Ухвала суду № 38233028, 15.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/18973/2012

Провадження № 11-кп/779/77/2014

Категорія ст. 143 ч. 5 КК України

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач Стефурак Є.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Стефурака Є.М.,

суддів Стефанів Н.С., Дячука В.М.,

з участю секретаря судового засідання Шандаловича А.І.,

прокурора Рибки Л.Я.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13 на вирок Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_2;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Чернівці, жителя АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 143, ч.5 ст. 143 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки та жительки АДРЕСА_1;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Львів, жителя АДРЕСА_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 143 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 143 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний ухвалами суду від 18.10.2013 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_4- скасовано.

Запобіжний захід у виді застави, обраний ухвалою суду від 17.01.2013 року ОСОБА_3- скасовано. Визначено повернути заставодавцю внесену ним заставу у розмірі 34 410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) гривень по пред'явленню квитанції, згідно якої внесено заставу.

Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, обраний постановою слідчого від 14.11.2012 року ОСОБА_5 - скасовано.

Запобіжний захід у виді застави, обраний постановою суду від 26.06.2012 року ОСОБА_6 - скасовано. Визначено повернути ОСОБА_6 внесену ним заставу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень згідно квитанції №k18/Q/52 від 26.06.2012 року.

Цивільні позови ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_16, до ОСОБА_2, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Процесуальні витрати в сумі 9055, 20 грн. (дев'ять тисяч п'ятдесят п'ять гривень двадцять копійок) за проведення судово-почеркознавчих експертиз № 09/03-348, 09/03-339, 09/03-344, 09/03-338, 09/03-341, 09/03-347, 09/03-336, 09/03-349, 09/03-337, 09/03-340, 09/03-346, 09/03-351 (т.16 а.с.8, 32, 52, 72, 91, 113, 135, 156, 179, 198, 218, 237); № 09/03-342, 09/03-350, 09/03-343,09/03-345, 09/03-450, 09/03-458, 09/03-464 (т. 17 а.с. 8, 29,50, 69, 97, 117, 141) - прийнято за рахунок держави.

Процесуальні витрати в сумі 10 387,68 грн. (десять тисяч триста вісімдесят сім гривень шістдесят вісім копійок) за проведення комп'ютерно-технічних експертиз № 09/26-106 (т.18 а.с.9-23), за експертні роботи №09/26-112, №09/26-113, №09/26-109, № 09/26-111, №09/26-114,№09/26-113 (т. 18 а.с. 37-41, 54-62, 75-83, 96-101, 114-119, 132-141) - прийнято за рахунок держави.

Вирішено питання речових доказів.

Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження.

Не погоджуючись із вказаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, просив вирок суду першої інстанції скасувати та постановити обвинувальний вирок.

Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також подали апеляційні скарги, у яких просять вирок Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року скасувати, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 5 ст. 143 КК України та призначити покарання в межах санкцій. Крім того, просять задовольнити заявлені ними цивільні позови в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги прокурор вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що оскаржуваний вирок є необґрунтованим, оскільки викладені у ньому висновки не містять пояснення підстав, на яких суд, за наявності суперечливих доказів, визнав достовірними одні з них та відкинув інші. Крім того, вказане судове рішення є невмотивованим, оскільки в ньому не наведено належних та достатніх мотивів та підстав, з яких докази обвинувачення визнано неналежними та недопустимими.

У поданій апеляції прокурор також вказує на допущене судом істотне порушення кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обгрунтоване рішення, яке полягало у здійсненні судового провадження, всупереч вимогам ст. 325 КПК України, за відсутності потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_12 у поданій апеляційній скарзі вказує на незаконність вироку Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого рішення. Зазначає, що її не повідомляли про кількість анатомічних утворень, що будуть вилучатись у її померлого батька та не погоджується з висновками суду про неприйняття доказів отримання обвинуваченими незаконної винагороди за продаж зазначених анатомічних утворень. Крім того, вважає незаконним рішення суду першої інстанції в частині залишення її цивільного позову про відшкодування моральної шкоди без розгляду.

В доводах апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_13 вказує на істотні порушення судом першої інстанції вимог КПК України, оскільки він не був повідомлений про закінчення судового слідства, а також про час судового засідання, під час якого проведено судові дебати, а тому не мав змоги висловити свою думку. У зв`язку із зазначеними порушеннями вирок Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року, на думку потерпілого, є незаконним та не може залишатись в силі.

На вказані апеляційні скарги підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подали заперечення, у яких зазначають про безпідставність зазначених скарг та просять залишити вирок Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу частково та апеляційні скарги потерпілих, думку обвинувачених та їх захисників, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим та заперечили доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілих, доводи потерпілих, які підтримали подані ним апеляційні скарги та апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувались в тому, що вони, за попередньою змовою групою осіб, вчинили порушення встановленого законом порядку трансплантації тканин людини та незаконну торгівлю тканинами.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувались в тому, що вони, за попередньою змовою групою осіб вчинили пособництво в порушенні встановленого законом порядку трансплантації тканин людини та у незаконній торгівлі тканинами людини.

Згідно обвинувального акту вказані особи впродовж 2008-2011 років, працюючи в Івано-Франківському ОБСМЕ, діючи за попередньою змовою, здійснювали свою діяльність по вилученню тканин з донорів-трупів у порушення вимог: ст. 16 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» - без дозволу і без присутності судово-медичного експерта, що проводив розтин, без повідомлення упродовж 24 годин районного чи міського прокурора, без додавання актів вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів до медичних документів померлої особи, а також без отримання згод у подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті; ст. 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу» - без отримання згоди у чоловіка, дружини, близьких родичів померлого, та інших осіб, які взяли на себе зобов'язання поховати померлого та мають відповідне свідоцтво про смерть; Інструкції щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів у донора-трупа, затвердженої наказом МОЗ України № 26 від 25.09.2000, - без дозволу і без присутності судово-медичного експерта, без отримання згод у чоловіка, дружини, близьких родичів померлого, та інших осіб, які взяли на себе зобов'язання поховати померлого та мають відповідне свідоцтво про смерть; Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 №6 - без дозволу експерта, і без відповідного запису у протоколі розтину.

При цьому, використовуючи психологічний вплив на родичів померлого та інших осіб, які взяли на себе зобов'язання поховати померлого та обман, достовірно знаючи про вилучення з тіл донорів-трупів анатомічних матеріалів в значно більшій кількості (від 25 до 60 штук), отримували від них згоду на взяття анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів у донорів-трупів в приблизній кількості від одного до п'яти фрагментів, взамін на безкоштовне проведення швидкого (позачергового) судово-медичного розтину трупа, його туалету, одягання та видачу з моргу, а окремим громадянам вказаної категорії, використовуючи їх психологічний стан, пов'язаний зі смертю родичів чи інших близьких осіб, пояснювали що вони дають згоду на проведення розтину трупа.

Після вилучення анатомічних матеріалів у донорів-трупів, працівники ОБСМЕ, маскуючи свої злочинні дії виконанням умов договору № 5 від 27.11.2007 про науково-медичне співробітництво в галузі біоімплантології, на підставі актів здачі-приймання передавали їх працівникам ДНВП «Біомплант» МОЗ України, фактично незаконно продаючи їх, за що отримували грошову винагороду в сумі від 2500 грн. до 4000 грн. за фрагменти кісткових та сполучних тканин аутопсійного походження з одного донора-трупа.

Перевіривши законність вироку, який оскаржується прокурором та потерпілим ОСОБА_13, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про допущені судом істотні порушення кримінального процесуального закону є обгрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог п.1), п.2) п.7) ч. 3 ст. 56 КПК України потерпілий під час судового провадження в будь-якій інстанції має право, в тому числі, бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім того, відповідно до вимог ст. 325 КПК України суд вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини справи лише в тому разі, якщо в судове засідання не прибув потерпілий, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Вимоги вказаних положень кримінального процесуального закону судом першої інстанції були порушені.

Так, зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, про час та місце проведення підготовчого судового засідання не було належним чином повідомлено всіх потерпілих, однак всупереч вимогам ст. ст. 56, 135, 136, 139, ч.2 ст. 314 КПК України судом першої інстанції проведено підготовче засідання та кримінальне провадження на підставі обвинувального акта було призначено до судового розгляду, протягом якого суд не повідомляв ряд потерпілих взагалі, окремих потерпілих повідомляв епізодично про дату, час та місце судового засідання, достатніх заходів для їх явки в засідання не вживав, проводивши судовий розгляд за відсутності потерпілих, тим самим порушивши права останніх та допустивши істотне порушення вимог діючого КПК України, що вплинуло на повноту та всебічність дослідження фактичних обставин справи.

Призначаючи 25 листопада 2013 року комісійну судово-медичну експертизу, суд не викликав в судове засідання потерпілих, вирішив дане питання у їх відсутності.

Однак, в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 року « Про практику застосування судами законодавства, що передбачає права потерпілих від злочинів» вказано, що при призначенні і проведенні експертизи суду належить з`ясувати думку потерпілого та його представника щодо її необхідності і доцільності, а також забезпечити їх активну участь у підготовці питань, що виноситься на розгляд експертизи.

Обгрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження, є і доводи потерпілого ОСОБА_13 викладені в апеляційній скарзі про те, що він не був повідомлений належним чином про закінчення судового слідства та про час та місце судового засідання, під час якого проведено судові дебати.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 року « Про практику застосування судами законодавства, що передбачає права потерпілих від злочинів», розгляд справи за відсутності потерпілого без виклику його в судове засідання є істотним порушенням кримінального процесуального закону і може бути підставою для скасування вироку.

Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, прийняте судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.

Тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування вироку суду з призначенням нового судового розгляду. Решта доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підлягають врахуванню судом першої інстанції при повторному розгляді кримінального провадження.

К е р у ю ч и с ь ст. ст. 405, 407, 412, 419, КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2014 року скасувати, а матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 143, ч.5 ст. 143 КК України та ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 143 КК України направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Є.М. Стефурак

Н.С. Стефанів

В.М. Дячук

Згідно з оригіналом

Суддя Є.М. Стефурак