Рішення № 3823205, 09.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2009 р.

Справа № 18/749

За позовом міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький

до закритого акціонерного товариства „Електромонтаж-466” м. Хмельницький

про стягнення 93291,48 грн.

Суддя В.А.Саврій

Представники:

Від позивача - Ялівчук А.О.- за довіреністю №15/09 від 08.01.2009 р.

Від відповідача - не з’явився

Суть спору: в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93291,48 грн. заборгованості згідно договорів на постачання теплової енергії №790/175 від 31.01.2003 року та №1943/175 від 23.05.2008 року.

09.06.2009 року представник позивача в судове засідання з’явився, а також повідомив суд, що відповідач частково здійснив проплату за послуги з теплопостачання 29.05.2009 року в сумі 15124,50 грн. та 02.06.2009 року в сумі 588,59 грн., а всього 15713,09 грн., додавши до справи відповідну довідку про оплату.

Відповідач незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи відзив на позов суду не представив, повноважного представника в судове засідання не направив, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

31.01.2003 року та 23.05.2008 року між МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький та ЗАТ „Електромонтаж-466” м. Хмельницький були укладенні договори на постачання теплової енергії №№790/175, 1943/175, згідно з якими позивач постачає відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладених договорів.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 вказаних договорів відповідач повинен був здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно одержаних від постачальника рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Однак, оплату відповідач здійснює несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушує вимоги чинного законодавства та умови укладених договорів.

Станом на 01.04.2009 року заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2007 року по 01.04.2009 року становить 81660,70 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Крім цього оскільки відповідач провів часткову проплату в сумі 15713,09 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а тому суд приходить до висновку, що в цій частині стягнення суми основного боргу провадження у справі належить припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Статтею 173 ГК України встановлено, що однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарські договори.

Згідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у разі прострочення боржником виконання грошового зобов’язання, він на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми. Позивачем правомірно заявлено до стягнення 6109,17 грн. інфляційних втрат та 845,71 грн. три відсотки річних.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до п. 7.2.3 договору пеню у розмірі 4675,89 грн. за період з грудня 2007 року по квітень 2008 року.

Вирішуючи питання про стягнення пені судом враховується, що статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,5 належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Статтями 256-258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Позивач у позовній заяві та у поданому розрахунку просить стягнути з відповідача пеню за період з грудня 2007 року по квітень 2008 року. Втім, ст. 258 ЦК України передбачений скорочений термін позовної давності в один рік який застосовується, крім іншого, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). А отже у позові в частині стягнення 4675,89 грн. пені слід відмовити.

З огляду на викладене вимоги позивача заявлені обґрунтовано, підтверджені поданими в суд документами і підлягають частковому задоволенню з покладанням судових витрат на відповідача.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116, п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

Позов міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький до закритого акціонерного товариства „Електромонтаж-466” м. Хмельницький про стягнення 93291,48 грн. задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Електромонтаж-466” м. Хмельницький, вул. Сковороди, 7 (код ЄДРПОУ 01417558) на користь міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5 (р/р 26004600015051 в Хмельницькій філії „Брокбізнесбанку” м. Хмельницького, МФО 315858, код ЄДРПОУ 03356571) 65947,61 грн. (шістдесят п’ять тисяч дев’ятсот сорок сім грн. 61 коп.) основного боргу, 6109,17 грн. (шість тисяч сто дев’ять грн. 17 коп.) інфляційних втрат, 845,71 грн. (вісімсот сорок п’ять грн. 71 коп.) 3% річних, 886,16 грн. (вісімсот вісімдесят шість грн. 16 коп.) витрат по оплаті державного мита та 112,09 грн. (сто дванадцять грн. 09 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У позові, щодо стягнення 15713,09 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

У позові, щодо стягнення 4675,89 грн. пені відмовити.

Суддя