Рішення № 38241993, 08.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/86/13 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/394/14 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді - Берези В.І., суддів - Бойко С.М., Федоришина А.В., за участю секретаря судового засідання - Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований та проживає АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській області 18 січня 2001 року, та з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована та проживає АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, що зареєстрований АДРЕСА_4, проживає АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській області 17 грудня 1997 року: 1. суму основного боргу за договорами позики у розмірі 61573, 00 доларів США, що в еквіваленті складає 507977, 25 грн.; 2. пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 146753, 34 доларів США, що в еквіваленті складає 1210715, 05 грн.; 3. три відсотки річних у розмірі 3997, 53 грн., що в еквіваленті складає 484, 55 доларів США; 4. проценти на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 51483, 54 грн., що в еквіваленті складає 6240, 43 доларів США; 5. грошові кошти у розмірі 58560,00 доларів США, що в еквіваленті складає 483120,00 грн.; 6. витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219, 00 грн.; 7. комісію за сплату судового збору у розмірі 32,19 грн.; 8. прямі збитки у розмірі 5479, 68 грн.; 9. моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.; 10. витрати по сплаті комісії за довідку Приватбанку про розмір заборгованості у розмірі 30,00 грн.; 11. витрати по сплаті комісії за довідку Приватбанку про курс долара США до гривні у розмірі 30,00 грн.

Рішення суду оскаржили представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, та другий відповідач ОСОБА_4, просять рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову за його безпідставності. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають про те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. При розгляді справи порушено їх права на захист, так як заочне рішення виносилося у їх відсутності без повідомлення про розгляд справи. Суд не взяв до уваги довідку про хворобу ОСОБА_2, не встановлював природи походження позичених коштів. Кошти, які отримав від позивача, є не його, ОСОБА_8, він, ОСОБА_8, лише посередник. По договорах від 05.04.2012 р. та 05.06.2012 р. не сплив строк повернення коштів, однак позивач подав позов. Договори позики за домовленістю сторін були безпроцентними, позивач про це запевняв. Суд безпідставно вирішив про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., безпідставно наклав арешт в забезпечення позову на земельну ділянку, яка є у власності крім відповідача і у його батька. Суд не зупинив провадження у справі з підстав відкритого кримінального провадження за фактом шахрайських дій за заявою ОСОБА_5

Апелянт ОСОБА_4, вважає безпідставним стягнення коштів за договорами позики з неї як солідарного боржника, вона до договорів відношення не має, кошти, вказані у договорах, у сім`ю не поступали.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9, позивача ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив докази, які мають значення для справи, не обґрунтував свої висновки про повне задоволення позовних вимог.

Задовольняючи вимоги позивача з врахуванням уточнення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив лише про те, що на підтвердження укладення договорів позики позивач ОСОБА_5 надав суду оригінали названих вище договорів та розписок, копії яких долучено до матеріалів справи, також позивач представив суду розрахунок боргу по кожному договору. Та зробив висновок про те, що відповідачі не заперечили жодного твердження позивача, тому є підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому поклав солідарний обов`язок по сплаті боргу за договором позики на обох відповідачів та вирішив спір в заочному порядку.

З таким рішенням колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Як видно з позовних вимог позивача, враховуючи уточнені, такий просив стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу за договорами позики, пеню за прострочення виконання зобов`язань, 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання, відсотки на рівні облікової ставки НБУ України, достроково стягнути грошові кошти основного боргу за окремими договорами, моральну шкоду, прямі збитки та судові витрати.

Як встановлено судом першої інстанції та видно з матеріалів справи, між сторонами укладено 11 договорів позики у письмовій формі, а саме : 06.06.2011 року про суму позики у 20240 дол. США, що в еквіваленті становить 161920 грн. /а.с.35-36/, 05.10.2011 року про суму позики у 11120 дол. США, що в еквіваленті становить 88960 грн. /а.с.33-34/, 02.02.2012 року про суму позики у 7350 дол. США, що в еквіваленті становить 58800 грн. /а.с.31-33/, 18.10.2011 року про суму позики у 2760 дол. США, що в еквіваленті становить 22080 грн. /а.с.25-26/, 18.10.2011 року про суму позики у 1320 дол. США, що в еквіваленті становить 10560 грн. /а.с.27-28/, 30.12.2011 року про суму позики у 7728 дол. США, що в еквіваленті становить 61824 грн. /а.с.29-30/, 29.05.2012 року про суму позики у 720 дол. США, що в еквіваленті становить 5760 грн. /а.с.19-20/, 05.04.2012 року про суму позики у 29280 дол. США, що в еквіваленті становить 234240 грн. /а.с.23-24/, 05.05.2012 року про суму позики у 10200 дол. США, що в еквіваленті становить 81600 грн. /а.с.21-22/, 05.06.2012 року про суму позики у 29280 дол. США, що в еквіваленті становить 234240 грн. /а.с.17-18/, 23.02.2012 року про суму позики у 135 дол. США, що в еквіваленті становить 1080 грн. /а.с.63-64./

На підтвердження укладених договорів позики та факту передачі грошей відповідачем ОСОБА_2 було надано позивачу ОСОБА_5 письмові розписки по кожному з договорів в отриманні коштів, що підтверджено матеріалами справи.

Як встановлено, кошти передавались у доларах США.

Відповідно до умов зазначених у договорів, сторони визначили терміни повернення коштів, порядок повернення та терміни повернення частини коштів за кожним з договорів, відповідно до умов договорів за прострочення виконання зобов`язання відповідач сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення, як зазначено у договорах, такі є безпроцентними.

В доповнення своїх позовних вимог позивач ОСОБА_5 надав розрахунки боргів, які підлягають стягненню за договорами позики /а.с.37-40; 62; 97-99; 159-160; 161-164; 248; 265; 267/, виходячи з суми основного боргу, розрахунку пені відповідно до п.5 договорів в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, відсотків на рівні облікової ставки НБУ в порядку ст. 1048 ЦК України, 3 % річних.

Вказані у розрахунках суми з врахуванням уточнених позовних вимог повністю стягнуто з двох відповідачів.

Окрім того, вимогу про стягнення 5479, 68 грн. прямих збитків позивач обґрунтовував тим, що у нього за період прострочення виплат з`явилась заборгованість по кредитній картці Приватбанку у сумі 5479, 68 грн., тому неправомірними діями відповідача, безпідставним використанням його коштів йому завдано майнової шкоди та прямих збитків /а.с.98/. Моральну шкоду у 100000 грн. обґрунтовував складним матеріальним становищем, приниженням його репутації, втратою довіри людей, тривогою у невизначеності за майбутнє /а.с.99/.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, яка визначає вимоги щодо форми договору позики, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно з ч. 2 цієї статті - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як видно з договорів позики, такі укладені у письмовій формі, підписані сторонами. На підтвердження передачі коштів представлено розписки про отримання коштів. Відтак, покликання апелянта про те, що позичені кошти є коштами інших осіб, а позивач лише посередник, не заслуговують на увагу та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Не спростовані стороною відповідача і наявність договорів позики та зазначених розписок. Тому, в силу ст.ст. 625, 1050 ЦК України, позивач правомірно ставить вимогу про стягнення коштів та заборгованості за договорами позики.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка визначає обов'язок позичальника повернути позику, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обгрунтовуючи вимоги про солідарний обов`язок сплати боргу за договором позики відповідачів, основного позичальника ОСОБА_2 та його дружини Яблонської -ОСОБА_4, позивач покликався на норму ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України. Відповідно до змісту ст. 65 СК України, при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжям договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї , створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Як видно з матеріалів справи, обставини про те, що договори позики укладені в інтересах сім`ї, не встановлювались, позивачем не наведені, та жодними допустимими доказами не підтверджені, як і те, що позичені кошти використані в інтересах сім`ї. В матеріалах справи відсутня письмова згода другого з подружжя на укладення договорів позики, про існування такої згоди жодна із сторін не підтвердила.

Враховуючи наведене, та відповідно до змісту статей 1049, 1050 ЦК України саме на позичальнику лежить обов`язок повернення позики, а тому суд безпідставно прийшов до висновку про стягнення усіх сум заборгованості за договорами позики солідарно, в т.ч. і з відповідача ОСОБА_4

Як видно зі змісту договорів позики, сторони договору ОСОБА_5, та ОСОБА_2 погодили умови договору, однією з яких визначено про безпроцентність договорів (п. 2а договорів). Відтак, вимоги позивача щодо стягнення розміру процентів з розрахунку облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України) є такими, що виходять за межі встановленої домовленості сторін, тому стягненню не підлягають.

Заявляючи позовну вимогу про стягнення 100000 грн. моральної шкоди, позивач покликався на норми Цивільного кодексу України - ст.ст. 611, 614, які визначають правові наслідки порушення зобов`язання, в т.ч. і відшкодування моральної шкоди.

Однак, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і моральної шкоди. Наслідки порушення договорів позичальником встановлені ст. 625 та 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодуваня моральної шкоди. Не передбачають таких наслідків порушення договору позичальником і укладені між сторонами договори позики, відтак, відсутні підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Заявляючи вимогу про стягнення прямих збитків в розмірі 5479, 68 грн., позивач посилається на п.1, п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України та обґрунтовує наявність збитків простроченням виплат, що спричинило заборгованість по його кредитній картці Приватбанку. Як видно з договорів позики, такі не створюють жодних обов`язків для третіх осіб, відносини між сторонами є договірними та не пов`язані обов`язками, в т.ч. які випливають з кредитного договору та з наслідками його невиконання. Наведене не підтверджує наявності прямих збитків, тому задоволення цієї вимоги є безпідставним.

Судом першої інстанції задоволено вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1210715,05 грн., що еквівалентно 146753 доларів США, при цьому сумою позики по одинадцяти договорах позики є 991097, 25 грн., що еквівалентно 120133 дол. США. Стягуючи заявлену позивачем суму пені, суд виходив з розрахунків позивача - 1% від простроченої суми за кожен день прострочення сплати коштів, про що подав розрахунки позивач.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язаня», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, суд має право зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з боржника, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, яких зазнав кредитор внаслідок порушення зобов`язання боржником та за наявності інших обставин, що мають істотне значення для справи.

Розрахований розмір пені позивачем значно перевищує подвійний розмір ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с.78, 79/, відтак, колегія суддів вважає, що даний вид стягнення слід зменшити до 25 000 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що на час подання позову про стягнення боргу за договором позики від 05.06.2012 року та 05.04.2012 року строк повернення коштів не сплив, а тому вимоги про стягнення коштів за цими договорами є безпідставними. Як видно з позовних вимог позивача, такий у зв`язку з простроченням повернення коштів просив достроково повернути позичені кошти без нарахування пені та відсотків, на час ухвалення рішення у справі жодні кошти за вказаним договорами не повернуті, відтак, вимоги позивача логічно узгоджуються з нормою ст.1050 ЦК України, якою визначено право дострокового повернення позики.

Враховуючи наведене, рішення Бродівського районного суду Львівської області як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України, залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягненню основної суми боргу за договорами позики лише з позичальника, відповідача ОСОБА_2, в розмірі 507977, 25 грн. за договорами позики від 06.06.2011 р., 05.10.2011 р., 02.02.2012 р., 18.10.2011р., 18.10.2011 р., 30.12.2011р., 29.05.2012 р., 05.05.2012 р., 23.02.2012р., 483 120 грн. за договорами позики від 05.04.2012 р. та 05.06.2012 р., 3 % річних від простроченої суми за договорами позики від 06.06.2011р.; 05.10.2011р.; 02.02.2012р.; 18.10.2011р.; 18.10.2011р.; 30.12.2011р. в розмірі 3 997 грн. 53 коп., відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та наявних розрахунків, 25000 грн. пені відповідно до ст. 1050 ЦК України, судових витрат, понесених та документально підтверджених позивачем, та відмовою у решті позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській обл.) в користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого АДРЕСА_4, проживає АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській обл. 17.12.1997 р.):

- основний борг (заборгованість) за договорами позики, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 06.06.2011р.; 05.10.2011р.; 02.02.2012р.; 18.10.2011р.; 18.10.2011р.; 30.12.2011р.; 29.05.2012р.; 05.05.2012р.; 23.02.2012р. в розмірі 507 977 грн. 25 коп., що еквівалентно 61 573 долара США;

- заборгованість за договорами позики від 05.04.2012р. та від 05.06.2012р. в розмірі 483 120 грн. 00 коп., що еквівалентно 58 560 долара США.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 3 проценти річних за час прострочення виконання зобов`язань за договорами позики від 06.06.2011р.; 05.10.2011р.; 02.02.2012р.; 18.10.2011р.; 18.10.2011р.; 30.12.2011р. в розмірі 3 997 грн. 53 коп., що еквівалентно 484, 55 долара США, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 25 000 грн. 00 коп., а також судові витрати: сплачений судовий збір в розмірі 3 219 грн., витрати, понесені при сплаті комісії банківського платежу в розмірі 62 грн. 19 коп.

Всього стягнути 1 023 375 грн. 97 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Федоришин А.В.