Рішення № 38234343, 25.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/13/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2014 Справа № 908/287/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/287/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс», м. Київ

до відповідача: Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, м. Преслав

про стягнення 36034,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача- не з'явився

від відповідача - Марков А.В., довіреність № 215 від 24.03.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунальної установи "Преславський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості в сумі 30052, 51 грн., пені в сумі 2529, 82 грн., трьох процентів річних в сумі 580, 81 грн., штрафу в сумі 8586, 43 грн. та відсотків за користування товарним кредитом в сумі 7066,63 грн. за Договором поставки № ЗМ305 від 25.04.13 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача. Так, неприбуття у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

До прийняття рішення по справі позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову в розумінні п. 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:

· основний борг - 17 529, 84 грн.;

· пеня - 2 465,60 грн.;

· штраф в сумі 8586, 43 грн.;

· відсотки за користування товарним кредитом в сумі 6 886, 32 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Так, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за договором. За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується по суті відповідно до ст. 55 ГПК України, з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем.

Відповідач по справі - Комунальна установа «Преславький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради надав, в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву в якому визнав борг. Проти нарахування штрафу, пені та трьох процентів річних заперечує, оскільки всі фінансові зобов'язання з боку відповідача вчасно зареєстровані у казначейській службі. Таким чином відповідач зробив всі залежні від нього дії, спрямовані на оплату товару згідно договору, а відтак його вина у порушенні строків оплати відсутня.

Разом з тим, безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про сплату ним боргу в сумі 1000, 00 грн. на підтвердження чого надав платіжне доручення № 53 від 19.03.2014 року та виписку банку по рахунку від 20.03.2014 року з відміткою перо перерахування вказаних коштів 19.03.2014 року.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься. Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 25.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс», далі Постачальник, та Комунальною установою «Преславький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, далі Покупець, був укладений Договір поставки № ЗМ305, далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива, далі Товар, асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії якого визначається сторонами у Специфікації(ях) до Договору або видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах визначених Договором.

Згідно з умовами пунктів 4.1., 4.4, 4.5, 4.6. Договору поставка товару здійснюється у відповідності з замовленням покупця, в якому зазначаються кількість та найменування товару. Строк поставки визначається у відповідній Специфікації до Договору або погоджується сторонами у відповідному замовленні Покупця. Товар повинен бути поставлений покупцю у кількості і якості, що визначені даним Договором. Датою поставки партії Товару вважається дата, вказана в видатковій накладній на відповідну партію.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури порядку і визначені у Специфікації (ях), які є невід'ємною частиною Договору. Датою поставки вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Умовами п. 5.8 та п.п. 5.8.2., 5.8.3. Договору сторони погодили, що в разі поставки Товару до його повної оплати Покупець зобов'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом, початком нарахування яких вважається наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору або наступний день за днем поставки неоплаченого покупцем Товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати). Плата за користування Товарного кредиту становить 0, 1 % від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної у п. 5.8.2. до дня оплати товару в повному обсязі.

Положенням п. 9.1 Договору сторони визначили, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 року, а в частині невиконання зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними.

Пунктом 2.4. Договору сторони визначили, що загальна сума договору визначається шліхом складання усіх рахунків та специфікацій даного договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. (п. 6.1. Договору).

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 42 932, 16 грн., про що свідчать підписані сторонами специфікація № 1 від 25/04.2013 року та видаткова накладна № 134 від 29.04.2013 року, а останній його прийняв без зауважень та заперечень. При цьому, відповідно до графіку оплати, зазначеному у вказаній специфікації, позивач сплачує за Товар ананасовий платіж у сумі 12879, 65 грн. до 19.05.2013 року та відстрочений платіж у сумі 30052, 51 грн. до 01.08.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 28.11.2013 року передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області платіжні доручення на перерахування спірних грошових коштів на адресу відповідача, які зареєстровані останньою у реєстрах фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів в сумі 30052, 51 грн. Однак, сплачено було лише частину, зокрема:

- 10.02.2014 року сплачено грошові кошти в сумі 8562, 13 грн.;

- 17.02.2014 року сплачено грошові кошти в сумі 1960, 54 грн.;

- 18.02.2014 року сплачено грошові кошти в сумі 2000, 00 грн. Втім, не сплаченими залишилися грошові кошти в сумі 17529, 84 грн., які позивач і намагається стягнути.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2465, 60 грн. 02.08.2013 року по 30.01.2014 року. передбачену сторонами в пункті 7.4. Договору. Так, за порушення строку оплати, який вказано у відповідній (их) Специфікації (ях) до Договору та (або) п. 5.1.,. та (або) п. 9.3. даного Договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього також три проценти річних в сумі 565, 99 грн. за період з 02.08.2013 року по 30.01.2014 року.

За порушення строку оплати позивач додатково намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 20 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару, а саме в сумі в сумі 8586, 43 грн., що передбачено п. 7.5 Договору.

Разом з тим, враховуючи положення п. 5.8 Договору та ст. ст. 536, 694 ЦК України, позивач намагається стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в сумі 6 886, 32 грн. за період з 02.08.2013 року по 30.01.2014 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Незалежно від того, що у Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зазначення відповідачем про те, що він виконав всі дії, необхідні та передбачені чинним законодавством для своєчасної оплати прийнятого Товару за Договором не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки повна оплата за прийнятий Товар з його боку фактично не була проведена, тобто зобов'язання залишились невиконаними належним чином та в повному обсязі.

При цьому, судом прийнято до уваги посилання відповідача на приписи ст. 614 ЦК України щодо відсутності його вини. Втім, у відповідності до ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 625 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання з огляду на приписи ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.

Щодо заперечень проти стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат у зв'язку з відсутністю вини в діях відповідача, суд зауважує, що відповідно до положень чинного цивільного законодавства наявність вини не є підставою для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат. Підставою для стягнення зазначених коштів є факт несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, який підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем погашено основний борг за Договором в сумі 1000, 00 грн., тому провадження у справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» до Комунальної установи «Преславький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради щодо стягнення з останнього боргу в зазначеній сумі слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, позивач довів суду, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, а наявність боргу по оплаті поставленого товару в сумі 16 529, 84 грн. підтверджено доказами по справі. Відповідач доказів оплати поставленого товару суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в зазначеній сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України, а тому судом позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2465, 60 грн. за період з 02.08.2013 року по 30.01.2014 року підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Оскільки розрахунок трьох процентів річних відповідача приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 565, 99 грн. також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом, суд зазначає наступне, зокрема:

Відповідно до п. 14.1.245. статті 14 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Проценти, як це визначено у п. 14.1.206. Податкового кодексу України - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна, до яких включається, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Так, умовами п. 5.8 та п.п. 5.8.3. Договору Покупець зобов'язався сплатити 0, 1 % від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної у п. 5.8.2. до дня оплати товару в повному обсязі за користування товарним кредитом.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тому, передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Відтак, судом зроблено перерахунок процентів, а тому з відповідача підлягає стягненню проценти в сумі 6886, 32 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 8586, 43 грн., слід звернути увагу сторін, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Відтак вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 8586, 43 грн. також підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1827, 00 грн. покладаються на відповідача у справі - Комунальної установи «Преславький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.03.2014 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 22, 33, ч. 3 ст. 43, 44, 48, 49, 55, 75, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» до Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради щодо стягнення боргу в сумі 1000, 00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» до Комунальної установи «Преславький психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунальної установи «Преславський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, 72145, с. Преслав, вул. Комінтерна, буд. 137 А, код ЄДРПОУ 03188582, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс», 08296, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна, буд. 11, код ЄДРПОУ 37508617, борг в сумі 16529 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 84 коп., пеню в сумі 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 60 коп., три проценти річних в сумі 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп., штраф в сумі 8586 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 43 коп., проценти в сумі 6 886 (шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 32 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 31.03.2014 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.