Ухвала суду № 38238337, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/9991/41828/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011

у справі № 2а-2488/08/0770

за позовом Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завода «Флекстронікс ТзОВ»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю завода «Флекстронікс ТзОВ» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області здійснено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками якої було складено акт № 753/23-01/32221224 від 22.09.2008

Перевіркою встановлено відсутність підстав для відшкодування позивачу ПДВ за рахунок коштів державного бюджету, оскільки реальна сума спірного податкового платежу до державного бюджету не надійшла.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 212 346,67 грн., в тому числі по декларації за грудень 2006 року в сумі 154 713,34 грн. та по декларації за березень 2007 року в сумі 57 633,33 грн.

Приймаючи спірне повідомлення-рішення податковий орган виходив, з того, що контрагент позивача в другій ланці не подавав звіти, пов'язані з нарахуванням та сплатою ПДВ та не сплачував податок до бюджету.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Профільшталь» у періоді, що перевірявся було укладено договір підряду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи були виконані та оплачені, про що складно акти виконаних робіт, платіжні доручення.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названими контрагентами, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-2488/08/0770 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-2488/08/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко