Ухвала суду № 38238485, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К-23820/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року

у справі № 2а-45311/09/1690

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» (далі - позивач) звернулось до суду з позовами до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000042250/0 від 08 грудня 2008 року, № 0000042250/1 від 17 лютого 2009 року, № 0000042250/2 від 30 квітня 2009 року, № 0000042250/3 від 15 липня 2009 року.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року та від 10 вересня 2009 року справи № 2а-46366/09, № 2а-45311/09, № 2а-45317/09 та № 2а-45311/09 було об'єднано в одне провадження та присвоєно № 2а-45311/09.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Райз-Цукор», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Лохвицькою МДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Райз-Цукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складений акт від 25 листопада 2008 року №343/23/34235972.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 13.2, 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у неутриманні та несплаті податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту в сумі 47455,96 грн., у вигляді доходів від послуг типу «інжиніринг» та доходів, отриманих від діяльності на території України (за установку та запуск техніки) на загальну суму 81944,57 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Райз-Цукор» виплачувало на користь нерезидентів доходи, а саме: Транспортно-експедиційній фірмі «P.Schwandler Logistik U.Transport GmbH» (Федеративна Республіка Німеччина) згідно договору від 10 липня 2007 року № 200701, Фірмі «BUTiH» (Польща) згідно контракту від 08 лютого 2007 року № 3/GK/2007, Фірмі «S.F.I.R S.p.A» (Італія) згідно контракту від 28 серпня 2007 року № 138, Фірмі «S.F.I.R S.p.A» (Італія) згідно контракту на технічну допомогу від 20 лютого 2008 року б/н, Фірмі «Fliegl Agrartechnik GmbH» (Федеративна Республіка Німеччина) згідно договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року № 14502, проте належним чином оформлених довідок про підтвердження статусу податкового резидента (країни фіскальної резиденції) позивачем на запити податкового органу надано не було, а надані ТОВ «Райз-Цукор» копії довідок та свідоцтва і їх нотаріально засвідчений переклад не є підставою для звільнення від оподаткування доходів, виплачених на користь вказаних нерезидентів.

08 грудня 2008 року Лохвицька МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042250/0, яким згідно з підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Райз-Цукор» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 388201,59 грн., у тому числі: 129400,53 грн. - за основним платежем, 258801,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000042250/1 від 17 лютого 2009 року, № 0000042250/2 від 30 квітня 2009 року, № 0000042250/3 від 15 липня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не мав підстав для звільнення від оподаткування доходів, виплачених на користь нерезидентів, оскільки не надав податковому органу довідок, оформлених належним чином відповідно до положень пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

За приписами підпункту «в» абзацу 2 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень (дата підписання - 26 лютого 1997 року, дата набуття чинності - 25 лютого 2003 року) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність таким чином, то прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка стосується цього постійного представництва.

Положеннями частини 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (дата підписання - 12 січня 1993 року, дата набуття чинності - 11 березня 1994 року) також встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва.

Згідно з частиною 1 статті 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (дата підписання - 03 липня1995 року, дата набуття чинності - 04 жовтня 1996 року) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Положення міжнародних договорів, які відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, мають пріоритет згідно зі статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною 2 статті 19 Закону України «Міжнародні договори України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) над положеннями національного законодавства.

Таким чином, положення вказаних вище Конвенцій та Угоди визначають, що оподаткування прибутку, виплаченого на користь резидента Договірної Держави, буде відбуватись саме на території цієї Договірної Держави.

Порядок застосування вищезгаданих Конвенцій та Угоди регламентується положеннями Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень абзаців 1-3 пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, аналіз положень вказаних вище Конвенцій і Угоди та зазначеного вище Порядку свідчить, що для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зокрема при виплаті на користь нерезидента (резидента Договірної держави) процентів за борговими зобов'язаннями буде відбуватись у випадку підтвердження того, що нерезидент, на користь якого здійснюється виплата, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, у розумінні цього міжнародного договору.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав недотримання позивачем вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, в частині надання саме довідки за формою, встановленою цим Порядком, не надали належної правової оцінки тому, що в Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, в 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень та Угоді між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно надання такої довідки не передбачено, а Кабінет Міністрів України має повноваження приймати відповідні рішення для забезпечення реалізації Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які прямо віднесені цим Законом до його компетенції пунктом 22.32 цього Закону), однак не має повноваження встановлювати підстави звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та підстави відмови у звільненні від оподаткування таких доходів, якщо це не передбачено в міжнародному договорі.

Колегія суддів відзначає, що питання підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави з метою отримання переваги міжнародного договору є основним у міжнародному оподаткуванні. Тому кожна відповідна форма іноземної держави потребує підтвердження від компетентного органу другої Договірної Держави того факту, що юридична особа являється резидентом цієї другої Договірної Держави та має право на застосування до його доходів з джерелом його походження з України відповідних положень договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані податковому органу копії довідок та свідоцтва, а також їх нотаріально засвідчений переклад, про підтвердження статусу податкового резидента (країни фіскальної резиденції) (т.5 арк. справи 57-65).

Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ В.В. Кошіль

______ А.М. Лосєв