Постанова № 38229213, 14.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.04.2014р. справа №908/4257/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2014р. (повний текст від 10.02.2014р.) у справі №908/4257/13 (суддя Горохов І.С.)

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Запорізька міська рада, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя, про внесення змін до п.5 договору оренди землі від 19.03.200р. за №040726100142, укладеного між Запорізькою міською радою та ФОП ОСОБА_2, площею 1,9126га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розташування виробничо-складського комплексу та магазину, шляхом викладення його в наступній редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6261025,78грн. в цінах 2013 року», а також до п.9 вказаного договору шляхом викладення його наступним чином: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 187830,78грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».

Рішенням від 05.02.2014р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з огляду на їх відповідність вимогам чинного земельного та податкового законодавства в частині здійснення розрахунків за оренду землі, а також нормативним актам Запорізької міської ради.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2014р. у справі №908/4257/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що позивач вимагає внесення змін до договору в порушення умов п.12 самого договору, чого не було взято до уваги судом першої інстанції. Крім того, за висновком скаржника, наведені позивачем підстави для внесення відповідних змін у спірний договір не відповідають чинному законодавству України.

Вищевикладене, на думку скаржника, свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а отже - є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 27.03.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2007р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 19.03.2007р. за №040726100142), за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради №6/119 від 20.09.2006р. надає, а орендар приймає в строкове (10 років) платне користування земельну ділянку для розташування виробничо-складського комплексу та магазину, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9126га, в тому числі земельна ділянка НОМЕР_1 площею 1,8874га для розташування виробничо-складського комплексу та земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,0252га для розташування магазину (п.2 договору).

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1126693,92грн. в цінах 2006 року.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 11266,94грн., що складає 1% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2006 року (п.9 договору).

Згідно п.10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 12 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; - прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; - в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності з п.32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена у договорі земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі.

В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до рішень Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя» та №37 від 26.06.2012р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», позивач, керуючись ст. 188 ГК України, звернувся до відповідача з пропозицією №01/02-21/00969 від 03.04.2013р. про внесення змін до договору оренди землі від 19.03.2007р. №040726100142 шляхом викладення п.5 у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6261025,78грн. (в цінах 2013 року)», та шляхом викладення п.9 договору наступним чином: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 187830,78грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року». До вказаного листа позивачем було додано розрахунок орендної плати та додатковий договір.

Оскільки вищевказаний договір оренди не було приведено у відповідність з вимогами чинного законодавства та приписами нормативних актів органу місцевого самоврядування в досудовому порядку, Запорізька міська рада звернулась до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно п.п. 288.5.1-2 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст. 274 вказаного Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент укладання спірного договору), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2011р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі». Разом з цим, рішенням Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012р. до вказаного рішення №16 було внесено зміни, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати за усі земельні ділянки м. Запоріжжя крім пунктів, наведених нижче, з урахуванням коефіцієнту 3.

З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка наданих відповідачу в оренду земельних ділянок складає 6261025,78грн. (витяги з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 15.02.2013р.), з огляду на що розмір орендної плати за вищевказаним договором у відповідності з приписами чинного законодавства повинен складати 187830,78грн.

Таким чином, пункти 5 та 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 20.02.2007р., не відповідають вимогам Податкового кодексу України та вказаних актів Запорізької міської ради в частині визначення розміру орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у позасудовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, оскільки з наявних в матеріалах справи рішень Запорізької міської ради вбачається про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, за наявності в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині внесення змін до пунктів 5 та 9 договору та необхідність їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2014р. у справі №908/4257/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2014р. (повний текст від 10.02.2014р.) у справі №908/4257/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2014р. (повний текст від 10.02.2014р.) у справі №908/4257/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС