Ухвала суду № 38238376, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ К/9991/37619/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі 2а-1670/731/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Кременчук"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській

області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Кременчук" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавські області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2010 по 29.04.2010 відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АІС-Кременчук" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 за результатами перевірки складено акт від 11.05.2010 № 1957/23-209/33672303

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0002722301/0/1568, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 150 076 грн. 50 коп., в тому числі: 100 051 грн. основний платіж, 50 025 грн. 50 коп. - штрафна санкція, № 0002732301/0/1569, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10 474 грн. 50 коп., в тому числі: 6 983 грн. - основний платіж, 3 491 грн. 50 коп. - штрафна санкція.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що понесені позивачем валові витрати за результатами господарських відносин з ТОВ "Автосервіс-Т' підтверджені відповідними первинними документам, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Автосервіс-Т" укладено договір про надання послуг № АТ/У002-53 від 15.07.2008 року, згідно якого ТОВ "Автосервіс-Т" зобов'язується виконати роботи із своїх матеріалів по встановленню додаткового обладнання. Вартість послуг вказується в актах виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач використовував послуги, згідно вказаних вище договорів із контрагентом ТОВ "Автосервіс-Т", у своїй господарській діяльності, а саме: при наданні своїм клієнтам послуг по антикорозійній обробці автомобілів, встановленні сигналізації та газового обладнання на автомобілі, що підтверджується актами виконаних робіт, реєстрами автомобілів по антикорозійній обробці автомобілів, реєстрами автомобілів по встановленню сигналізації та газового обладнання, копії яких долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено, що надання вищезазначених послуг ТОВ "Автосервіс-Т" від місце і ці послуги були необхідними для використання у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі 2а-1670/731/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі 2а-1670/731/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко