Ухвала суду № 38238465, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/30314/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року

у справі № 1570/177/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції

Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (надалі також - ТОВ «Біоіл Універсал Україна», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2011 року №0000732300 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 225036 грн.; від 21 грудня 2011 року № 0000742300 про нарахування податку на додану вартість в сумі 2013524 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3643 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2011 року №0000742300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26246грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задоволено, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2011 року №0000732300, №0000742300.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 6 березня 2014 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. За таких обставин, суд прийшов висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 225036 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2017157 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 7 грудня 2011 року № 2009-140/23-00/34490471, про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 2013524грн., в тому числі у серпні 2010 року -14565 грн., березні 2011 року - 1996437 грн., квітні 2011 року - 2522 грн., а також від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на кінець перевіряємого періоду - у сумі 225036 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану варість по податкових накладних виписаних ПП «Река», ПП «Укрторгтранс», ПП «Інвест-Трейд», ТОВ «Шторм», оскільки правочини між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання є нікчемними, оскільки господарські між ними не спрямовані на настання реальних наслідків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу відповідно до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2010 року №Б1002-040-332 була поставлена ТОВ «Шторм» партія соняшника у кількості 32,340 тон на загальну суму 87932,51грн., в тому числі ПДВ - 14565,42 грн. Товарність операції підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортними накладними, платіжним дорученням.

ДПІ з урахуванням актів перевірки від 14 листопада 2011 року №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року» та від 11 листопада 2011 року №300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс» за січень-квітень 2011 року» встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Біоіл Універсал Україна» віднесло до складу податкового кредиту суму податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП «Река» та ПП «Укторгтранс» по господарських операціях з організації фільтрації соняшникової олії, внаслідок чого підприємством безпідставно сформовано склад податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1984756грн., в тому числі за лютий 2011 року - у сумі 198061грн., за березень 2011 року - у сумі 1786695грн.

Як слідує з матеріалів справи, 1 лютого 2011 року та 1 березня 2011 року між позивачем та ПП «Река» було укладено договори про надання послуг з фільтрації олії соняшникової нерафінованої. Надання послуг позивачу ПП «Река» підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі робіт (надання послуг) з додаткової фільтрації олії соняшникової нерафінованої, податковими накладними, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на суму 198061,15 грн. у лютому 2011 року, на суму 1570300грн. у березні 2011 року, про що свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року та за березень 2011 року.

Також 25 березня 2011 року між позивачем та ПП «Укрторгтранс» було укладено договір про надання послуг з фільтрації олії соняшникової нерафінованої, фактичне виконання зобов'язань за яким підтверджується актом прийому-передачі робіт (надання послуг) з додаткової фільтрації олії соняшникової нерафінованої та податковою накладною, на підставі якої позивач сформував податковий кредит у розмірі 216395грн. за березень 2011 року, що підтверджується відповідною податковою декларацією з податку на додану вартість.

Факт оплати придбаних послуг позивачем у ПП «Река» та ПП «Укрторгтранс» підтверджується платіжними дорученнями.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2012 року (набрала законну силу) визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по декларації за січень-квітень 2011 року за наслідками яких був складений акт перевірки від 14 листопада 2011 року №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011року». Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки висновків щодо нікчемності правочинів укладених ПП «Река» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Река» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011р. та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Постановами Одеського окружного та апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року та від 10 квітня 2012 року визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки, яка оформлена актом №300/23-214/36043405 від 11 листопада 2011 року. «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП «Укрторгтранс» за січень-квітень 2011 року» та по включенню до цього акту висновків щодо нікчемності правочинів з контрагентами, визнано протиправним та скасовано наказ державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Укрторгтранс».

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач є виробником олії соняшникової, має власні виробничі потужності та штат працівників, які задіяні в процесі виробництва олії. Технологія отримання олії передбачає фільтрацію як один з етапів виробництва та підтверджується звітом ТОВ інжинірингова компанія «Харчові технології «Соняшник».

У зв'язку з виробничою необхідністю, з причин низької якості сировини (соняшника) та інших виробничих причин у лютому, березні 2011 року позивач для додаткового очищення олії (фільтрації) замовив ці послуги у ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» з застосуванням додаткового обладнання в вигляді герметичних фільтрів. Мета послуг з фільтрації продукції це - підвищення якості товарності сорту олії та поставка на ринок продукції олії відповідного конкурентоспроможного рівню. Комплекс наданих послуг відбувався з використанням спеціального обладнання організованого та встановленого силами та засобами контрагентів на виробничій території позивача в місці накопичення соняшникової олії без транспортування за межі заводу.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, які були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Река», ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Шторм».

При цьому суди попередніх інстанцій надали вірну оцінку посиланням відповідача щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з наданням до суду оригіналу податкової накладної, виданої ПП «Інвест-Трейд», на підставі якої ТОВ «Біоіл Універсал Україна» включено до складу податкового кредиту у липні 2010 року суми ПДВ у розмірі 11690,68 грн.

Таким чином, юридично правильним є висновок про те, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.О. Бухтіярова

М.В. Сірош