Ухвала суду № 38238598, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/41618/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш» на постанову та ухвалуСумського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 рокуу справі№ 818/680/13-аза позовомВідкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш»до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року у справі № 818/680/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 12, 23, 25, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Охтирсільмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за періоди жовтень - грудень 2011 року та січень - листопад 2012 року, складено акт від 08.01.2013 року № 11/15-213/00238256, яким зафіксовано порушення позивачем п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 285 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податкового зобов'язання по платі за землю з юридичних осіб (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на суму 658 888,25 грн.

На підставі акт перевірки 22.01.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000141530, яким ВАТ «Охтирсільмаш» збільшено грошове зобов'язання по платі за землю на суму 658 888,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходи з того, що з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

З 01.01.2011 року питання справляння плати за землю регулюється Податковим Кодексом України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Охтирською міською радою 31.08.2006 року укладено договір оренди, згідно з яким ВАТ «Охтирсільмаш» тимчасово використовує земельну ділянку загальною площею 0,2576 га за адресою: м. Охтирка, пров. Кіма, 21, для розміщення складських приміщень та вантажного майданчика. Згідно з п. 8 договору позивач зобов'язувався щорічно вносити орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2004 року, укладеного з Охтирською міською радою, позивачу була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 103 881 кв. м за адресою: м.Охтирка, вул. Шевченка, 3. Зазначена земельна ділянка була надана строком до 17 березня 2014 року для обслуговування виробничих будівель. Згідно з п. 2.3 договору ВАТ «Охтирсільмаш» зобов'язувалось щомісяця вносити орендну плату в розмірі 5 886,59 грн.

За приписами п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відхиляючи доводи позивача про необхідність сплати орендної плати у відповідності до умов договорів, судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що спірні договори в частині визначення орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку, тобто в сумі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, не відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 9 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати яких регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Тому, починаючи з 01.01.2011 року відносини, що виникають щодо сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності, регулюються приписами Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлення законодавством закріпленого мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки з набранням чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням вимог пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Посилання платника на протиправність визначення податкових зобов'язань у зав'язку з початком ліквідації орендаря, підлягають відхиленню, враховуючи наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.07.2009 року порушено провадження у справі № 6/108-09 про банкрутство ВАТ «Охтирсільмаш».

Постановою Господарського суду Сумської області від 24.01.2012 року у справі № 6/108-09 ВАТ «Охтирсільмаш» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Чупрун Є. В. (ліцензія НОМЕР_1 від 05.09.2007 року).

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано плату за землю за періоди жовтень - грудень 2011 року та січень - листопад 2012 року.

Положеннями статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній в спірному періоді) не передбачалось наслідком визнання боржника банкрутом припинення нарахування податкових зобов'язань по платі за землю.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Охтирсільмаш» відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року , та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 року у справі № 818/680/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак