Ухвала суду № 38238411, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/18170/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 06.03.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Фрау Марта" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2а-4478/10/2370

за позовом Закритого акціонерного товариства „Фрау Марта"

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Фрау Марта" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000752304/0 від 17.08.2010; №0000832304/0 від 07.09.2010.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2010 та складено акт №1611/23-2/32653955 від 19.07.2010, а також виїзні позапланові документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку: за червень 2010 року, що виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 30.04.20108 та з 01.05.2010 по 31.05.2010 та складено акт складено акт № 1912/23-4/32653955 від 31.08.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000832304/0 від 07.09.2010; №0000752304/0 від 17.08.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у зв'язку із завищенням бюджетного відшкодування на суму 288671 грн., п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2. ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.3.1, п. п. 8.3.2, п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6.1, п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у завищенні задекларованого від'ємного значення з податку на прибуток за півріччя 2009 року в сумі 9689 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 12754 грн. та заниженні податку на прибуток за загальну суму 540875 грн. в тому числі за 2009 рік у сумі 3924 грн. та за 1 квартал 2010 року у сумі 536951 грн.

З пояснень відповідача та за актом перевірки № 1535/23-4/32653955 від 12.07.2010 також встановлено станом на 12.07.2010 згідно бази "Співставлення сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту на рівні ДПА України", сума податкових зобов'язань, що задекларована ТОВ „Демпо" у березні 2010 року по контрагенту ЗАТ „Фрау Марта" складає 0,0 грн., сума податкового кредиту, що задекларована ЗАТ „Фрау Марта" по постачальнику ТОВ „Демпо" складає 425117, 65 грн., що відображено також і у акті № 1795/23-4/32653955 від 10.08.2010.

Зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2010 року становить 427923 грн. і складається із зменшення перевіркою податкового кредиту за накладними, що виписані ТОВ „Демпо" у сумі податку на додану вартість 425117, 65 грн. і ТОВ „ТД „НК Нафталюкс" у сумі податку на додану вартість 2805, 33 грн., що було враховано при перевірці декларації за травень при розрахунку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та, враховуючи частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) відхилення складає 288671 грн.

Розбіжності між даними платника і даними перевірки у сумі 119557 грн. виникли унаслідок порушень викладених в акті № 1795/23-4/32653955 від 10.08.2010, оскільки залишок від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2010 року врахований у бюджетному відшкодуванні за травень 2010 року і не повинен враховуватися повторно у бюджетному відшкодуванні за червень 2010 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи - платника податку на додану вартість.

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

При цьому суди попередніх інстанцій не обґрунтували, чому залишили поза увагою факт оприбуткування позивачем придбаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності та залишили поза увагою докази здійснення позивачем господарської операції з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки тому чи відбулась фактично угода, посилаючись на те, що сума податку на додану вартість сплачена контрагенту.

Також з'ясувати чи було сплачено податок на додану вартість в ціні товару.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Фрау Марта" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-4478/10/2370 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Фрау Марта" задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-4478/10/2370 скасувати.

Справу № 2а-4478/10/2370 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головучий М.О. ФедоровСудді А.О. Рибченко О.І. Степашко