Ухвала суду № 38238160, 10.04.2014, Апеляційний суд міста Києва

[1]

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

УХ В А Л А

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Мосьондза І.А.,

суддів Новова С.О., Полтавцевої Г.А.,

за участю прокурорів Тертичного О.А., Карпука Ю.А.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу з апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2, раніше судимого: 23.03.1994р. Новоселицьким районним судом Чернівецької області за ч.2 ст.140 КК України на 3 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 22.02.1995р. Ленінський районним судом міста Чернівці за ч.4 ст.81, ч.3 ст.140 КК України на 6 років позбавлення волі; 13.01.1998 р. Ленінський районним судом міста Чернівці за ч.2 ст.140, ч.1 ст.145 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; 21.08.1999 р. Новоселицьким районним судом Чернівецької області за ст.17, ч.2 140, ч.2 ст.196-1, ч.3 ст.206 КК України на 4 роки позбавлення волі; 25.12.2003р. Першотравневим районним судом міста Чернівці за ч.3 ст.186 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі; 07.02.2005р. Новоселицьким районним судом Чернівецької області за ст.15, ч.2 194, ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі

засуджено: за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки; за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

По справі вирішено питання щодо цивільних позовів, судових витрат та речових доказів.

За даним вироком суду засуджений ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 23.02.12 о 22 год.10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на проїжджій частині проспекту Свободи біля будинку АДРЕСА_3 в м.Києві. В цей час поруч із ним проходив раніше незнайомий ОСОБА_1, який зробив йому зауваження, з приводу знаходження на проїзній частині та висловив прохання, щоб останній зійшов з проїжджої частини дороги, з метою уникнення зіткнення з автомобілями. Після цього, враховуючи відсутність реакції на зауваження, ОСОБА_1 наблизився до ОСОБА_3 та із застосуванням сили відтягнув того з проїжджої частини. ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, помилково сприйняв дії ОСОБА_1 як такі, що направлені проти нього, а тому на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, в нього виник намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1

З цією метою обвинувачений завдав удар ногою та збив потерпілого ОСОБА_1 з ніг, внаслідок чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ножем, який знаходився у нього, став хаотично наносити удари по тілу потерпілого, внаслідок чого завдав йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім цього, ОСОБА_3 під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 побачив, що до нього наближається раніше незнайомий ОСОБА_2. На ґрунті раптово виниклої неприязні до ОСОБА_2 та з метою уникнення можливості бути затриманим, у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на спричинення йому тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 умисно ножем, який знаходився у нього і яким він завдавав ударів потерпілому ОСОБА_1, почав хаотично наносити численні удари по тілу ОСОБА_2, завдавши тому тілесні ушкодження, які як у сукупності, так і кожні окремо відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); непроникаючі ушкодження як у сукупності, так і кожний окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

В апеляціях засуджений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4, вважаючи вирок суду незаконним, посилаються на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення норм КПК України 1960 року. Просять вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_3 закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року, за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.121 КК України. В обґрунтування поданої апеляції посилаються на те, що вирок, ґрунтується лише на показаннях потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які як на досудовому слідстві, так і в суді неодноразово їх змінювали. Будь-які інші докази винуватості ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілим легких та тяжких тілесних ушкоджень в матеріалах справи відсутні. Звертають увагу, що суд першої інстанції не перевірив доводи ОСОБА_3 про те, що потерпілі, відтягнувши його з дороги на узбіччя, спочатку вимагали від нього кошти та алкогольні напої, а потім розпочали бити. Коли ОСОБА_3 намагався втекти, його наздогнали та продовжили наносити тілесні ушкодження. Побоюючись за своє життя, він спричинив потерпілим тілесні ушкодження. Вважає, що таким чином діяв в межах необхідної оборони, захищаючись від нападу групи осіб. Суд не взяв до уваги і те, що він спричинив потерпілим тілесні ушкодження на відстані 135 метрів від місця, де ОСОБА_1 намагався його відвести з проїзної частини дороги. Дана обставина спростовує показання потерпілих про місце вчинення злочину і підтверджує те, що він намагався втікати від нападників.

