Ухвала суду № 38241662, 09.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/463/14

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представника позивача та третьої особи: ОСОБА_2

представника відповідача: Пасічник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агросервіс" до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державної виконавчої служби України, Старшого державного виконавця Унгуряну Сергія Івановича відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 1896864,31 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернвся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Старшого державного виконавця Унгуряну Сергія Івановича відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.04.2012 року по виконавчому провадженню ВП №21301827 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1896864 гривень; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.04.2012 року ВП №21301827.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року адміністративний позов задоволено, а саме: скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №21301827 від 11.04.2012 року, визнавши її протиправною.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна виконавча служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно п.2 постанови ВП №31301827 від 07.09.2010 року, про відкриття виконавчого провадження, боржнику необхідно було добровільно виконати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у 7 - денний строк з дня отримання цієї постанови.

Відповідно до постанови ВП №31301827 від 11.04.2012 року, про стягнення з боржника виконавчого збору, боржник у наданий йому 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, самостійно не виконав виконавчий лист №2-4253/10, виданий 16.06.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність дій та оскарженого рішення, адже він не пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2010 року і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою 7 денний строк з дня її отримання та не надав суду жодного доказу щодо цього, однак виніс постанову ВП №31301827 від 11.04.2012 року, про стягнення з боржника виконавчого збору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, визнання протиправним та скасування рішення відповідача з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.24 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 року "Про виконавче провадження" у редакції на момент спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Вимогами ст. 30 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно зі ст. 46 Закону № 606-XIV, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Разом з тим, ч. 1 ст.31 Закону № 606-XIV в редакції, яка діє з 02.02.2014 року, визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, суду не надано належного доказу про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже, не має можливості встановити початок і закінчення 7 денного строку, наданого органом ДВС строку для добровільного виконання рішення суду.

Крім цього, слід зауважити, що позивач про порушення свого права дізнався після отримання відповіді на запит адвоката за №14-0-34-10/5.-357/2 від 24.01.2014 року і відповідно отримання Інформацій про виконавче провадження від 04.02.2014 року, що свідчить про не порушення строку звернення до суду, адже відповідач жодного доказу протилежно не надав суду, а також, відповіді ПАТ КБ "ПриватБанк" №Є.НМ.0.0.0/1-3075 від 26.11.2013 року і №326 від 24.02.2014 року у яких банк стверджує про повне добровільне виконання боржником - ПП "Агросервіс" рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2010 року по справі №2-4253/2010.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За правилами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Колегією суду за матеріалами справи встановлено, що після закінчення строку на добровільне виконання рішення Жовтневого райооного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2010 року, встановленого постановою державного виконавця, примусове його виконання фактично не відбулося шляхом проведення відповідних заходів примусового виконання у відповідності до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Більше того, не зважаючи на звернення стягувача - ПАТ "Приватбанк" про добровільне виконання рішення суду боржником у 2012 році та 2013 році державний виконавець до цього часу не закінчив виконавче провадження.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 квітня 2014 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.