорожньо-транспортній пригоді, визначені у постанові Франківського районного суду м. Львова від 15.02.2008 р., не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Згідно замовлення-наряду № 80 від 13.02.2008 року ПрАТ СК «Нова» платіжним дорученням № 11732 від 02.09.2008 року через АТ «ОТП БАНК»" здійснило виплату страхового відшкодування та перерахувало ТзОВ «Ілта» відшкодування у сумі 27139,65 грн. (а.с. 30, 47-49).

Відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок передбачено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник ТзОВ "Ілта" передав страховикові ПрАТ "СК "Нова", який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

В свою чергу, покликання апелянта на те, що до участі у справі не був залучений вигодонобувач ПАТ "Райфайзен Зентралбанк Остеррайх АГ" не тягне за собою зміну або скасування рішення суду, оскільки відповідно до умов договору № 4021 від 19.07.2007 року, здійснення виплат страхового відшкодування проводиться за вибором Страховика шляхом виплати грошових коштів особам, які згідно із цим Договром, є отримувачами страхового відшкодування, зокрема Страхувальнику.

При цьому, відповідно до п. 14.3 договору страхування виплата страхового відшкодування вигодо набувачу здійснюється у випадку повної загибелі або викрадення транспортного засобу, а в усіх інших випадках виплата страхового відшкодування проводиться страхувальнику.

Оскільки у досліджуваному випадку не відбулася повна конструктивна загибель або викрадення застрахованого транспортного засобу, тому позивач правомірно провів виплату страхового відшкодування безпосередньо Страхувальнику.

Окрім цього, доводи апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин вимог ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не заслуговують на увагу, оскільки норми вказаного Закону, зокрема і ст. 38, регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при цьому, для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 ЗУ "Про страхування" встановлений особливий правовий режим.

Разом з тим, рішення суду в частині визначення розміру повернення виплаченого страхового відшкодування в сумі 18800,16 грн. на підставі «Отчету об оценке стоимости материального ущерба, причиненного повреждением транспортного средства №641/01/08» від 31.01.2008 р. (а.с. 38-46), а не в розмірі 27139,65 грн., сплачених згідно із платіжним дорученням № 11732 від 02.09.2008 року, учасниками розгляду справи не оскаржується, тому відповідно до приписів ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин