Рішення № 38240982, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/896/14 07.04.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Лайн»

про стягнення 120653 доларів 56 центи США.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Побережець К.А. (представник за довіреністю);

від відповідачів: 1) ОСОБА_4; 2) Мещанінов А.М. (представники за довіреностями).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Лайн» (далі - Відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Кредитним договором № 11303359000 від 03.03.2008, з урахуванням Договору поруки № 238643 від 27.04.2009, всього в розмірі 120653 доларів 56 центи США, з яких: 87524 долари 44 центи США заборгованості за кредитом, 33047доларів 69 центів США заборгованості за процентами, 55 доларів 19 центів США пені за кредитом та 26 доларів 24 центи США пені за процентами.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, та невиконанням Відповідачем-2, як поручителем, своїх зобов'язань за Договором поруки.

Відповідачі проти позову заперечують, зазначаючи, що між ними була досягнута домовленість щодо повного погашення боргу Відповідачем-2 за Відповідачем-1, та дана домовленість Позивачу була відома та ним підтримана, однак останнім з невідомих підстав кошти, що надходили від Відповідача-2 на рахунок Відповідача-1 не списувалась в рахунок погашення заборгованості, та натомість, нараховувалась заборгованість по кредиту, процентам та штрафним санкціям, що Відповідачі вважають безпідставним з огляду на наведені вище домовленості про заміну боржника у зобов'язанні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (Банк, Кредитор, у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», Позивач) та Відповідачем-1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 11303359000 (далі - Кредитний договір), з урахуванням додаткових угод від 09.01.2009 та від 27.04.2009, які є його невід'ємними частинами.

За умовами Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 150000 дол.США, з поступовим поверненням його Позичальником відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди або ж достроково, відповідно до пунктів 2.3, 5.3., 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору.

За умовами графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору), Відповідач-1 зобов'язався сплачувати кредит в розмірі, не меншому ніж 1785,72 дол.США щомісячно на дату, встановлену у графіку, та з кінцевим терміном погашення всієї суми кредиту не пізніше 03.03.2015.

Додатковою угодою №1 від 09.01.2009 до Кредитного договору графік погашення кредиту було викладено в нові редакції, згідно з умовами якого Відповідач-1 зобов'язався повернути Позивачу кредит у таких розмірах, щоб станом на вказану в графіку дату сума заборгованості за кредитом не перевищувала зазначений у графіку граничний максимальний розмір поточної заборгованості за кредитом на цю дату.

Будь-яка сума заборгованості за кредитом, що перевищує розмір максимально допустимої заборгованості за сумою неповерненого кредиту, який (розмір) встановлений на відповідну дату, зазначену в пункті 2 вищевказаного графіку, вважається простроченою сумою основного боргу (п. 3 додатку №1 до додаткової угоди №1 від 09.01.2009).

За користування кредитом у встановлені договором строки встановлена плата в розмірі 13,9 % річних, за користування кредитом понад встановлений договором строк - 27,8 % річних у відношенні до всієї простроченої суми основного боргу (п.п. 1.3.1 та 1.3.2 п. 1.3 Кредитного договору).

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися Відповідачу-1 на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання Позивачем умов Кредитного договору та надання Відповідачу-1 кредитних коштів в межах погодженого сторонами ліміту кредитування підтверджується наявними в матеріалах справи виписками про рух коштів, а також довідкою про стан заборгованості за Кредитним договором, та натомість цими ж виписками підтверджується невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

При цьому, судом відхиляються заперечення Відповідача-1 щодо відсутності в нього обов'язку з квітня 2009 року погашати заборгованість за Кредитним договором, у зв'язку з досягненням домовленості між ним та Відповідачем-2.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання Позивачем, як кредитором, згоди у відповідності до ст. 520 ЦК України на повну заміну Відповідача-1 на Відповідача-2 у зобов'язанні, визначеному Кредитним договором. Отримання працівником Позивача гарантійного листа від Відповідача-2 також не є згодою кредитора на заміну боржника у зобов'язанні в розумінні положень вищевказаної статті.

Додаткової угоди до Кредитного договору з питання заміни боржника у зобов'язанні укладено не було, та сторонами даний факт не заперечується.

При цьому, договірне списання Позивачем грошових коштів з рахунку Відповідача-1, також не є згодою за заміну боржника у зобов'язанні, оскільки таке списання відбувалося на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору, яким пререзюмувалось, що кошти, які знаходяться на рахунку Відповідача-1, та з якого Відповідач-1 дозволив договірне списання, є його власністю.

При цьому суд зауважує, що Відповідач-2 є поручителем Відповідача-1 на підставі Договору поруки № 238643 від 27.04.2009, але дані правовідносини не стосуються посилань Відповідача-1 на заміну боржника у зобов'язанні.

Отже, Відповідачем-1 не доведено ані заміни боржника у визначеному Кредитним договором зобов'язанні, ані фактичного прийняття Позивачем виконання обов'язків за Відповідача-1 іншою особою, Відповідачем-2, як новим боржником, тому такі заперечення на позов судом відхиляються.

Питання виконання Відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань по відношенню до Відповідача-1, що викладені в доданому до матеріалів справи гарантійному листі №91 від 17.04.2009, не є предметом даного судового розгляду, але у випадку порушення Відповідачем-2 прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача-1, останній не позбавлений права окремо передати такий спір на вирішення суду.

Щодо надходження від Відповідача-2 на рахунок Відповідача-1 грошових коштів з призначенням платежу «погашення кредиторської заборгованості згідно договору поруки…» (відповідні копії платіжних доручень на виписок банку залучено до справи), то у відповідності до розділу 10 Кредитного договору, договірне списання є правом, а не обов'язком Позивача, натомість повернення кредиту та сплата процентів є прямим обов'язком Відповідача-1 (позичальника), як в силу умов Кредитного договору, так і в силу положень чинного законодавства.

Враховуючи наведене, перевіривши доданий Позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту та по нарахованим процентам, що рахується непогашеною перед Позивачем станом на 13.01.2014, і також є непогашеною на даний час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Контррозрахунку здійснених Позивачем нарахувань та наведених ним сум, суду надано не було.

Відтак, обґрунтованим та доведеним є факт наявності заборгованості по Кредитному договору в розмірі: 87524 долари 44 центи США заборгованості за кредитом, 33047доларів 69 центів США заборгованості за процентами, які рахуються непогашеними перед Банком станом на 13.01.2014, і також є непогашеними на даний час.

Однак Відповідачем-1 вищевказану заборгованість за Кредитним договором погашено не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій, Відповідач-1 сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,2% річних від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Перевіривши доданий Позивачем до позову розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених розрахунків, їх арифметичну правильність, відповідність вимогам закону, в тому числі положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умовам Кредитного договору, оскільки обраховані Позивачем розміри пені не перевищують дозволені до стягнення згідно з указаним законом.

Відтак, суд визнає обґрунтованими нараховані Позивачем (за загальний період нарахування 13.07.2013 - 13.01.2014) 55 доларів 19 центів США пені за кредитом та 26 доларів 24 центи США пені за процентами, які є непогашеними станом на 13.04.2014 та да даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 як Позичальника по Кредитному договору, між Позивачем та Відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки № 238643 від 27.04.2009 (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Позивачем солідарно з Позичальником за всіма зобов'язаннями останнього за Кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, неустойки та відшкодування збитків.

Матеріалами справи підтверджується звернення Позивача до Відповідача-2 з передбаченою умовами Договору поруки вимогою про виконання ним обов'язків поручителя щодо погашення заборгованості за Кредитним договором та сплати нарахованих штрафних санкцій, однак Відповідачем-2 зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Щодо надходження від Відповідача-2 на рахунок Відповідача-1 грошових коштів з призначенням платежу «погашення кредиторської заборгованості згідно договору поруки…» (відповідні копії платіжних доручень на виписок банку залучено до справи), то суд зазначає, що дані платіжні доручення не є погашенням Відповідачем-2, як поручителем, заборгованості перед Позивачем, оскільки вони не надходили на рахунок Позивача, як на виконання Відповідачем-2 обов'язків поручителя, а надходили на рахунок Відповідача-1, та при цьому, як вже зазначалось вище судом, у відповідності до розділу 10 Кредитного договору, договірне списання є правом, а не обов'язком Позивача. Так саме таке договірне списання відповідно до розділу 4 Договору поруки є правом, а не обов'язком, Позивача.

Натомість повернення кредиту та сплата процентів є прямим обов'язком Відповідача-1, як позичальника, в силу умов Кредитного договору та положень чинного законодавства, а також, є прямим обов'язком Відповідача-2, як поручителя, в силу умов Договору поруки (п. 2.2) та положень чинного законодавства, на вимогу Позивача погасити порушені зобов'язання особи, за яку було надано поруку.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, Позивач, користуючись наданим йому законом правом, звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги Позивача про погашення заборгованості за Кредитним договором та нарахованим штрафним санкціям, Відповідачем-1 залишені без відповіді та задоволення. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання ними зобов'язань, які виникли на підставі Кредитного договору, з урахуванням положень Договору поруки.

Відтак, є обґрунтованими та задовольняються судом позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів: 87524 долари 44 центи США заборгованості за кредитом, 33047 доларів 69 центів США заборгованості за процентами, 55 доларів 19 центів США пені за кредитом та 26 доларів 24 центи США пені за процентами.

Беручи до уваги абзац 2 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у зв'язку з пред'явленням Позивачем позову про стягнення сум заборгованостей та штрафних санкцій в іноземній валюті (доларах США), суд у мотивувальній частині рішення наводить розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, що встановлений Національним банком України на день ухвалення рішення.

А отже, за розрахунками суду суми, що підлягають стягненню, становлять у гривневому еквіваленті відповідно: заборгованість за кредитом 87524 долари 44 центи США в гривневому еквіваленті становить 1019744 грн. 54 коп.; заборгованість за процентами 33047 доларів 69 центів США в гривневому еквіваленті становить 385037 грн. 61 коп.; пеня за кредитом 55 доларів 19 центів США в гривневому еквіваленті становить 643 грн. 02 коп.; пеня за процентами 26 доларів 24 центи США в гривневому еквіваленті становить 305 грн. 72 коп.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, також покладається солідарно на Відповідачів.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Лайн» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 9-А; ідентифікаційний код 32108002) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (м. Харків, проспект Московський, 60; ідентифікаційний код 09807750): 87524 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять чотири) долари 44 центи США заборгованості за кредитом, 33047 (тридцять три тисячі сорок сім) доларів 69 центів США заборгованості за процентами, 55 (п'ятдесят п'ять) доларів 19 центів США пені за кредитом, 26 (двадцять шість) доларів 24 центи США пені за процентами та судовий збір в розмірі 19287 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 67 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014

Суддя Сташків Р.Б.