Ухвала суду № 38238486, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/42324/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Паритет-Агро» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 рокуу справі№ 2а/2570/3565/2012за позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства «Паритет-Агро»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а/2570/3565/2012 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0003882320 від 25.10.2012 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а/2570/3565/2012 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства «Паритет-Агро» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за серпень 2011 року з ТОВ «Футурама» та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, складено акт № 2159/22/25572594 від 19.10.2012 року, яким зафіксовано порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року в сумі 28 600,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003882320 від 25.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 900,00 грн., в т.ч. 28 600,00 грн. за основним платежем та 14 300,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами належним чином відображено у податковому обліку та у податковій звітності. Крім того, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними документами.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки доводи позивача не спростовують безпідставності включення ним сум ПДВ до складу податкового кредиту та заниження зобов'язання з податку на прибуток, законності і правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в позові, враховуючи наступне.

Згідно із п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно із до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що схема господарської операції була наступною: ПАТ «САН ІнБев Україна» замовляло послуги з перевезення пива ТОВ «Центр-Євро-Транс», а ТОВ «Центр-Євро-Транс» винаймав виконавця-експедитора ПВКП «Паритет-Агро» згідно договорів-заявок по відповідним маршрутам. ПВКП «Паритет-Агро» в якості експедитора-замовника винаймав експедитора-виконавця ТОВ «Футурама» для виконання замовлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 280711 від 28.07.2011 року, укладеного між ПВКП «Паритет-Агро» та ТОВ «Футурама» на транспортно-експедиційне обслуговування, не підтверджено матеріалами справи.

Надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять вказівок на місце складання, конкретні пункти відправлення/прибуття, будь які вказівки на об'єкти, що переміщувалися. Товарно-транспортні накладні, надані позивачем, не мають жодної інформації стосовно ТОВ «Футурама».

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що документи, які б могли підтверджувати фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «Футурама», платником не надано, колегія суддів погоджується з висновком про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Паритет-Агро» відхилено.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 2а/2570/3565/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак