Постанова № 38240071, 07.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2014 року 15:33 № 826/1221/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесконсалтбюро»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року №0006512210, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесконсалтбюро» (далі по тексту - позивач або ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року №0006512210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 березня 2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представником позивача зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року №0006512210 є протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та помилково застосовано норми податкового законодавства.

У судове засідання 18 березня 2014 року з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судове засідання представник відповідача не повідомляв, клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав. При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких останній просив у задоволенні позову відмовити з огляду на його необґрунтованість.

Суд у судовому засіданні 18.03.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

У період з 06 по 12 грудня 2013 року згідно з нормами підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №777-П від 06 грудня 2013 року головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро» (код ЄДРПОУ 38473334) з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Проектний центр «Солео» (код ЄДРПОУ 21528515) за період лютий, березень, квітень, травень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 12 грудня 2013 року № 1933/26-51-22-01/38473334 (далі - Акт перевірки).

Зазначена перевірка проведена на підставі отриманих матеріалів, а саме: службової записки оперативного управління ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29 листопада 2013 року №3390/7/26-51-07-03, висновку про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро», копії пояснень директора ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро», копії фінансово-господарських документів та акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року №654/2207/21528515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП «Проектний центр «Солео» (код ЄДРПОУ 21528515) за період з 01 лютого 2013 року по 30 травня 2013 року».

Так, за результатами перевірки ПП «Проектний центр «Солео» контролюючим органом не виявлено жодних відомостей про наявні у названого суб'єкта господарювання складські приміщення, виробниче обладнання, транспортні засоби, інших основні засоби, трудові ресурси, які необхідні для здійснення звичайної фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, ПП «Проектний центр «Солео» за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не знаходиться.

На підставі вищевикладеного, та з урахуванням не підтвердження реальності господарських операцій з поставки товарів та виконання робіт (послуг) ПП «Проектний центр «Солео» у період з 01 лютого 2013 року по 30 травня 2013 року, що на думку податкового органу свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, перевіряючий прийшов до висновку, що надані ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро» до перевірки первинні документи не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між юридичними особами, а тому перевіркою не підтверджується реальність проведення таких операцій та встановлено їх документування і відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, а, отже, правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ПП «Проектний центр «Солео» на користь товариства, що перевірялось, так само як і віднесення сплачених сум до складу валових витрат, не має.

За результатами проведеної перевірки працівником відповідача встановлено порушення товариством вимог абзацу «б» пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період лютий, березень, квітень, травень 2013 року в розмірі 411746,00 грн. у тому числі за лютий 2013 року - 115150,00 грн., березень 2013 року - 76735,00 грн., квітень 2013 року - 49376,00 грн., травень 2013 року - 170485,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві 19 грудня 2013 року було подано заперечення на акт, за результатами розгляду яких 26 грудня 2013 року листом № 6474/26-51-22-01 повідомлено суб'єкта господарювання про залишення висновків, викладених у Акті перевірки без змін.

На підставі Акта перевірки від 12 грудня 2013 року за № 1933/23-51-22-01/38473334, згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та відповідно до абзаців 1, 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення абзацу «б» пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві 30 грудня 2013 року винесла податкове повідомлення - рішення №0006512210, яким ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 514682,50 грн., в тому числі 411746,00 грн. - основний платіж, 102936,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошового зобов'язання по податку на додану вартість, ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що вся первинна документація, що підтверджує взаємовідносини з ПП «Проектний центр «Солео» надана контролюючому органу під час перевірки та повністю відповідає вимогам щодо її оформлення, закріпленим у чинних нормативно-правових актах. Крім того, позивач посилається на те, що під час здійснення господарських операцій, його контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - відсутній запис про припинення останнього.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки позивача є правомірними та сформованими з урахуванням встановлення за результатами перевірки контрагента позивача фактів декларування обсягів реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто таке підприємство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання та здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 14 січня 2014 року (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку №1379).

Одночасно, відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 01 лютого 2013 року між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солео» (виконавцем) укладено договір №1/02/13 про надання інформаційних (консультаційних) послуг, згідно з яким замовник в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату інформаційні (консультаційні) послуги з питань інформатизації, техпідтримки, супроводження програмних продуктів в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.2. названого договору, сторони домовились, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику інформаційних (консультаційних) послуг за договором складається відповідний акт, який виконавець надає замовнику для підписання після надання послуг в повному обсязі.

Згідно з пунктом 1.3. договору надання передбачених пунктом 1.1. цього договору послуг здійснюється виконавцем протягом 20 робочих днів з дати його укладення.

Розділом 4 договору №1-02/13 також визначено, що оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 7 календарних днів з дати підписання акту, а розмір оплати визначається сторонами у відповідних актах.

На підтвердження факту отримання інформаційних (консультаційних) послуг позивачем, останній надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур №СФ-1 від 07 лютого 2013 року, №СФ-2 від 08 лютого 2013 року, №СФ-3 від 11 лютого 2013 року, № СФ-4 від 12 лютого 2013 року, №СФ-5 від 13 лютого 2013 року, №СФ-11 від 19 лютого 2013 року, №СФ-12 від 19 лютого 2013 року, №СФ-13 від 19 лютого 2013 року, №СФ-14 від 19 лютого 2013 року, №СФ-19 від 20 лютого 2013 року, №СФ-20 від 20 лютого 2013 року, №СФ-21 від 20 лютого 2013 року, №СФ-01 від 04 березня 2013 року, №СФ-02 від 05 березня 2013 року, №СФ-03 від 06 березня 2013 року, №СФ-04 від 07 березня 2013 року, №СФ-05 від 11 березня 2013 року, №СФ-07 від 15 березня 2013 року, №СФ-08 від 15 березня 2013 року, №СФ-09 від 15 березня 2013 року, №СФ-10 від 19 березня 2013 року, №СФ-013 від 21 березня 2013 року, №СФ-1 від 02 квітня 2013 року, №СФ-2 від 03 квітня 2013 року, №СФ-3 від 04 квітня 2013 року, №СФ-4 від 05 квітня 2013 року, №СФ-5 від 08 квітня 2013 року, №СФ-01 від 07 травня 2013 року, №СФ-02 від 08 травня 2013 року, №СФ-03 від 13 травня 2013 року, №СФ-04 від 15 травня 2013 року, №СФ-05 від 15 травня 2013 року, №СФ-06 від 30 травня 2013 року, №СФ-07 від 30 травня 2013 року, №СФ-08 від 30 травня 2013 року, №СФ-09 від 30 травня 2013 року, №СФ-020 від 30 травня 2013 року, №СФ-021 від 30 травня 2013 року, №СФ-022 від 30 травня 2013 року, №СФ-023 від 30 травня 2013 року, №СФ-024 від 30 травня 2013 року, №СФ-025 від 30 травня 2013 року, №СФ-026 від 30 травня 2013 року, №СФ-027 від 30 травня 2013 року, №СФ-028 від 30 травня 2013 року;

- актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-1 від 07 лютого 2013 року, №ОУ-2 від 08 лютого 2013 року, №ОУ-3 від 11 лютого 2013 року, №ОУ-4 від 12 лютого 2013 року, ОУ-5 від 13 лютого 2013 року, №ОУ-11 від 19 лютого 2013 року, №ОУ-12 від 19 лютого 2013 року, №ОУ-13 від 19 лютого 2013 року, №ОУ-14 від 19 лютого 2013 року, №ОУ-19 від 20 лютого 2013 року, №ОУ-20 від 20 лютого 2013 року, №ОУ-21 від 20 лютого 2013 року, №ОУ-01 від 04 березня 2013 року, №ОУ-02 від 05 березня 2013 року, №ОУ-03 від 06 березня 2013 року, №ОУ-04 від 07 березня 2013 року, №ОУ-05 від 11 березня 2013 року, №ОУ-07 від 15 березня 2013 року, №ОУ-08 від 15 березня 2013 року, №ОУ-09 від 15 березня 2013 року, №ОУ-10 від 19 березня 2013 року, №ОУ-013 від 21 березня 2013 року, №ОУ-1 від 02 квітня 2013 року, №ОУ-2 від 03 квітня 2013 року, №ОУ-3 від 04 квітня 2013 року, ОУ-4 від 05 квітня 2013 року, №ОУ-5 від 08 квітня 2013 року, №ОУ-01 від 07 травня 2013 року, №ОУ-02 від 08 травня 2013 року, №ОУ-03 від 13 травня 2013 року, №ОУ-04 від 14 травня 2013 року, №ОУ-05 від 15 травня 2013 року, №ОУ-06 від 30 травня 2013 року, №ОУ-07 від 30 травня 2013 року, №ОУ-08 від 30 травня 2013 року, №ОУ-09 від 30 травня 2013 року, №ОУ-020 від 30 травня 2013 року, №ОУ-021 від 30 травня 2013 року, №ОУ-022 від 30 травня 2013 року, №ОУ-023 від 30 травня 2013 року, №ОУ-024 від 30 травня 2013 року, №ОУ-025 від 30 травня 2013 року, №ОУ-026 від 30 травня 2013 року, №ОУ-027 від 30 травня 2013 року, №ОУ-028 від 30 травня 2013 року;

- податкових накладних від 07 лютого 2013 року №1 на суму 55813,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9302,17 грн.), від 08 лютого 2013 року №2 на суму 58689,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9781,50 грн.), від 11 лютого 2013 року №3 на суму 58858,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9809,67 грн.), від 12 лютого 2013 року №4 на суму 57139,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9523,17 грн.), від 13 лютого 2013 року №5 на суму 57315,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9552,50 грн.), від 19 лютого 2013 року №11 на суму 58911,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9818,50 грн.), від 19 лютого 2013 року №12 на суму 57752,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9625,33 грн.), від 19 лютого 2013 року №13 на суму 58274,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9712,33 грн.), від 19 лютого 2013 року №14 на суму 56774,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9462,33 грн.), від 20 лютого 2013 року №19 на суму 56315,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9385,83 грн.), від 20 лютого 2013 року №20 на суму 57420,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9570,00 грн.), від 20 лютого 2013 року №21 на суму 57640,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9606,67 грн.), від 04 березня 2013 року №1 на суму 48651,00 грн. (в тому числі ПДВ - 8108,50 грн.), від 05 березня 2013 року №2 на суму 46257,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7709,50 грн.), від 06 березня 2013 року №3 на суму 44698,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7449,67 грн.), від 07 березня 2013 року №4 на суму 45590,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7598,33 грн.), від 11 березня 2013 року №5 на суму 44871,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7478,50 грн.), від 15 березня 2013 року №7 на суму 43200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7200,00 грн.), від 15 березня 2013 року №8 на суму 46161,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7693,50 грн.), від 15 березня 2013 року №9 на суму 42120,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7020,00 грн.), від 19 березня 2013 року №10 на суму 37542,00 грн. (в тому числі ПДВ - 6257,00 грн.), від 21 березня 2013 року №13 на суму 40200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 6700,00 грн.), від 02 квітня 2013 року №1 на суму 59029,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9838,17 грн.), від 03 квітня 2013 року №2 на суму 59320,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9886,67 грн.), від 21 березня 2013 року №13 на суму 40200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 6700,00 грн.), від 04 квітня 2013 року №3 на суму 59377,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9896,17 грн.), від 05 квітня 2013 року №4 на суму 59361,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9893,50 грн.), від 08 квітня 2013 року №5 на суму 59169,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9861,50 грн.), від 07 травня 2013 року №1 на суму 58902,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9817,00 грн.), від 08 травня 2013 року №2 на суму 58902,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9817,00 грн.), від 13 травня 2013 року №3 на суму 58902,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9817,00 грн.), від 14 травня 2013 року №4 на суму 58902,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9817,00 грн.), від 15 травня 2013 року №5 на суму 58902,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9817,00 грн.), від 30 травня 2013 року №6 на суму 59000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9833,33 грн.), від 30травня 2013 року №7 на суму 58000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9666,67 грн.), від 30 травня 2013 року №8 на суму 59000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9833,33 грн.), від 30 травня 2013 року №9 на суму 58000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9666,67 грн.), від 30 травня 2013 року №20 на суму 59322,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9887,00 грн.), від 30 травня 2013 року №21 на суму 59150,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9858,33 грн.), від 30 травня 2013 року №22 на суму 59308,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9884,67,00 грн.), від 30 травня 2013 року №23 на суму 59382,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9897,00 грн.), від 30 травня 2013 року №24 на суму 59136,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9856,00 грн.), від 30 травня 2013 року №25 на суму 59252,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9875,33 грн.), від 30 травня 2013 року №26 на суму 59014,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9835,67 грн.), від 30 травня 2013 року №27 на суму 59169,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9861,50 грн.), від 30 травня 2013 року №28 на суму 20667,00 грн. (в тому числі ПДВ - 3444,50 грн.).

Крім того, 04 лютого 2013 року між позивачем (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солео» (виконавцем) укладено договір №2/02/13 про надання юридичних послуг, згідно з яким клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг таких видів:

- підготовка проектів юридичних документів (оформлення звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв тощо) з питань діяльності клієнта; юридичні консультації в письмовій формі, які надаються за запитами співробітників клієнта; юридична експертиза проектів та укладених договорів клієнта, розробка проектів договорів; підготовка проектів рішень, протоколів та інших документів; розробка та експертиза внутрішніх (локальних) актів для клієнта (положень, правил, інструкцій тощо);

- надання правової допомоги в процесі укладення та виконання угод щодо нерухомості та цінних паперів (аналіз документів, участь у переговорах, розробка проектів договорів та інших документів, представництво інтересів в державних органах з питань укладення та виконання угоди);

- представництво інтересів клієнта у відносинах з органами державної влади та управління, іншими юридичними та фізичними особами (участь в переговорах, слідчих діях, перевірках тощо);

- представництво інтересів клієнта при вирішенні спорів у судах всіх юрисдикцій та інстанцій, третейському суді;

- надання правової допомоги в процесі отримання ліцензій, погоджень та інших дозвільних документів;

- розробка рекомендацій з питань оптимізації оподаткування клієнта;

- державна реєстрація (перереєстрація) підприємств, засновником яких виступає клієнт, а також перереєстрація клієнта: розробка установчих документів, реєстрація в органах державної влади в Україні;

- інформування клієнта про зміни у законодавстві, організація вивчення нормативних актів співробітниками клієнта (спільно з іншими підрозділами клієнта);

- узагальнення і аналіз результатів розгляду претензій, результатів перевірок, судових справ, практики діяльності клієнта у правовій сфері.

На виконання умов договору виконавець, зокрема, зобов'язується:

- надавати консультації у письмовій формі за запитом клієнта;

- оформляти, за запитом клієнта, претензії, позовні заяви та інші документи;

- надавати у письмовій формі, за запитом клієнта, юридичні консультації (висновки) щодо питань, які виникають в процесі виконання представницьких функцій виконавця;

- представляти інтереси клієнта у судах усіх інстанцій та юрисдикцій, третейському суді;

- повідомляти клієнта про заходи, здійснені представниками виконавця щодо надання правової допомоги відповідно до цього договору.

Згідно пункту 4.1. договору №2-02/13, за послуги, надані виконавцем, клієнт перераховує на його рахунок оплату, яка зазначається в актах здачі - прийняття робіт (наданих послуг), які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження факту отримання юридичних послуг позивачем, останній надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур №СФ-011 від 19 березня 2013 року, №СФ-012 від 21 березня 2013 року;

- актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-011 від 19 березня 2013 року, №ОУ-012 від 21 березня 2013 року;

- податкових накладних від 19 березня 2013 року №11 на суму 9620,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1603,33 грн.), від 21 березня 2013 року №12 на суму 11500,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1916,67 грн.).

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договорів від 01 та 04 лютого 2013 року №1-02/13 та №2-02/13, зокрема: завдань на надання інформаційних (консультаційних) послуг; письмових юридичних консультацій, будь-яких документів, оформлених на виконання договору про надання юридичних послуг тощо позивач суду не надав.

Згідно письмових пояснень позивача, викладених у позовній заяві, наведені вище документи підтверджують отримання позивачем наданих ПП «Проектний центр «Солео» послуг.

Однак, суд критично ставиться до такого твердження позивача з огляду на наступне.

Перш за все суд звертає увагу на те, що у договорах про надання інформаційних (консультаційних) та юридичних послуг, в якості виконавця зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Солео», у той час, як в розділах «Реквізити сторін» зазначено реквізити та міститься печатка Приватного підприємства «Проектний центр «Солео».

Аналогічні реквізити та названа суб'єкта господарювання зазначені і в документах, складених на виконання названих договорів.

Крім того, позивачем не надано доказів та підтвердження проведення розрахунків з ПП «Проектний центр «Солео» за надані послуги, так само як і доказів на підтвердження факту використання ТОВ «Укрбізнесконсалтбюро» результатів спірних господарських операцій з метою отримання прибутку (в т.ч., договорів, укладених позивачем з контрагентами замовниками робіт і послуг, та оформлених на їх виконання первинних і розрахункових документів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання послуг, передбачених договорами від 01 лютого 2013 року №1-02/13 та від 04 лютого 2013 року №2-02/13 від названого вище контрагента належними первинними документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок