Постанова № 38229225, 07.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 910/22022/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 31.12.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013 року

у справі № 910/22022/13 (суддя - Картавцева Ю. В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ОТІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс»

про стягнення 120 372, 16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 року приватне акціонерне товариство «ОТІС» (позивач у справі) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Аксепт - Транс» (відповідач у справі) про стягнення в сумі 120 372, 16 грн., що становить 114 606, 00 грн. боргу та 5 766, 16 грн. - 3 % річних (а.с.8-10).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором Д2№5967М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання від 16.09.2008 року щодо оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2013 року у справі № 910/22022/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» на користь приватного акціонерного товариства «ОТІС» 92 678, 40 грн. боргу, 5 560, 70 грн. 3 % річних та 1 964, 78 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» 31.12.2013 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що акти приймання виконаних підрядних робіт підписано не уповноваженою особою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Аксепт - Транс» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.02.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року розгляд справи відкладався на 24.02.2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року розгляд справи відкладався на 17.03.2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року склад колегії суду по розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» по справі № 910/22022/13 змінено, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» прийнято до провадження у новому складі колегії з призначенням розгляду на 07.04.2014 рік.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року склад колегії суду по розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» по справі № 910/22022/13 змінено, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» прийнято до провадження у новому складі колегії.

Представники сторін у судові засідання не з'являлися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

16.09.2008 року між приватним акціонерним товариством «ОТІС» (позивач у справі, підрядник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аксепт-транс» (відповідач у справі, замовник за договором) було укладено договір Д2№5967М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання робіт по монтажу та наладці ліфтів в/п 630 кг на 7 зупинок, в/п 630 кг на 6 зупинок, за адресою: м. Київ вул. Андрющенка, 4-г. Замовник зобов'язався сплатити підряднику вартість виконаних робіт, за ціною визначеною цим договором у розділі 2 (розділ 1).

Договором сторони передбачили (п. 2.1 договору) загальну вартість робіт, яка складає 116 196 грн.

За умов п.п.2.5, 2.6. договору замовник протягом 5 днів з моменту підписання договору перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс в розмірі 50% вартості робіт та здійснює щомісячні платежі за виконані роботи на підставі актів (форми КБ-2в, КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у термін не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт. Оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів після підписання актів (п.2.7. договору).

Пунктом 9.1. договору сторони передбачили, що даний договір набуває сили з моменту його підписання сторонами. Термін дії цього договору закінчується після виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань, але не пізніше 30 грудня 2008 року (п.9.2. договору).

Згідно додаткової угоди № 2 від 02.08.2010 року до договору Д2№5967М від 16.09.2008 року сторони продовжили строк дії договору, передбаченого п.9.2. до 30 грудня 2011 року (а.с.73).

30.12.2011 року сторони підписали Додаткову угоду № 3 до договору Д2№5967М від 16.09.2008 року, якою продовжили строк його дії до 30 грудня 2013 року, а в частині оплати, до повного виконання зобов'язань за цим договором (а.с.74).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, ним виконано роботи на суму 114 606,00 грн., однак відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, вартість робіт не оплатив, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

В підтвердження виконання робіт за договором позивачем представлено акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та КБ-3: Акт №5967 М 107-1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року від 19.10.2011 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на суму 48 818,40 грн.; Акт №5967 М 107-3 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року від 19.10.2011р. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на суму 43860,00 грн.; Акт №5967 М 107-2 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2013 року від 01.07.2013 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2013 року на суму 11126,40 грн.; Акт №5967 М 107-4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2013 року від 01.07.2013 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2013 року на суму 10801,20 грн., всі акти підписано з боку підрядника (позивач у справі) начальником дільниці Калинка В.В. та з боку замовника (відповідач у справі) ОСОБА_3 (а.с.22-32).

Відповідач заперечує позовні вимоги позивача, стверджує, що акти приймання виконаних підрядних робіт від 01.07.2013 року №5967 М 107-2 на суму 111 26,40 грн. та №5967 М 107-4 на суму 10 801,20 грн. та довідки за липень 2013 року підписані з боку замовника не уповноваженою на це особою, яка на час їх підписання вже не мала таких повноважень, оскільки керівником підприємства відповідача починаючи з 14.06.2013 року є ОСОБА_4, а не ОСОБА_3

Місцевим господарським судом позовні вимоги позивача задоволено частково, визнано доведеною заборгованість відповідача по актам приймання виконаних підрядних робіт №5967М 107-1 за жовтень 2011 року від 19.10.2011 року на суму 48 818,40 грн. та №5967М 107-3 за жовтень 2011 року від 19.10.2011 року на суму 43860,00 грн., всього на суму 92 678, 40 грн. Зазначені Акти підписано від імені замовника ОСОБА_3, якій на час підписання договору та прийняття робіт за зазначеними Актами був генеральним директором товариства «Акцепт -Транс».

Посилаючись на приписи п.2 ст. 207 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підписані ОСОБА_3 акти виконаних робіт за жовтень 2013 року №5967 М 107-2 та №5967 М 107-4 на суму відповідно 11126,40 грн. та 10801,20 грн. не є належними доказам у справі, оскільки на час їх підписання генеральним директором товариства «Акцепт -Транс» була інша особа, що доведено матеріалами справи, тому позовні вимоги судом задоволено частково в сумі 92 678,40 грн. та відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 21927,60 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає необґрунтованою відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення вартості робіт на суму 21 927,60 грн. з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.09.2008 року між сторонами у справі укладено договір Д2№5967М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання, однією з умов якого сторони визначили зобов'язання відповідача, як замовника за договором, оплатити підряднику вартість виконаних робіт після підписання Актів виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3.

Виходячи зі змісту наведених норм закону, акти виконаних робіт є підтвердженням виконання певних робіт за договором, але не є зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, оскільки підставою виникнення прав та обов'язків і, відповідно, зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, є договір.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір Д2№5967М від 16.09.2008 року, додаткові угоди до даного договору від 02.08.2012 року та від 30.12.2011 року, Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписано з боку замовника за договором ОСОБА_3, який на час підписання договору та додаткових угод був Гендиректором товариства, як і на час підписання актів виконаних робіт за жовтень 2011 року. При цьому, підписання ОСОБА_3 Актів виконаних робіт за липень 2013 року, коли Гендиректором товариства став ОСОБА_4 не спростовує факту виконання робіт за договором, оскільки договір не містить умови підписання актів лише гендиректором замовника. Колегія вважає, що зміна керівництва товариства не є підставою відмови від прийнятих робіт, оскільки відповідачем не доведено належними доказами позбавлення ОСОБА_3 повноважень на подальше прийняття робіт за даним договором, або звільнення останнього на час прийняття робіт.

Твердження місцевого господарського суду про те, що станом на дату підписання довідок та актів виконаних робіт за жовтень 2013 року, посадове становище та належність ОСОБА_3 до підприємства відповідача позивачем суду не доведено є необґрунтованим, оскільки в силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України доведення даних обставин покладено на відповідача.

Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що виконання робіт за договором Д2№5967М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання від 16.09.2008 року в сумі 114606,00 грн. підтверджено актами виконаних робіт №5967 М 107-1 п від 19.10.2011 року на суму 48 818,40 грн.; №5967 М 107-3 від 19.10.2011р. на суму 43860,00 грн.; №5967 М 107-2 від 01.07.2013 року на суму 11126,40 грн.; №5967 М 107-4 від 01.07.2013 року на суму 10801,20 грн. (ф. КБ-2в) та відповідними довідками про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3), які підписано як підрядником (позивач у справі) так і замовником (відповідач у справі) без будь яких заперечень чи застережень, підписи повноважних осіб (повноваження яких не спростовано під час розгляду справи) засвідчено печатками юридичних осіб, сторін за договором, які є належними та допустимими доказами у справі, відтак позовні вимоги про в частині стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт підлягають до задоволення повністю в сумі 114606,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 766, 16 грн. - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором Д2№5967М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання від 16.09.2008 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 5 766,16 грн., які обраховано з врахуванням кількості прострочених днів по оплаті робіт за кожним актом окремо.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013 року у справі № 910/22022/13 прийнято за неповним з'ясуванням обставин справи, а відтак підлягає зміні з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції покладаються на відповідача, за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013 року у справі № 910/22022/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.12.2013 року у справі № 910/22022/13 змінити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт - Транс» (03151,м. Київ, вул. Волинська, 47, ідентифікаційний код 30518388) на користь Приватного акціонерного товариства «Отіс» (03062, м. Київ. вул. Чистяківська, 32, ідентифікаційний код 14357579) - 114 606,00 грн. боргу, 5 766,16 грн. річних, 2 407,44 грн. судового збору.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу № 910/22022/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко