Рішення № 3823453, 02.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2009 р. Справа № 10/1164

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:

позивача –Васечко О.І. –за довіреністю,

Гаврилюка А.В. –за довіреністю,

відповідача –Науменка А.Є. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Сінергія"

до Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу „Птахофабрика Миронівська” ВАТ „Миронівський хлібопродукт”

про стягнення 77 905,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 26 344,80 грн. заборгованості за договором підряду № 277 юр, укладеного сторонами 03.04.2007 року, 48 210,98 грн. пені, 2 818,89 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 531,10 грн. –3% річних.

Позивач подав суду заяву про зміну позовних вимог, у зв’язку з помилкою, допущеною ним при визначенні розміру пені, та донарахуванням розміру інфляційних, річних за час після подачі позову до суду, до вирішення спору судом.

Згідно з цією заявою вимоги позивача до відповідача полягають у стягненні 26344,80грн. основного боргу по оплаті виконаних робіт; 3170,04 грн. неустойки (пені), 3424,82 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 650.20 грн. - 3% річних за час прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання.

Крім того, позивач просить суд вказати у рішенні суду про обставини, що є підставою для повернення 443,15 грн. державного мита, сплаченого у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що позивач, подаючи позов, не врахував своїх зобов’язань по списанню використаних при виконанні робіт матеріалів, на загальну суму 81163,86 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані суду докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів, що він, згідно з умовами договору підряду № 277юр на монтаж систем електроосвітлення в корпусі утилізації забійного цеху с. Степанці, Канівського району, укладеного сторонами 03.04.2007 р. (у подальшому тексті «договір»у відмінках), виконав для відповідача електромонтажні роботи, вартість яких становить 26 344,80 грн.

Це підтверджено поданими суду доказами –копіями вказаного договору та додатків 1-3 до нього, копією акту приймання виконаних робіт, складеного та засвідченого сторонами 08.07.2008 р., іншими матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Встановлений договором сторін строк оплати відповідачем вказаних робіт сплинув у серпні 2008 р. З цього часу у відповідача виникли грошові зобов’язання перед позивачем на суму 26344,80 грн. Доказів виконання цього зобов’язання відповідачем не подано.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин, згідно з вказаними нормами чинного законодавства, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача борг у заявленій до стягнення сумі –26344,80грн.

На підставі п. п. 7.3.2 договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 48210,98 грн. Однак, визначаючи розмір пені позивач не врахував положень ст. 3 чинного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Внаслідок цього розмір пені встановлений позивачем неправильно. Стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3170,04 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За викладених обставин та згідно з вказаною нормою ЦК України позивачем нараховані та підлягають стягненню з відповідача 3424,82 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 650.20грн. - 3% річних за час прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання.

Заперечення відповідача проти позову не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, тому не можуть бути враховані судом при вирішенні судом цього спору.

Наявність чи відсутність заборгованості позивача перед відповідачем по матеріалах, неподання позивачем доказів списання матеріалів, на що посилається відповідач у своїх запереченнях, не звільняє відповідача від зобов’язання оплати позивачеві виконаних робіт за договором.

З поданих суду матеріалів вбачається, що заборгованість позивача по матеріалах, на яку посилається відповідач, визначена позивачем із усіх цивільно-господарських правовідносин сторін, а не лише правовідносин за договором підряду, з якого виник цей спір.

Наявність вказаної заборгованості позивача не є предметом цього спору та предметом дослідження судом при вирішенні цього спору.

Вимога позивача про відображення у рішенні суду обставин, що є підставою для повернення частини сплаченого державного мита, задоволенню судом не підлягає, оскільки висновок позивача про оплату ним державного мита у більшому розмірі, ніж встановлений чинним законодавством, є помилковим.

Помилка позивача при визначенні розміру неустойки (пені) при подачі позову до суду, як і перерахунок позивачем розміру пені в період розгляду судом спору, згідно з ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито» не є підставою для повернення позивачеві частини сплаченого державного мита із державного бюджету.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем покладаються судом на сторони, пропорційно сумі задоволених судом вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі відокремленого підрозділу „Птахофабрика Миронівська” ВАТ „Миронівський хлібопродукт”, Черкаська область, с. Степані, вул. Жовтнева, 25, код 33111566, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Сінергія", м. Київ, вул. Каштанова, 4, к. 10, код 34624989, 26344,80 грн. основного боргу по оплаті виконаних робіт; 3170,04 грн. пені, 3424,82 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 650.20 грн. 3% річних, 335,90 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 50,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позову відмовити.

Суддя В.В. Шумко

Рішення підписане 05.06.2009 р.