Постанова № 38241132, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/489/298/2013

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Рум'янцева Н.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, треті особи - прокуратура Ленінського району м.Миколаєва, Державне казначейство України про скасування постанови, визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі УДВС), Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, треті особи - прокуратура Ленінського району м.Миколаєва, Державне казначейство України про:

- визнання дій відповідача протиправними щодо не повідомлення позивача про винесені постанови виконавчих проваджень №33798242, №31729567, та №28753252;

- визнання дій відповідача протиправними стосовно не повернення виконавчого листа від 22 лютого 2012 року за №2-а-13607;

- визнання бездіяльності відповідача щодо проведення виконавчих дій, проведення їх не в повному обсязі та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" протиправною;

- визнання дій відповідача дискримінуючими по відношенню нього;

- скасування постанови від 26 квітня 2012 року за ВП № 31729567 про закінчення виконавчого провадження;

- визнання ОСОБА_1, особою, яка постраждала внаслідок протиправних дій відповідача;

- стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного казначейства України, матеріальної шкоди у розмірі (4605, 00 грн.), матеріальної шкоди у розмірі (461, 65 грн.) та моральної шкоди у розмірі (3500, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 26 квітня 2012 року є протиправною та такою, що суперечить діючому законодавству. Крім того, позивач наголошував, що УДВС в ході виконавчого провадження необхідних дій у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" по примусовому виконанню судових рішень не вчиняв, натомість приймав заходи, які не призвели до належного виконання рішення суду. Також, позивачем зазначено, що він був дискримінований діями відповідача за ознакою інвалідності. Окрім іншого, в обґрунтування вимог вказувалось, що за наслідком протиправної діяльності відповідача ОСОБА_1 зазнав загальної матеріальної шкоди у розмірі 5066, 65 та моральної шкоди у розмірі 3500, 00 грн., яка проявилась, зокрема, у душевних стражданнях, продовжуваних на час звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року адміністративну справу за №814/1303/13-а за позовом ОСОБА_1 до УДВС, Державного казначейства України, про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність, передано за належністю до Ленінського районного суду м.Миколаєва.

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Суд скасував постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 квітня 2012 року щодо виконавчого листа №2-а-13607 від 22 лютого 2012 року, про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10 травня 2012 року щодо виконавчого листа №2а-4787 від 12 вересня 2011 року та постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14 лютого 2013 року щодо виконавчого листа № 2-а-4787 від 12 вересня 2011 року, винесені головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС Корінною В.А.. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2011 року зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ММР перерахувати тавиплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням мінімальної заробітної плати на дату виплати цієї допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2011 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2011 року шляхом стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення ММР на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4605, 00 грн. за рахунок бюджетної програми, передбаченої для проведення таких виплат.

Крім цього, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС Корінної В.А. від 23.03.2012 року було відкрито провадження з виконання виконавчого листа за №2-а-13607, виданого Ленінським районним судом 22 лютого 2012 року про зобов'язання провести виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, 2 категорії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 21 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.

26 квітня 2012 року державним виконавцем Корінною В.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наведеного виконавчого листа на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з невиконанням рішення суду в частині виплат внаслідок припинення бюджетного фінансування.

Також, 10 травня 2012 року та 14 лютого 2013 року державним виконавцем Корінною В.А. винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме: виконавчого листа №2-а-4787 від 12 вересня 2011 року про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ММР на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4605,00 грн..

Винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, не виконання рішень Ленінського районного суду м.Миколаєва в повному обсязі, а також порушення законних прав та інтересів позивача і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 26 квітня 2012 року, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10 травня 2012 року та від 14 лютого 2013 року винесені відповідачем неправомірно, а тому підлягають скасуванню. Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною є безпідставними, оскільки відповідачем вчинялися виконавчі дії по виконанню виконавчих листів №2-а-13607 від 22 лютого 2012 року та №2-а-4787 від 12 вересня 2011 року відповідно до діючого законодавства.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду та вважає їх частково помилковими з огляду на наступне.

Стосовно позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо проведення виконавчих дій, проведення їх не в повному обсязі та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" протиправною та про скасування постанови від 26 квітня 2012 року за ВП №31729567 про закінчення виконавчого провадження колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (далі Закон №606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Положеннями ст.11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закінчуючи виконавче провадження та приймаючи відповідну постанову державний виконавець виходив з часткового виконання виконавчого листа 2а-13607, зокрема, в частині проведення перерахунку виконано фактично, проте, в зв'язку з припиненням бюджетного фінансування виплати не здійснено. Разом з тим, положеннями ч.1 ст.49 Закону №606-XIV не передбачено таку підставу для закінчення провадження, як часткове виконання виконавчого документа. В даному контексті, статтею 49 наведеного закону передбачено закінчення виконавчого провадження лише в разі виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, чого в даному випадку не було.

Крім того, приймаючи оскаржувану постанову відповідач керувався положеннями п.11 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV, які встановлюють, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону №606-XIV у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не дотримано встановленого ст.75 Закону №606-XI порядку під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, зокрема, виконавцем не накладено на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону №606-XIV та не було винесено подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, що в свою чергу є порушенням порядку закінчення виконавчого провадження.

Тому, враховуючи всю вищенаведену сукупність обставин, колегія суддів приходить до висновку, що винесення оскаржуваної постанови є необґрунтованим, постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, провадження по виконанню виконавчого листа за №13607 підлягає поновленню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача щодо проведення виконавчих дій, зокрема, проведення їх не в повному обсязі та з порушенням вимог Закону протиправною - є обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягають задоволенню.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, окрім вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 квітня 2012 року, скасував також постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10 травня 2012 року та від 14 лютого 2013 року, в той час як прийняття вказаних постанов позивачем не оскаржувалось та до складу позовних вимог включено не було.

При цьому судом також не зазначено підстав та не наведено жодних мотивів необхідності виходу за межі позовних вимог в цьому питанні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача дискримінуючими по відношенню нього колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав та свобод людини і громадянина, основним джерелом яких в Україні є Конституція України визначено Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".

Відповідно до статтею 1 наведеного Закону дискримінація - це рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Згідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії

В обґрунтування наведених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він був дискримінований діями відповідача за ознакою інвалідності, а також в зв'язку з необізнаністю.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що, дійсно, під час виконавчого провадження законні права та інтереси позивача були порушені, зокрема, внаслідок протиправних дій та бездіяльності державного виконавця та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, проте, ані з дії відповідача, ані рішення, винесені ним, не мають відповідних дискримінаційних ознак по відношенню до ОСОБА_1, в тому числі на підставі інвалідності позивача. Крім того, вказані протиправні дії, бездіяльність та рішення позивача самі по собі не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб, зокрема, тим особам, які не є інвалідами або є інвалідами інших груп.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Державного казначейства України моральної шкоди, оскільки на думку колегії суддів в ході розгляду справи не було надано суду належних та достатніх доказів, які б пояснювали яким саме чином дії державного казначейства завдали шкоди позивачу, а також внаслідок відсутності підтверджень факту заподіяння ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, як і не зазначено з яких саме міркувань позивач виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Державного казначейства України, матеріальної шкоди у розмірі 4605, 00 грн. та 461, 65 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Державного казначейства України та безпосереднім порушенням законних прав позивача.

Крім того, задоволення вказаних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4605, 00 грн. та 461, 65 грн. фактично означало б дублювання існуючих судових рішень, які набрали законної сили, зокрема, постанов Ленінського районного суду про зобов'язання Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ММР перерахувати тавиплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та про зобов'язання провести виплату ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду завдану здоров'ю, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, 2 категорії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 21 березня 2011 року по 22 липня 2011 року, за якими позивачу повинні бути нараховані кошти в сумі 4605, 00 грн. та 461, 65 грн. відповідно.

Стосовно позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо не повідомлення позивача про винесені постанови виконавчих проваджень колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.31 Закону №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, а державним виконавцем не надано відповідних доказів про повідомлення позивача щодо винесених виконавчих документів, окрім постанови про повернення виконавчого документа (а.с. 36), про що зазначено самим позивачем. А тому, враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до думки, що позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо не повідомлення позивача про винесені постанови виконавчих проваджень (окрім постанови про повернення виконавчого документа) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги стосовно визнання дій відповідача протиправними стосовно не повернення виконавчого листа від 22 лютого 2012 року за №2-а-13607 задоволенню не підлягають, оскільки положеннями ст.48 Закону №606-XIV, яка регламентує повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не встановлено можливості повернення виконавчого документа в зв'язку з припиненням бюджетного фінансування.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання його особою, яка постраждала внаслідок протиправних дій відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами, зокрема, про визнання його особою, яка постраждала внаслідок протиправних дій відповідача.

Разом з тим, відповідно до п.1, 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Вказані позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 особою, яка постраждала внаслідок протиправних дій відповідача не мають характеру публічно-правового спору в розумінні КАС України та не повинні розглядатись судами адміністративної юрисдикції, натомість можуть бути заявлені в порядку кримінального або цивільного судочинства.

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає необхідним закрити провадження в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 особою, яка постраждала внаслідок протиправних дій відповідача.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 вересня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, треті особи - Прокуратура Ленінського району м.Миколаєва, Державне казначейство України про скасування постанови, визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо проведення виконавчих дій, проведення їх не в повному обсязі та з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області щодо не повідомлення ОСОБА_1 про винесені постанови виконавчого провадження від 14 лютого 2013 року №33798242 та від 10 травня 2012 року №28753252.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 квітня 2012 року за ВП № 31729567.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Провадження в адміністративній справі 2-а/489/298/2013 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, треті особи - Прокуратура Ленінського району м. Миколаєва, Державне казначейство України про скасування постанови, визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 особою, яка постраждала внаслідок протиправних дій відповідача - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Ю.М. Градовський