Ухвала суду № 38241643, 09.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р.Справа № 820/13276/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/13276/13-а

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000312204 від26.09.2013 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області;

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування, посилаючись на відомості, які викладені в позовній заяві.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.14 року позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000312204 від 26.09.2013 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок Терен Д.О. на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 р., січень 2013 р., квітень 2013 р.

За результатами перевірки складно Акт від 10.09.2013р. № 504/20-30-22-04/20023279.

В акті відображено, що дані камеральної перевірки свідчать про не відображення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки за грудень 2012 р. - 119625,0 грн., січень 2013 р. - 5070,0 грн., квітень 2013 р. - 75450,0 грн., на порушення п. 50.1 ст. 50 розділу II Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена п. 120.2 ст. 120 розділу II Податкового кодексу України.

Позивачем було подано заперечення від 18.09.2013р. №392 проти акту перевірки, після чого, 30.09.2013 р. УАСП ТОВ "Каіс" отримано відповідь ДШ у Дзержинському районі від 25.09.2013 р. №3649/10/20-30-22-04-12 та висновок про розгляд заперечення до акту, згідно з якими висновки до акту були залишені без змін.

На підставі акта перевірки ДПІ було складено податкове повідомлення-рішення №0000312204 від 26.09.2013 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість: застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 333574,85 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення контролюючого органу оскаржено УАСП ТОВ "Каіс" в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням від 18.10.13 р. №2777/10/20-40-10-04-17 Головного управління Міндоходів у Харківській області строк розгляду скарги УАСП ТОВ "Каіс" було продовжено до 6 грудня 2013 року включно.

Рішенням від 05.12.13 р. №4089/10/20-40-10-04-17 Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги (отримано УАСП ТОВ "Каіс" 09.12.2013 р.) податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000312204 від 26.09.2013 р. залишено без змін, а скарга УАСП ТОВ "Каіс" від 08.10.13 р. №430 - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням №0000312204 від 26.09.2013 р. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В Акті камеральної електронної перевірки від 10.09.2013р. №504/20-30-22- 04/20023279 (пункт 6 Акту перевірки) зазначається, що на порушення п. 50.1 ст. 50 розділу IIПКУ суб'єктом господарювання не було відображено суму штрафних санкцій, що встановлені в разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання, у розмірі 119625грн. за грудень 2012р., 5070грн. за січень 2013 р., 75450грн. за квітень 2013р.

На підставі даного виявленого перевіркою порушення в Акті перевірки міститься висновок про те, що дані камеральної перевірки свідчать про не відображення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. Відповідальність платника передбачена п. 120.2 ст. 120 розділу II Податкового кодексу України.

У Таблиці 8 Акта перевірки зазначено, що згідно п. 120.2 ст. 120 ПКУ невиконання накладення штрафу у розмірі 5 % від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати), що складає 333574,85грн.

Відповідно до п. 120.2 ст.120 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент подання позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, тобто станом на 22.07.2013 р. та на момент прийняття оскаржуваного рішення, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати). При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Колегія суддів звертає увагу на те, що абзац другий п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України не містить жодних приписів обов'язкового характеру для позивача та підстав для його відповідальності за їх невиконання. Вказані правові норми містять виключно сам механізм (методику) уточнення показників.

Отже, такий вид відповідальності до платника (5 відсотків) за його дії щодо виправлень самостійно визначених помилок станом на момент подання позивачем уточнюючих розрахунків був відсутній.

Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення є протиправним, а застосовані штрафні санкції - необґрунтованими, оскільки дії позивача відповідають вимогам п. 120.2 ст.120 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що, згідно з пунктом 26 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" від 24.10.2013 р., що набрав чинності з 01.01.2014 р., в абзаці першому пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України слова і цифри "абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу" замінено словами і цифрами "абзацами третім -п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу".

Щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в розумінні положень КАС України це є не позовна вимога, а клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи вказану норму, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду. При розгляді даної справи суд не вважає необхідним встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, якими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, поданих суб'єктом владних повноважень доказів недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 17.02.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/13276/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.