Ухвала суду № 38230035, 15.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 332/3688/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/146/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст.286 ч.2 КК України Ретинська Ю.І.

Доповідач у 2-й інстанції

Імберова Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Імберової Г.П.,

суддів Прямілової Н.С., Мульченка В.В.,

при секретарі Торбач Ю.О.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080010000278 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та цивільного позивача - ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2013 року відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Пашина Балка Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, який працює машиністом (кочегаром) котельні 2 розряду Концерну «Міські теплові мережі», проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Стоматова В.П.,

обвинувачений ОСОБА_7,

захисник ОСОБА_8,

потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3,

представник потерпілого ОСОБА_3- захисник ОСОБА_9,

представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 найсуворіше покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, оскільки судом не в достатній мірі були враховані наслідки, що настали в результаті вчиненого обвинуваченим злочину, а саме отримання трьома потерпілими, серед яких неповнолітня дитина, тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а також загибель її сина. При цьому суд у вироку не зазначив, які саме обставини він вважає такими, що пом'якшують покарання, а лише зазначив дані, що характеризують особу ОСОБА_7 Висновки суду про те, що потерпілий ОСОБА_3, який є її сином, не зазнав моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки між її синами були добрі родинні відносини. Також у вироку не зазначені її покази про те, що у разі якщо обвинуваченим будуть відшкодовані заявлені позовні вимоги її сина ОСОБА_3, її позиція щодо міри покарання може змінитися, а також невірно вказана назва підприємства, на якому працював ОСОБА_7, а саме «АБВ плюс», хоча правильною є назва «АВБ плюс».

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 найсуворіше покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_7 суд не врахував наслідки, що настали в результаті вчиненого обвинуваченим злочину, і у вироку взагалі не зазначив, які саме обставини визнані пом'якшуючими покарання, а лише зазначив дані, що характеризують особу ОСОБА_7

Крім цього, просить змінити вирок та задовольнити його цивільний позов в повному обсязі та стягнути на його користь: з СК «Провідна» матеріальну шкоду в розмірі 14574, 86 грн.; солідарно з ПП «АВБ плюс» та ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., оскільки при вирішенні його цивільного позову судом грубо порушені вимоги ст.ст.128, 129 КПК України. Крім того, при вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суд необґрунтовано послався на ч.2 ст.1168 ЦК України, оскільки в даному випадку слід керуватися ст.23 ЦК України, адже в результаті вчиненого ОСОБА_7 злочину загинув його найближчий родич - рідний брат, а його матері були заподіяні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. При цьому суд у вироку неправильно зазначив покази його матері ОСОБА_4 та не врахував її пояснення про причини, з яких вона не заявила позов, та про те, що у разі якщо обвинуваченим будуть відшкодовані заявлені ним позовні вимоги, її позиція щодо міри покарання може змінитися. Поряд з цим у вироку невірно вказана назва підприємства, на якому працював ОСОБА_7, а саме «АБВ плюс», хоча правильною є назва «АВБ плюс».

В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та цивільний позивач - ОСОБА_6 просить вирок змінити, та стягнути на його користь з цивільних відповідачів СК «Провідна», ПП «АВБ плюс» та ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., оскільки йому та його синові було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що його малолітній син пережив емоційний стрес, фізичний біль, тривалий час знаходився на лікуванні, у зв'язку з чим був позбавлений нормального спілкування з ровесниками, не мав змоги вести нормальний стан життя. Особисто він зазнав душевного стресу, дізнавшись про те, що в результаті ДТП постраждали його син та дружина, а наслідки від отриманих сином тілесних ушкоджень та морально-психологічної травми непередбачувані. Тому вважає, що суд стягнув на його користь занадто малу суму, при цьому у вироку взагалі не обґрунтував у зв'язку з чим його позовні вимоги задоволенні частково та неправильно зазначив назву підприємства, на якому працював ОСОБА_7

В запереченнях на апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 зазначають, що судом вирок винесено з урахуванням всіх обставин, враховані обставини, які пом'якшують покарання та дані про особу обвинуваченого. Також зазначають, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 жовтня 2013 року було засуджено особу, яка достовірно знаючи, що водій підприємства працював понад встановлену норму тривалості робочого часу, допустила останнього до керування транспортним засобом. Цим же вироком на користь потерпілих стягнуто 35 000 грн. моральної шкоди, однак потерпілі при розгляді справи не зазначили про ці обставини та знову наполягали на необхідності, по суті, повторного стягнення моральної шкоди. Тому просять вирок суду залишити без змін, уточнивши назву підприємства, яке повинно відшкодовувати шкоду, на правильне - «АВБ плюс».

Вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2013 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

Стягнуто в солідарному порядку з ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ПП «АБВ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді застави.

Постановлено після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави припинити та повернути заставодавцю - ОСОБА_11 заставу в розмірі 22 940 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3, його представник - адвокат ОСОБА_9, представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 підтримали апеляційні скарги;

прокурор апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 не підтримала, апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила задовольнити частково та стягнути на користь ОСОБА_3 із СК «Провідна» матеріальну шкоду у розмірі 13505 гр.;

обвинувачений ОСОБА_7, захисник ОСОБА_8 заперечували проти апеляційних скарг та просили відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши доповідача, потерпілих, адвоката ОСОБА_9, законного представника неповнолітнього потерпілого, обвинуваченого, його захисника, прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вироку ОСОБА_7 визнано винним у злочині, вчиненому за наступних обставин.

18.05.2013р., приблизно о 12 годині водій ОСОБА_7, керуючи автобусом «Мерседес 612 Б» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині від вул.Діагональної в напрямку вул.Демократичної у м.Запоріжжі. В салоні даного автобусу перебували пасажири ОСОБА_12, неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ОСОБА_13

Приблизно о 12 год. 10 хв., під час руху на закругленні проїзної частини ліворуч, розташованого в районі АЗС «WOG» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Зразкова, б.2-Б., водій ОСОБА_7, діючи в порушення вимог п.п.10.1, 2.3-6 правил безпеки дорожнього руху, не впевнився в безпеці своїх дій, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та допустив наїзд передньою частиною кузова керованим ним транспортного засобу на правий роздільний газон з подальшим перевертанням автобусу на лівий борт.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажири:

ОСОБА_12, згідно висновку судово-медичної експертизи №1704 від 15.06.2013р., отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а саме: «поєднаної травми голови і тулуба, що супроводжувалася осколковими переломами кісток мозкового і лицьового черепа, осередками забиття мозку, руйнуванням лівої мигдалини мозочка, множинними двосторонніми переломами ребер, забоями легенів і середостіння, розривами печінки», які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, складаються в прямому причинному зв'язку з настанням смерті;

ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи №1174 від 28.05.2013р., отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закритого перелому правої ключиці на рівні середньої третини», які кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, більш 21 дня, а також у вигляді: «подряпин в центрі тім'яно-потиличної частини голови, в лівій потиличній частині голови, в проекції лівого плечового суглоба», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження;

ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи №1423 від 14.06.2013р., отримала наступні тілесні ушкодження: «праворуч підшкірна і міжм'язова емфізема. Закриті переломи ребер справа 9-12 по лінії лопатки, 2-3 по пахвовій лінії, зліва - 11-12 і 8 ребер по лінії лопатки з невеликим зсувом, кісткових фрагментів, з пошкодженням тканини легенів з їх коллабіруванням (стисненням), без зміщення органів середостіння, зі скупченням крові і повітря в плевральній порожнині, з розвитком підшкірної і міжм'язової емфіземи правої половини грудної клітини, підвивих грудного кінця правої ключиці, набряк м'яких тканин в області правої ключиці», які у сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, більш 21 дня; а також: «забої м'яких тканин і подряпини в області обох колінних суглобів, забої м'яких тканин голови, тіла, кінцівок (більш точна локалізація не зазначена), подряпина в області правої щоки» кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження;

ОСОБА_13, згідно висновку судово-медичної експертизи №1337 від 20.06.2013р., отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закритих переломів 9,10,11 ребер справа по задній пахвовій лінії зі зміщенням кісткових фрагментів, з контузією нижньої долі правої легені, синці в області правої половини грудної клітини», які у сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але такими, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, більш 21 дня; а також у вигляді: «забоїв і подряпин в області обличчя, кінцівок (більш точна локалізація не зазначена)», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №34113 від 06.06.2013р., знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також смерть потерпілого і правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, журналу судового засідання, розгляд справи відносно ОСОБА_7 відбувався відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, тобто за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому головуючий не тільки належним чином з'ясував чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, але й роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Доводи потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину і постановлення нового вироку з призначенням обвинуваченому максимального строку позбавлення волі на 8 років, оскільки судом не в достатній мірі були враховані наслідки, що настали в результаті вчиненого обвинуваченим злочину, а саме отримання трьома потерпілими, серед яких неповнолітня дитина, тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а також загибель її сина та його рідного брата і не зазначення у вироку, які саме обставини пом'якшують покарання, є безпідставні.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення винного.

Крім цього, згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.) при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як вбачається з вироку, ці вимоги кримінального закону суд виконав.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_7, суд, відповідно до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання.

При цьому судом враховано, що злочин, вчинений ОСОБА_7 з необережності, законодавцем віднесений до категорії тяжких; обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину - діями, спрямованими на допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини, з'ясуванні фактичних обставин у справі, які полягають у дачі правдивих показань, добровільному частковому відшкодуванні шкоди потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння злочину, необережних дій обвинуваченого, його особи, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, оскільки саме таке покарання буде достатнім для обвинуваченого з врахуванням принципу індивідуалізації покарання.

Посилання потерпілих на те, що ОСОБА_7 має бути визначено максимальне покарання, передбачене санкцією ст.286 ч.2 КК України, яке належить відбувати реально, через вчинення злочину з спричиненням смерті потерпілому, не можуть бути визнані достатніми для ухвалення рішення щодо міри покарання, оскільки ця обставина є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.286 КК України.

Крім цього, у статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 вересня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши що, за таких обставин буде досягнута мета покарання.

Зокрема, суд врахував особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав, щиро покаявся, виключно позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем попередньої роботи, має численні нагороди, в тому числі медалі «За бойові заслуги», а також «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу».

Крім цього, обвинувачений після звільнення з роботи внаслідок ДТП працевлаштувався на іншу роботу, деяким з потерпілих сплатив моральну та матеріальну шкоди за відсутності цивільних позовів (т.2 арк.25,26,28), попросив вибачення у потерпілих. Окрім того, ОСОБА_7, перебуваючи на мірі запобіжного заходу у вигляді застави, ніяких протиправних дій не вчиняв, від слідства та суду не ухилявся.

При призначенні покарання судом також враховані і думки потерпілого ОСОБА_13, законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5, які залишили вирішення питання про покарання на розсуд суду, не висловлюючи при цьому категоричного бажання визначити покарання, пов'язане з позбавленням волі.

Крім цього, колегія суддів приймає до уваги і пояснення обвинуваченого про втомленість 18.05.2013 року, оскільки ці обставини підтверджуються вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2013 року, який був досліджений при розгляді кримінального провадження в апеляційному суді.

Вказаним вироком засуджена ОСОБА_14, яка була відповідальна за експлуатацію транспортних засобів на приватному підприємстві «АВБ плюс» і 18 травня 2013 року вона допустила до керування маршрутним транспортним засобом водія ОСОБА_7, який протягом останніх восьми днів працював понад встановлену норму тривалості робочого часу, у зв'язку з чим був фактично позбавлений можливості відпочинку та перебував у стомленому стані.

Зазначені обставини у сукупності з даними про особу ОСОБА_7 і його поведінкою свідчили про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

З урахуванням наведеного, обставин вчиненого злочину, практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу винного і того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як покарання, поведінку ОСОБА_7 за період кримінального провадження, колегія судів приходить до висновку, що рішення суду про те, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, є законним і обґрунтованим. Тому доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, цивільного позивача ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів необхідно задовольнити частково, а вирок суду змінити за наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 просив стягнути з цивільного відповідача СК «Провідна» на його користь витрати на поховання брата в розмірі 14574 грн. 86 коп., а з цивільних відповідачів ПП «АВБ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 150000гр., цивільний позивач -ОСОБА_6 просив стягнути в солідарному порядку із цивільних відповідачів СК «Провідна», ПП «АВБ Плюс» та обвинуваченого ОСОБА_7 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненим ДТП неповнолітньому синові - потерпілому ОСОБА_5

Залишаючи цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків без розгляду та відмовляючи йому в стягненні моральної шкоди, суд вказав, що СК «Провідна» не може бути цивільним відповідачем в даному кримінальному провадженні, а ОСОБА_3, який являється братом загиблого ОСОБА_12, на момент його смерті не проживав із ним однією сім'єю.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «АВБ плюс» та СК «Провідна» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком на 1 рік, починаючи з 15.11.2012 року по 14.11.2013 року, внаслідок чого останньою був виданий поліс № АВ/ 881420, яким забезпечений транспортний засіб - автобус «Мерседес 612 Б» реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а також життю і здоров'ю (на одного потерпілого) становить 50000 гр. та 100000 гр. відповідно.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (далі - Закон № 1961-IV) визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була завдана у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За таких обставин СК «Провідна» має бути цивільним відповідачем по цивільному позову потерпілого в кримінальному провадженню.

Враховуючи, що відповідно до ст.1201 ЦК України, п.27.1 ст.27 Закону № 1961-IV, у разі смерті потерпілого, особа, яка зробила витрати на поховання, має право вимагати відшкодування цих витрат, колегія суддів вважає необхідним частково задовольнити вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь матеріальної шкоди з СК «Провідна» у зв'язку з наступним.

Загальні поняття і положення щодо поховання людини визначаються і регулюються Законом України «Про поховання та похоронну справу». При цьому під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення заходів та обов'язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Так, ОСОБА_3, яким були понесені витрати на поховання рідного брата, було заявлено цивільний позов на суму 14574 гр.86 коп., в який були включені, в тому числі витрати на придбання алкогольних напоїв та поминальних обідів у день поховання та після поховання загиблого.

На думку колегії суддів, проведення поминального обіду у день поховання - 21.05.2013 року можна віднести до звичаїв та традицій у даній місцевості, пов'язаних з похованням, а витрати ж понесені на проведення поминального обіду після поховання - 26.05.2013 року (1080 гр.) та придбання алкогольних напоїв 20.05.2013 року (1183 гр.20 коп.) - не можна. Тому цивільний позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з СК «Провідна» матеріальної шкоди у розмірі 12311 гр.

Крім цього, колегія суддів погоджується з твердженнями ОСОБА_3 про те, що він є близьким родичем загиблого ОСОБА_12, оскільки ОСОБА_3 відповідно до ст.55 КПК України є потерпілим у кримінальному провадженні, а згідно ч. 6 ст.55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, положення частини першої-третьої статті поширюються на близьких родичів, яким є ОСОБА_3 відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КПК України. У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди солідарно з ПП «АВБ плюс» та ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Так, керуючись принципами розумності та справедливості, при визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів враховує ступінь тяжкості та глибину моральних страждань потерпілого, викликаних понесеною непоправною втратою рідного брата.

Крім цього, колегія суддів приймає до уваги, що злочин був вчинений не тільки внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7, але й неправомірних дій посадової особи джерела підвищеної небезпеки - ОСОБА_14, з якої вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2013 року було стягнуто на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 30000гр.

Колегія суддів також враховує, що обвинуваченим ОСОБА_7 добровільно виплачена потерпілому ОСОБА_3 моральна шкода у розмірі 10000 гр.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути моральну шкоду в солідарному порядку з ПП «АВБ плюс» та ОСОБА_7 20000 гр.

На думку колегії суддів, суд при розв'язанні цивільного позову ОСОБА_6 також не взяв до уваги наступне.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (далі - Закон № 1961-IV) «страховиком (у випадках, передбачених ''г'' і ''г''' пункту 41.1 та підпунктом ''в'' пункту 41.2 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

За таких обставин з СК «Провідна» необхідно стягнути на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 2500 гр.

Крім цього, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та враховуючи характер переживань тривалості негативних наслідків, внаслідок чого ОСОБА_6 вимушений звертатися до суду за захистом порушеного права, спричинення моральної шкоди малолітньому ОСОБА_5 так і безпосередньо йому як батькові дитини, яка потрапила в ДТП, а також стягнення на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 5000 гр. з посадової особи ПП «АВБ плюс» - ОСОБА_14, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з ПП «АВБ плюс» та ОСОБА_7 необхідно збільшити до 5500 гр.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне виправити допущену у вироку описку та вважати у всіх випадках правильною назвою цивільного відповідача - ПП «АВБ плюс», а не ПП «АБВ плюс».

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2013 року відносно ОСОБА_7 змінити.

Стягнути з СК «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 12311 гр., а також моральну шкоду в солідарному порядку з обвинуваченого ОСОБА_7, ПП «АВБ плюс» у розмірі 20000 гр.

Стягнути з СК «Провідна» на користь законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 2500 гр., з обвинуваченого ОСОБА_7, ПП «АВБ плюс» в солідарному порядку моральну шкоду у розмірі 5500 гр.

Виправити допущену у вироку описку та вважати у всіх випадках правильною назвою цивільного відповідача - ПП «АВБ плюс», а не ПП «АБВ плюс».

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Г.П. Імберова Н.С. ПряміловаВ.В. Мульченко