Також вважають, що органом досудового слідства не досліджено місце вчинення злочину, а саме не встановлено, де саме розпочалась бійка ОСОБА_3 з потерпілими, та де вона закінчилась. Не перевірені показання потерпілих шляхом проведення слідчих дій, в тому числі шляхом відтворення обстановки та обставин події та проведення відповідних експертиз щодо спроможності їх показань. Суд першої інстанції також не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які стверджували, що потерпіли бігли за ОСОБА_3, та наздогнавши його, наносили йому численні удари. Ці ж свідки зазначили, що саме ОСОБА_3 захищався від нападу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, але суд не надав належної оцінки наявним в ОСОБА_3 тілесним ушкодженням, які йому були заподіяні потерпілими.

За наведених обставин вважають, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у спричиненні потерпілим легких та тяжких тілесних ушкоджень, не відповідають фактичним обставинам справи.

Також просять врахувати, що ОСОБА_3 фактично був затриманий працівниками міліції 23 лютого 2012 року о 23 год. 30 хв., що стверджується рапортами працівників міліції. В порушення ст.106 КПК України та ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в протоколі затримання ОСОБА_3 зазначено інший час - 24.02.2012 року о 16 год., що стало причиною його незаконного утримання до обрання міри запобіжного заходу. Проте, суд не звернув на це увагу і у вироку невірно визначив початок строку відбуття покарання з 24.02.2012 року.

Також посилаються на порушення органом досудового слідства права ОСОБА_3 на захист, оскільки в протоколі про затримання ОСОБА_3 зазначив, що потребує захисника. Однак, всупереч вимогам ч.1 ст.47 КПК України 1960 року, слідчим не була забезпечена участь захисника через адвокатське об'єднання, а захисники призначались лише на час проведення окремих слідчих дій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляційні вимоги, прокурора та потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляції та вважали вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судове слідство в частині допиту потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та його захисника не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового слідства і обгрунтовано покладені в основу вироку, а саме:

- показаннями допитаного в суді першої та апеляційної інстанції потерпілого ОСОБА_1 про те, що 23.02.2012 року після 21 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_2 поверталися до дому. Дорогою останній зайшов до магазину, а він продовжив рух. Коли він переходив проїжджу частину проспекту Свободи в напрямку будинку АДРЕСА_3, де він мешкає, побачив на проїжджій частині раніше не знайомого йому ОСОБА_3, який перебував у стані сп'яніння, непевно тримався на ногах та кидатися під автомобілі, що проїжджали. З метою запобігти нещасному випадку він попросив ОСОБА_3 відійти з проїжджої частини, однак той на його прохання не реагував. Утримуючи ОСОБА_3 руками, він відтягнув його з проїжджої частини дороги спочатку на тротуар, а потім на край будинку АДРЕСА_3, подалі від дороги, оскільки вважав, що таким чином той заспокоїться. Спочатку ОСОБА_3 намагався вирватись від нього, а потім наніс йому удар невідомим предметом в область шиї, а також по ногах і збив на землю. Відчув, що йому заподіяне тілесне ушкодження в області шиї. Далі до них підбіг ОСОБА_2, якому ОСОБА_3 також став наносив удари, внаслідок чого той впав на землю. Заперечує, що він та ОСОБА_2 наносили ОСОБА_3 будь-які тілесні ушкодження, що відтягував ОСОБА_3 з проїзної частини дороги саме в районі пішохідного переходу, а також те, що разом із ОСОБА_2 наздоганяли обвинуваченого і вимагали від нього кошти та алкогольні напої;

- показаннями допитаного в суді першої та апеляційної інстанції потерпілого ОСОБА_2 про те, що 23.02.2012 у вечірній час він разом із ОСОБА_1 поверталися до дому. По дорозі він зайшов до магазину, а ОСОБА_1 пішов далі. Підходячи до будинку АДРЕСА_3, побачив ОСОБА_1, який утримував за одяг раніше незнайомого йому ОСОБА_3, а останній намагався вирватись. Потім ОСОБА_3 збив ОСОБА_1 з ніг та став наносити йому удари ногами. Підбігши до них, він хотів відтягнути ОСОБА_3, однак той без попередження наніс йому удар в область голови, внаслідок чого він впав та втратив свідомість. Подальших подій не пам'ятає. Причина конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 йому невідома. Заперечує, що вимагали від ОСОБА_3 кошти та алкогольні напої, наздоганяли та наносили йому тілесні ушкодження;

- показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які як на досудовому слідстві, так і у суді повідомляли, що 23.02.2012 року під час перебування у складі чергового наряду роти патрульної служби Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві о 22.12 год. від чергового одержали повідомлення про те, що по АДРЕСА_3 заподіяно ножове поранення. Прибувши на місце пригоди, виявили двох поранених чоловіків, яким лікарі надавали допомогу. Один із потерпілих пояснив, що невідомий завдав йому та його товаришу ножових поранень та описав прикмети нападника. О 23 год. 20 хв. біля будинку №10-а по проспекту Правди в місті Києві ними було затримано ОСОБА_3, який перебував у нетверезому стані. На його одязі, руках та обличчі були сліди крові, а в руці - ніж зі слідами крові. На їх вимогу ОСОБА_3 кинув ніж на землю;

- показаннями допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_10 про те, що 23.02.2012р. о 22 год. 10 хв. на вулиці біля будинку АДРЕСА_3 бачив двох незнайомих йому чоловіків, які лежали на землі і на тілі та одязі яких були чисельні сліди крові. ОСОБА_1 пояснив, що їм завдав поранення невідомий. На місце події він викликав лікарів та працівників міліції.

Показання потерпілих та свідків підтверджуються даними:

- протоколів огляду місця події від 23.02.2012 р. про те, що біля будинку АДРЕСА_3 виявлено чисельні сліди крові, а також шапочку ОСОБА_1, зі слідами бурої речовини. Неподалік від місця затримання ОСОБА_3 виявлено та вилучено ніж розкладний, яким як в подальшому встановлено слідством, він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- протоколів огляду від 24.02.2013р. одягу та взуття ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі слідами пошкоджень, що підтверджує факт нанесення їм тілесних ушкоджень;

- карток виїзду лікарів швидкої медичної допомоги від 23.02.2012 р., відповідно яких о 22 год. 18 хв. по АДРЕСА_3 надано медичну допомогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у яких виявлено чисельні колото-різані рани;

- висновку медичного огляду від 24.02.12р., згідно якого ОСОБА_3 на момент огляду 24.02.12 р. о 1 год. 55 хв. перебував у стані алкогольного сп'яніння;

- висновку судово-медичного експерта №525Е, від 13.04.2012 р. про те, що у ОСОБА_1 на момент госпіталізації 23.02.2012 р. виявлено: колото-різане поранення шиї та щоки справа, непроникаюче колото-різане поранення поперекової ділянки зліва. Ці тілесні ушкодження як у сукупності, так і кожний окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я);

- висновку судово-медичного експерта №526Е, від 19.04.2012 р. про те, що у ОСОБА_2 виявлено: проникаюче колото-різані поранення грудної клітини зліва у 6 міжребер'ї по середньоключичній лінії та у 4 міжребер'ї по середньо-паховій лінії з ушкодженням 8 та 10 сегментів лівої легені, які ускладнилися гемотораксом; проникаючі колото-різані поранення живота в епігастральної області зліва з ушкодженням лівої долі печінки та в області мезогастрія зліва без ушкодження внутрішніх органів, які ускладнилися гемоперитенеумом; непроникаючі колото-різані поранення грудної клітки зліва в проекції 2-3 ребер по заднє-паховій лінії, в проекції лівої лопатки, різані рани в області лівої щоки, лівого крила носа. Проникаючі колото-різані поранення як у сукупності, так і кожний окремо відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя). Непроникаючі ушкодження як у сукупності, так і кожний окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я);

Описані тілесні ушкодження обох потерпілих утворилися від дії травмуючого предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості, за давністю можуть відповідати строку утворення 23.02.2012 р., приблизно 22.10 год.;

До справи приєднані речові докази, а саме, вилучені під час огляду місця події в'язана шапочка ОСОБА_1, зі слідами бурої речовини; ніж розкладний зі слідами речовини бурого кольору; вилучені 24.02.2012 р. в КМКЛ ШМД одяг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зі слідами пошкодження.

За висновком стаціонарної судової комісійної психолого-нарколого-психіатричної експертизи №181 від 11.04.12 р. ОСОБА_3 є осудним, на момент вчинення інкримінованих злочинів міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Суд у постановленому вироку належним чином проаналізував показання засудженого ОСОБА_3, в яких він заперечував свою вину в умисному заподіянні потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень і наполягав, що діяв в межах необхідної оборони, захищаючись від нападу групи осіб, визнав їх недостовірними, навів докази на їх спростування і обгрунтовано розцінив їх як намагання засуджого таким чином уникнути відповідальності за вчинені злочини.

З такими висновками погоджується і колегія суддів з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, потерпілий ОСОБА_1, відвівши ОСОБА_3 з проїжджої частини на безпечну відстань від дороги та утримуючи його за одяг, намагався таким чином заспокоїти останнього та запобігти тому, щоб ОСОБА_3 знову не вийшов на дорогу і не потрапив під проїжджаючі автомобілі. Будь-яких протиправних та неправомірних дій потерпілі по відношенню до ОСОБА_3 не вчиняли ні до того, як ОСОБА_3 наніс ножем потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесні ушкодження, так і в процесі їх нанесення, а тому підстав вважати, що ОСОБА_3 діяв саме з метою захисту своїх прав та інтересів від неправомірних дій потерпілих, немає.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляції засудженого про те, що він наніс потерпілим ножем тілесні ушкодження, захищаючись від нападу групи осіб. Як встановлено судом, тілесні ушкодження ОСОБА_3 став наносити потерпілому ОСОБА_1 ще до того, як на місце події підійшов потерпілий ОСОБА_2.

Предметом перевірки судом першої інстанції були виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді різаних ран кисті руки та ссаден на голові. Дослідивши у сукупності висновок судово-медичної експертизи № 981 від 30.03.2012р, показання підсудного, потерпілих та свідків, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що різані рани на руці ОСОБА_3 зазнав під час власноручного нанесення ударів ножем потерпілим. Що ж до решти тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, зокрема, саден на голові, то, як стверджували свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ці тілесні ушкодження він заподіяв собі після затримання і поміщення до службового автомобіля, де навмисно бився головою об виступаючі частини.

Окрім цього, кількість заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень та їх локалізація (ОСОБА_1 дві колото-різаних рани, а ОСОБА_2 - сім проникаючих та непроникаючих колото-різаних ран в область життєво-важливих органів) приводить колегію суддів до висновку, що ОСОБА_3 діяв не в межах необхідної оборони, а з прямим умислом на заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та тяжких тілесних ушкоджень. При цьому будь-якого посягання на ОСОБА_3, яке б загрожував його життю та здоров'ю, потерпілі не вчиняли і підстав сприйняти їх дії як напад у нього не було.

Суд також дав оцінку показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 які нібито бачили, як потерпілі бігли за ОСОБА_3, та наздогнавши, наносили йому удари, а той захищався від них. Суд, враховуючи, що ці особи є знайомими ОСОБА_3 і зацікавлені у справі, показання свідка ОСОБА_5 непослідовні, визнав показання вказаних свідків неправдивими і такими, що мали на меті сприяти засудженому уникнути кримінальної відповідальності.

Разом з тим, показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини заподіяння їм тілесних ушкоджень ОСОБА_3, суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони є послідовними протягом досудового та судового слідства, узгоджуються з іншими наведеними у вироку доказами. Доводи апеляції засудженого та його захисника про те, що потерпілі під час досудового слідства та в суді неодноразово змінювали свої показання, намагаючись таким чином обмовити ОСОБА_3, матеріалами справи не підтверджуються, а тому є безпідставними.

Не ґрунтується на матеріалах справи і апеляційні доводи захисника засудженого про порушення права ОСОБА_3 на захист, внаслідок того, що йому захисники призначались слідчим на час проведення окремих слідчих дій, з порушенням порядку визначеного ч.1 ст.47 КПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2012 року ОСОБА_3 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України. Протягом досудового слідства всі слідчі дії проводились з ним за участі захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які призначались йому слідчим. Незважаючи на те, що дані захисники призначались слідчим не через адвокатське об'єднання, колегія суддів не вбачає в даному випадку істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке б тягло скасування вироку. Як видно з матеріалів справи, позиція ОСОБА_3 як до пред'явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.115 КК України, так і до зміненого прокурором обвинувачення за ч.2 ст.125 та ч.1 ст.121 КК України протягом досудового слідства та в суді, де інтереси підсудного захищав також захисник ОСОБА_4 за угодою, залишалась незмінною. Отже, незалежно від персоналій захисників, ОСОБА_3 притримувався обраної ним позиції захисту. В матеріалах справи також відсутні будь-які дані, які б свідчили про неналежне виконання захисниками своїх повноважень по здійсненню захисту ОСОБА_3 на досудовому слідстві. А відтак, твердження в апеляції на порушення досудовим слідством права на захист, безпідставні.

Органами досудового слідства достовірно встановлено місце вчинення злочину, у тому числі і місце, де ОСОБА_1 забрав ОСОБА_3 з проїжджої частини дороги та місце, де засуджений заподіяв тілесні ушкодження потерпілим, і це було перевірено судом, а тому доводи апеляції, що неправильно визначено місце вчинення злочину необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно і обґрунтовано дав оцінку доказам, належним чином перевірив їх у сукупності в ході судового слідства та вмотивовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ними інкримінованих їм злочинів і вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.125 та ч.1 ст.121 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Призначене судом покарання відповідає вимогам ст.65 КК України. При цьому суд врахував, ступінь тяжкості вчиненних ОСОБА_3 злочинів, фактичні обставини справи, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий за умисні злочини, за місцем роботи характеризується позитивно, відсутність обставин, що пом'якшують покарання. Суд на законних підставах визнав обставинами, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів. З урахуванням наведеного судом обгрунтовано призначено ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч.2 ст.125 та ч.1 ст.121 КК України та за правилами ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, а також підстав для скасування вироку, в тому числі на які учасники процесу посилаються у поданих апеляціях, по справі не встановлено, в зв'язку з чим подані по справі апеляції задоволенню не підлягають.

Питання про те, що суд у вироку невірно визначив початок строку відбуття покарання з 24.02.2012 року, оскільки ОСОБА_3 фактично був затриманий працівниками міліції 23.02.2012 року о 23 год. 30 хв, може бути вирішенню судом першої інстанції в порядку, визначеному ст.ст.409, 411 КПК України.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 377 КПК України 1960 року, п.11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Подільського районного суду м.Києва від 26 грудня 2013 року, постановлений відносно ОСОБА_3, залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

Судді:

___ ___ ___

Мосьондз І.А. Полтавцева Г.А. НововС.О.

Справа №11/796/301/2014

Категорія КК: ст.121, 125

Головуючий в 1 інст. Отвіновський П.Л.

Головуючий у апеляційній інстанції Мосьондз І.А.