Ухвала суду № 38230422, 08.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7639/13 Головуючий у 1 інстанції: Гайдук А.М.

Провадження № 22-ц/783/2906/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

з участю секретаря Гацій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Паращак М.Т., заінтересовані особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання неправомірними постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою суду скаргу задоволено. Поновлено пропущений строк з поважних причин 10-ти денний строк для подання скарги на постанову старшого державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Паращак Мар»яна Тарасовича серія ВП № 40044310 «Про накладення штрафу» від 15 жовтня 2013 року та постанову серія ВП № 40062633 «Про накладення штрафу» від 15 жовтня 2013 року. Постанову старшого державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Паращак Мар»яна Тарасовича серія ВП № 40044310 «Про накладення штрафу» від 15 жовтня 2013 року та постанову серія ВП № 40062633 «Про накладення штрафу» від 15 жовтня 2013 року визнано неправомірними. Визнано дії старшого державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Паращак Мар»яна Тарасовича щодо винесення постанови серія ВП № 40044310 «Про накладення штрафу» від 15 жовтня 2013 року та постанови серія ВП № 40062633 «Про накладення штрафу» від 15 жовтня 2013 року неправомірними.

Ухвалу суду оскаржив ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції. В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм процесуального права. Зазначає, що 07.10.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано боржнику до виконання рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме : АДРЕСА_1, та надано термін для добровільного виконання до 14.10.2013 року. Стверджує, що постанову ОСОБА_2 отримала 10.10.2013 року особисто, що стверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення. Вважає, що ВДВС виконавчі дії проведено з дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовити.

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, а тому відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п.7 ч.2 вказаної статті виконанню державною виконавчою службою підлягають постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частиною 1 ст.89 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Матеріалами справи встановлено, що 15 жовтня 20134 року старшим державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МУЮ Паращак М.Т. було винесено постанови ВП №40044310 та ВП №40062633 «Про накладення на ОСОБА_2 штрафу» в розмірі 170 грн. за невиконання рішення суду, яким останню зобов»язано усунути перешкоди в користуванні пішохідним містком на річці Серет в м.Дрогобичі і переходом з будинковолодіння АДРЕСА_2 та знести самовільно вставлену там металеву огорожу, прибрати з пішохідного переходу завезений грунт.

ОСОБА_2 вважала дії державного виконавця щодо винесення вказаних постанов неправомірними у зв»язку з чим оскаржила такі, подавши скаргу в суд.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для забезпечення прав учасника виконавчого провадження, а тому постанови про накладення штрафу слід визнати неправомірними.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна у зв»язку з наступним.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №6 від 7.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за змістом пункту 7 частини другої статті 1 Закону «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. п. 1, з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк встановлений частиною другою статті 25 цього закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, предметом оскарження є постанова державного виконавця, як посадової особи органу державної влади, про накладення на боржника, який самостійно не виконав судове рішення, штрафу як одного із виду відповідальності.

Перевірка законності постанов органів державної влади та їх посадових осіб про застосування до громадян відповідальності, встановленої чинним законодавством, здійснюється відповідно до Кодексу про адміністративне судочинство України.

У зв»язку з цим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по скарзі.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307 , п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року скасувати та закрити провадження по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Паращак М.Т., заінтересовані особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання неправомірними постанов про накладення штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.