Ухвала суду № 38238429, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/41751/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-9377/10/2070

за позовом Селянського (фермерського) господарство „Белік"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції

Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство „Белік" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000052300/0 від 23.03.2010; №00000062300/0 від 23.03.2010; №0000091720/0 від 23.03.2010; №0000081720/0 від 23.03.2010.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.11.2009 та складено акт перевірки №249/23/23324521 від 10.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000052300/0 від 23.03.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 1371089 грн.; №0000062300/0 від 23.03.2010, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 718397 грн.; №0000081720/0 від 23.03.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 898625, 61 грн.; №0000091720/0 від 23.03.2010, яким визначено податкове зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 9245, 27 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на суму 878715 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на суму 478931 грн.; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 299541, 87 грн., порушення Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", а саме, заниження податку з власників транспортних засобів на суму 6379, 38 грн. за рахунок безпідставного врахування пільги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським підприємством, займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, з 01.01.2009 зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100167967 серії НБ № 064785, в зв'язку з чим за приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні позивача.

Враховуючи викладене та зв'язку з тим, що відповідачем не надано будь-яких доказів в підтвердження своїх висновків про те, що реалізована позивачем продукція не відноситься до власного виробництва, то за таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок певних податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на прибуток підприємств.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку, а тому у нього відсутній обов'язок по окремій сплаті податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку з власників транспортних засобів в зв'язку з безпідставним врахуванням пільги по податку з власників транспортних засобів.

Як вбачається з акту перевірки за позивачем зареєстровано транспортні засоби, до яких, зокрема відносяться трактори, автомобілі легкові та вантажні.

Пунктом "г" ст. 4 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", передбачено, що від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

Відповідно до приписів п. "г" ст. 4 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" звільняється від сплати податку з власників транспортних засобів за трактори колісні та вантажні автомобілі.

Таким чином, оскільки за позивачем зареєстровано транспортні засоби, до яких, зокрема відносяться трактори, автомобілі легкові та вантажні та вони звільняється від сплати податку з власників транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Приміщення належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом 28.01.2003, що мається в матеріалах справи.

Отже, позивачем надані докази наявності на підприємстві вищевказаних товарно-матеріальних цінностей та використання будівельних матеріалів в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2010 між позивачем та фізичною особою було укладено договір позики будівельних матеріалів зі строком повернення до 03.01.2012.

Вказаний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним та передбачає повернення товарно-матеріальних цінностей, отже не є безоплатним.

В ході перевірки інвентаризація активів позивача не проводилась, про що зазначено у акті перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено отримання керівником будівельних матеріалів, столів більярдних, кондиціонерів, послуг по оформлення дизайну у вигляді безкоштовно отриманого матеріального блага, доходу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-9377/10/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-9377/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Рибченко О.І. Степашко