Рішення № 38243297, 08.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1378/14 08.04.14

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»докомунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва»простягнення 5 385 814, 10 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Гогітідзе В.Ф. (довіреність № 16/10/13/5 від 16.10.2013)

відповідача: юрисконсульт Савченко Г.М. (довіреність № 45/41-Д від 01.10.2013)

юрисконсульт Бойченко В.М. (довіреність № 45/40-Д від 01.10.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» 5 385 814, 10 грн. (у тому числі: 4 548 918, 69 грн. - основного боргу, 613 913, 05 грн. - 3 % річних та 222 982, 36 грн. - інфляційні втрати).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 01.11.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1378/14 та призначено її розгляд на 04.03.2014.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні з 04.03.2014 до 18.03.2014, з 18.03.2014 до 01.04.2014, з 01.04.2014 до 08.04.2014 оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 продовжено строк вирішення спору до 15.04.2014.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність заборгованості, в підтвердження зазначеного посилався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 по справі № 18/89 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2011 по справі № 42/7. Крім того, зазначив, що договір № 450007 від 01.11.2010 розірвано у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Екостандарт» зобов'язань за договором.

Крім того, 26 березня 2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник Відповідача подав письмові пояснення та письмову інформацію про зарахування грошових коштів на рахунок ПАТ «Екостандарт» за опалення та підігрів холодної води, сплачених мешканцями будинків, що обслуговуються Відповідачем.

У судовому засіданні 08.04.2014 представник Позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам укласти акт звірки взаєморозрахунків.

Зважаючи, що з моменту звернення до суду Позивач мав достатньо часу для з`ясування наявності чи відсутності у Відповідача заборгованості та підписання акту звірки взаєморозрахунків та враховуючи граничні строки вирішення спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено у задоволенні відповідного клопотання.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» та Відповідачем 01 листопада 2010 року укладено договір № 450007 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2012 року публічним акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» та публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» укладено договір факторингу № 28/09/12, відповідно до якого останнє зобов'язалось передати ПАТ «ЕКОСТАНДАРТ» суму фінансування, а останнє відступити публічному акціонерному товариству «Фортуна-Банк» права вимоги за договором № 450007 від 01.11.2010.

04 жовтня 2012 року Позивачем та публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» укладено договір факторингу № 04/10/12, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати (сплатити) ПАТ «Фортуна-Банк» суму фінансування, а останнє відступити Позивачу право вимоги за основним договором № 450007 від 01.11.2010.

За твердженням позовної заяви у Відповідача наявна заборгованість, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за договором № 450007 від 01.11.2010 у розмірі 4 548 918, 69 грн. за період з 01.02.2011 по 01.07.2012.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 450007 від 01.11.2010 ЗАТ «ЕКОСТАНДАРТ» зобов'язалось виробляти, систематично поставляти Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води.

Договір № 450007 від 01.11.2010 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно пункту 6.1 договору № 450007 від 01.11.2010 розрахунки з закритим акціонерним товариством «ЕКОСТАНДАРТ» за теплову енергію проводяться за тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену гігакалорію та можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії.

Відповідач згідно пункту 6.5 договору № 450007 від 01.11.2010 щомісяця з 07 по 14 число отримує в «Енергопостачальній організації» оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграму та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включає у себе вартість теплової енергії спожитої у попередньому місяці та суми передоплати за теплову енергію. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції Відповідач повертає в «Енергопостачальну організацію» не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції останньої.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії (актів приймання передачі товарної продукції), які знаходяться в матеріалах справи за період з 01 лютого 2011 року по 01 липня 2012 року ЗАТ «Екостандар» поставило Відповідачу теплову енергію вартістю 32 361 837, 30 грн.

Згідно пункту 6.6 договору № 450007 від 01.11.2010 Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана його субабонентами.

Згідно позовної заяви Відповідач за період з 01.02.2011 по 01.07.2012 несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 4 548 918, 69 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В підтвердження заявлених позовних вимог Позивач долучив до позовної заяви розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що на початок лютого 2011 року сальдо розрахунків становило нуль гривень (додаток № 1 до позовної заяви).

Таким чином, станом на 01.02.2011 заборгованість Відповідача перед Позивачем відсутня. Крім того, факт відсутності у Відповідача заборгованості станом на 01 лютого 2011 підтверджено ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 по справі № 18/89, провадження у зазначеній справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Предметом розгляду справи № 18/89 було стягнення з Відповідача заборгованості за договором № 450007 від 01.11.2010 за період з 01.12.2010 по 01.02.2011.

Також до позовної заяви Позивачем надано інший розрахунок суми боргу станом на 01.04.2014, згідно якого початкове сальдо у лютому 2011 року уже склало 12 983 976, 52 грн.

Однак вищезазначений розрахунок суми боргу не може бути належним доказом підтвердження існування у Відповідача заборгованості, оскільки позначення підпису на зазначеному розрахунку зроблено невідомою особою та з порушенням вимог Типової інструкції з діловодства, не містить прізвища, посаду особи, відповідальної за складання такого розрахунку, відтиску печатки, штампу юридичної особи, тобто не ідентифікує юридичну особу, тому не є належним доказом в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, в обґрунтування відсутності заборгованості надав суду копії реєстрів пільг і субсидій за період з 01.02.2011 по 01.07.2012, інформацію про сплати та зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Екостандарт», з яких вбачається, що за період з 01 серпня 2012 року на рахунок останнього надійшли грошові кошти у розмірі 31 738 741, 07 грн. та грошові кошти згідно реєстрів пільг та субсидій у розмірі 6 294 374, 67 грн.

Таким чином, суд погоджується з позицією Відповідача, викладеною у письмовому відзиві про відсутність заборгованості за договором № 450007 від 01.11.2010 за спірний період.

У письмовому відзиві Відповідач зазначив про те, що договір № 450007 від 01.11.2010 є розірваним. В підтвердження зазначеного посилається на листи від 29 серпня 2011 року № 45/2191 та від 29 вересня 2011 року № 45/2703, за підписами начальника та в.о. начальника підприємства, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою його сторін, якщо інше не встановлено самим договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ЗАТ "Екостандарт" повідомив Відповідача про результати розгляду пропозиції від 29.08.2011, а умовами договору № 450007 від 01.11.2010 не передбачено односторонньої відмови від договору, суд не погоджується з твердженням Відповідача про те, що договір № 450007 від 01.11.2010 є розірваним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено належне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором № 450007 від 01.11.2010, оскільки наявні докази оплати вартості теплової енергії у повному обсязі, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення основного боргу є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову у задоволенні вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено: 11.04.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк