Ухвала суду № 38237026, 14.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 березня 2014 року Справа № 910/6347/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В.суддів:Данилової Т.Б., Малетича М.М., Могил С.К., Панової І.Ю.,

розглянувши заяву Антимонопольного комітету Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 26.11.2013у справі№ 910/6347/13за позовом Антимонопольного комітету УкраїнидоКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"простягнення пені у сумі 88200 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі №910/6347/13 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до загального фонду Державного бюджету України пеню у розмірі 79800 грн. 00 коп.; стягнуто з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/6347/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у даній справі судові рішення попередніх інстанцій залишені без змін.

Антимонопольний комітет України подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі № 910/6347/13, в якій заявник просить постанову Вищого господарського суду України від 26.11.2013 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким скасувати судові рішення попередніх інстанцій та позов Антимонопольного комітету України задовольнити.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. При цьому заявник, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5017/2913/2012, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі № 910/6347/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, в частині, що стосується доводів заявника, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткову відмову в позові щодо стягнення з відповідача пені у зв'язку з простроченням сплати штрафу, що накладений рішенням АМК України. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідач до закінчення встановленого законодавством строку для оплати штрафу оскаржив рішення АМК України до господарського суду, таким чином станом на 04.12.2012 (наступний день після винесення рішення господарським судом) строк оплати штрафу не настав, а кількість днів прострочення сплати штрафу є меншою, ніж зазначено позивачем у розрахунку, в зв'язку з чим сума пені підлягає зменшенню.

У постанові від 26.03.2013 у справі №5017/2913/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України та пені у зв'язку з простроченням виконання зазначеного рішення, виходячи при цьому з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що присуджена до стягнення пеня нарахована відповідачу за період коли судовий розгляд чи перегляд справи не здійснювалися, оскільки нарахування пені, у зв'язку з оскарженням такого рішення, зупиняється лише на час фактичного розгляду справи в суді, за який пеня у даному випадку не нараховувалась.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права, судові рішення в цих справах прийнято і застосовано норми права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

З огляду на викладене підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Антимонопольному комітету України у допуску справи № 910/6347/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Бакуліна Судді Т.Данилова М.Малетич С.Могил І.Панова